№ 199/6982/25
№ 2/207/135/26
04 травня 2026 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Мишалов О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В травні 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 52 000 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані з розглядом справи в суді: судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Аванс Кредит» кредитний договір №48085-02/2024, згідно з п.п.1.6 п.1 Договору кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на карту. Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
21.10.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №21102024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» Права Вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 21.10.2024 року до Договору факторингу №21102024 від 21.10.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 52 000 грн. , з яких: 13 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 39 000 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідач не виконав свого обов'язку та не здійснював платежі для погашення існуючої заборгованості, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Представник відповідача Шелудько О.О. надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позовні вимоги є незаконними та необгрунтовантими.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування відповідно ч.1 ст.77 ЦПК України. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач не згодний з твердженням позивача, що при укладенні кредитного договору №48085-02/2024 від 28.02.2024 в електронній формі первісним кредитором були виконані всі зобов'язання в повному обсязі, виходячи з наступного. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір і надсилається іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Відповідні докази використання чи накладення електронного підпису в матеріалах справи відсутні.
Додані ж до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитних договорів відповідачем. В даному випадку це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому в розрізі зазначених процесуальних норм стосовно достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитних договорів.
Умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до відома, у зв'язку із чим банк (фінансова установа) має підтвердити, що в час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент тише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Матеріали справи не містять підтверджень, що згадані правила зрозумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, начебто підписуючи кредитний договір.
Також не є належним доказом укладання кредитних договорів наданий позивачем паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою). Паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити.
Позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору №48085-02/2024 від 28.02.2024 року. У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у відповідача, так і встановити її розмір.
Позивач надав довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.01.2025, згідно якої повідомляє про перерахування грошових коштів, відповідно до умов договору на переказ коштів №ФКП-2022/01-1 від 12.01.2022, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» в сумі 13 000 грн. Вказаний документ не є належним доказом для підтвердження факту надання первісним кредитором і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №48085-02/2024 від 28.02.2024 року.
Твердження «зарахування 13000 грн. на карту № НОМЕР_1 » без поданих належних доказів перерахування грошових коштів саме відповідачу не встановлює належне виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за кредитним договором №48085-02/2024 від 28.02.2024 року.
Жодних належних доказів, які підтверджують видачу кредитних коштів позичальнику (первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») за кредитним договором від первісного кредитора до позовної заяви долучено не було. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, отже не є належними доказами існування боргу.
Строк кредитування по кредитному договору №48085-02/2024 від 28.02.2024 року становить 120 днів до 26.06.2024 року. Відповідно до вимог ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори споживачем умови, які є несправедливими. Нарахування передбачених договором відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування є неможливим. Отже, після спливу строку надання кредиту припиняється право позикодавця нараховувати проценти за договором. Доказів, що відбулась пролонгація договору, відповідно до його умов, позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять.
Заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентів у розмірі 39000 грн. не є співрозмірною сумі заявленої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13000 грн., оскільки суперечить ч.3 ст.509, ч.ч.1,2 ст.627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи.
Кредитний договір датований 28.02.2024 року, тобто після внесення змін до ЗУ Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1%. Позивач здійснював нарахування відсотків за ставкою 2,5% , що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки, визначений законодавством. Беручи до уваги процентну ставку у розмірі 1% , провівши наступний контррозрахунок, заборгованість за відсотками не могла перевищувати 15 600 грн. за умови надання позивачем відповідних доказів.
Згідно ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Договір факторингу є рамковим, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора. Вищевказаний договір не є належним доказом наявності заборгованості, що відповідно до вимог цивільного процесуального закону не встановлює реальне виконання чи невиконання кредитного договору боржником/відповідачем.
Реєстр боржників також не є належним доказом наявності заборгованості за кредитним договором №48085-02/2024 від 28.02.2024 року, відповідно до вимог цивільного процесуального закону не встановлює реальне виконання чи невиконання кредитного договору боржником/відповідачем. Зазначена у ньому інформація, за умови відсутності первинних документів по кожному кредитному договору, на підставі яких вона складена, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Отже, до позивача не перейшло належним чином права вимоги відносно відповідача за кредитним договором №48085-02/2024 від 28.02.2024 року, а відтак позивач є неналежною стороною по справі та не має права на стягнення заборгованості з відповідача.
Просить у позові відмовити у повному обсязі.
Від представника позивача Стеценко В.І. надійшла відповідь на відзив, вважає, що він необґрунтований та таким, що не підлягає задоволенню.
Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому прийняв надані Кредитором кредитні кошти. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити в договірні правовідносини.
Уклавши кредитний договір, відповідач погодився, що сума кредиту становить 13 000 грн., строк кредиту 120 днів, процентна ставка 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 договору. Сума відсотків нараховується за один день користування коштами: 13 000,00 грн. (тіло кредиту) на 2,5% =325,00 грн. за 120 днів сума відсотків буде становити:325,00 грн.х120 днів =39 000,00 грн. У випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, Товариство у перший день прострочення нараховує штраф у розмірі 25% від суми, одержаної клієнтом за цим договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Штраф підлягає оплаті клієнтом протягом строку кредитування. Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом, тому первісний кредитор нараховував % відповідно до умов погодженого договору з відповідачем. Тому нарахування відсотків за користування кредитом є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами.
Відповідно до ч.4.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Позивач не є банківською установою, а отже на підтвердження зарахування кредитних коштів перерахованих ОСОБА_1 за кредитним договором на її банківську картку 4441-11хх-хххх-6152 ТОВ «ФК ЄАПБ» не може надати жодної інформації, адже згідно ст.60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею. А тому, відповідач, як тримач карткового рахунку на який було перераховано кредитні кошти може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів по вищенаведених договорах.
Інформаційну довідку про перерахування кредитних коштів за кредитним договором №48085-02/2024 від 28.02.2024 на картковий рахунок НОМЕР_2 хх-хххх-6152 яка була надана первісним кредитором, долучено до позовної заяви.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції,та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17 наголошено, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції. Таким чином, первинні документи підтверджують господарські операції для ведення бухгалтерського обліку та подачі фінансової звітності та є доказом перерахування на рахунок кредитора грошових коштів та відображає рух коштів за кредитним договором.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», в редакції Закону, що діяла на час укладення договору, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовується положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Отже умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесено не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання коштів, відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було.
Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні кредитного договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням кредитного договору.
Кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладання договору не було порушено норми ЗУ «Про захист прав споживачів».
Представник відповідача Шелудько О.О. надав додаткові пояснення по справі зазначивши, що відповідач не погоджується з викладеними обставинами у відповіді на відзив в повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.Умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк (фінансова установа) має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивач у своїй позовній заяві вказує, нібито Відповідач підтверджує, що «Підписанням Кредитного договору, він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (п.п. 7.6 кредитного договору), які розміщені на веб-сайті Товариства. Приймаючи умови кредитного договору, Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил».
Таким чином, Позивач в своїй позовній заяві згадує про Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», однак копії даних Правил не додає до матеріалів справи.
Матеріали справи не містять підтверджень, що згадані Правила надання Первісними кредиторами грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на веб-ресурсах Первісних кредиторів, розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, начебто підписуючи кредитні договори. Разом з тим, розпорядником інформації на таких веб-сайтах є безпосередньо первинні кредитори, які мають права адміністратора сайту та можливість в односторонньому порядку, вносити зміни в такі умови надання кредитів населенню. Саме тому такі твердження не підтверджують, що позичальник ознайомився в момент укладання кредитного договору саме з тими, а не іншими умовами. Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач погодив умови, які передбачені кредитними договорами матеріали справи не містять.
Згадані Правила надання первісними кредиторами грошових коштів у позику не підписані позичальником, в тому числі і у виді електронного підпису, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими правилами ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи кредитні договори. Відтак, факт того, що сторони обумовили конкретні умови кредитування за кредитними договорами є недоведеним.
Позивачем не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору №48085-02/2024 від 28.02.2024. У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у відповідача, так і встановити її розмір. Попередньо подані позивачем документи не є належними доказами для підтвердження факту надання Первісним кредитором і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору. Жодних належних доказів, які підтверджують видачу кредитних коштів позичальнику (первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») за кредитним договором від Первісного кредитора до позовної заяви долучено не було.
Долучені позивачем докази не є документами первинного бухгалтерського обліку, в розумінні чинного законодавства, які б підтверджували факт переказу коштів на рахунок відповідача. Доказування підлягає саме факт передання коштів кредитодавцем, саме відповідачу, саме у зв'язку з виконанням укладеного кредитного договору, а не отримання якихось коштів відповідачем на свій картковий рахунок.
Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, в даному випадку позивача. Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Виходячи з приписів ст. ст.1046, 1054 ЦК України, в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передання грошей позичальникові, оскільки саме з цього моменту кредитний договір є укладеним. Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим, а відтак позивачем не спростовано заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 27 числа кожного місяця кошти у сумі 441,31 грн. (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов 'язання». У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 р. суд також висловлює позицію щодо нарахування відсотків по ст. 625 ЦК України після спливу строку кредитування: «54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Отже, після спливу строку надання кредиту припиняється право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інших платежів за цим договором. Доказів, що відбулась пролонгація кредитного договору, відповідно до його умов, позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять.
Згідно ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,00%. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг. Оспорюваний кредитний договір №48085-02/2024 від 28.02.2024 року укладений після внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1%.
Якщо кредитний договір укладений після набрання чинності ЗУ від 22.11.2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на нього не поширюються вимоги п.17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування». Вказані перехідні положення законопроекту застосовуються, поширюються на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом. Так на момент ухвалення даного законопроекту про внесення відповідних змін, кредитний правочин №48085-02/2024, на думку позивача, ще не був укладений, а між позивачем та відповідачем ще не існувало жодних кредитних правовідносин, які потрібно було б приводити у відповідність вимогам Прикінцевих та Перехідних положень.
Натомість, аналізуючи умови кредитного договору та розрахунок заборгованості вбачається, що позивач здійснював нарахування відсотків спочатку за ставкою, що перевищувала максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. Вищевказане, безумовно порушує права порівняно з іншими споживачами фінансових послуг.
Відтак, суд має прийти до обґрунтованого висновку про відмову у стягненні всієї суми заборгованості за відсотками, оскільки вони були нараховані без врахування змін до законодавства якими встановлено обмеження максимальної денної ставки в 1%. Між тим, якщо кредитний договір укладено після внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування», умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні вищої за розмір в 1% - є нікчемною в силу положень.5 ст.8 та ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Отже, для кредитних договорів, укладених після внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування», тобто після 24.12.2023, відсоткова ставка не може перевищувати 1%, а відтак це вкотре доводить, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування».
Зазначена позиція знайшла своє відображення у наступній судовій практиці: Постанова Полтавського апеляційного суду у справі №524/14576/24 від 04.08.2025 року, Постанова Миколаївського апеляційного суду у справі №471/1326/234 від 22.09.2025 року.
Вищевказане, безумовно порушує права порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, положення кредитного договору в частині щоденної відсоткової ставки 2,5% на день були несправедливими. Беручи до уваги проценту ставку у розмірі 1%, заборгованість за відсотками не могла перевищувати 15600,00 грн.
Однак, обґрунтування позовних вимог об'єктивно не підтверджені, за умови відсутності належних доказів у справі, а саме первинних документів, тому позовні вимоги відповідача є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договорами факторингу, а також підтвердження отримання відповідачем такого повідомлення. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-979цс15.
Під час укладання договорів факторингу, сторонами не було виконано своїх зобов'язань належним чином, а саме - первісним кредитором не було передано фактору (позивачу) належні докази, в розумінні чинного законодавства, на підтвердження факту перерахування грошових коштів первісним кредитором за кожним кредитним договором та їх зарахування на картковий рахунок боржника.
Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному кредитора, у матеріальних правовідносинах. Таким чином, неможливо встановити всіх істотних умов договору, тобто матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переуступки прав вимоги, а, відтак, і права вимоги позивача до відповідача. Позивачем не підтверджено факт відступлення права вимоги до нього за кредитним договором №48085-02/2024 від 28.02.2024 року, укладеним між первісним кредитором та відповідачем.
Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують отримання відповідачем коштів згідно вказаних договорів, тобто докази існування між сторонами договірних правовідносин, отже відсутні правові підстави для стягнення коштів.
В наданій до суду заяві представники сторін підтримали викладені позиції у справі в повному обсязі, просили розглянути справу без їх участі.
Суд, взявши до уваги позицію представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Аванс Кредит» кредитний договір №48085-02/2024, згідно з п.п.1.6 п.1 Договору кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картку, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту (арк.с.6-9). Також в матеріалах справи є паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена інформація про умови кредитування, річну процентну ставку та порядок повернення кредиту (арк.с.10). Договір укладений із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, які розміщені на веб-сайті товариства. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись цих Правил.
21.10.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №21102024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» Права Вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі боржників (арк.с.12-14).
Заборгованість відповідача нараховано 52 000 грн. , з яких: 13 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 39 000 грн. - заборгованість за відсотками.
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі,він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, кредитний договір був укладений в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у розмірі 39000,00 грн. не є співрозмірною сумі заявленої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13000,00 грн. за договором №48085-02/2024 від 28.02.2024, оскільки суперечить ч.3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором. 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринківфінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України “про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %.Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір начебто було укладено 28.02.2024, тобто після набрання чинності цим Законом.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір укладений після набрання чинності Закону України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на нього не поширюються вимоги п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Вказані перехідні положення законопроєкту застосовуються, поширюються на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності
цим Законом. Так, на момент ухвалення даного законопроєкту про внесення відповідних змін, кредитний правочин №48085-02/2024, на думку Позивача, ще не був укладений, а між Позивачем та Відповідачем ще не існувало жодних кредитних правовідносин, які потрібно було б приводити у відповідність вимогам Прикінцевих та Перехідних положень. Натомість, аналізуючи умови кредитного договору та розрахунок заборгованості вбачається, що Позивач здійснював нарахування відсотків спочатку за ставкою, що перевищувала максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. Вищевказане, безумовно порушує права порівняно з іншими споживачами фінансових послуг.
Оскільки кредитний договір укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні вищої за розмір в 1%- є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Для кредитних договорів, укладених після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тобто після 24.12.2023, відсоткова ставка не може перевищувати 1%, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 5 статті 8 Закону України “Про споживче кредитування», суд приймає доводи представника відповідача, викладені у додаткових поясненнях стосовно розрахунку процентів, беручи до уваги процентну ставку у розмірі 1%, заборгованість за відсотками не могла перевищувати 15600,00 грн., 13000,00 грн. * 120 днів * 1% / 100 = 15600,00 грн.
При цьому суд враховує, що зазначений розрахунок, наведений представником відповідача, не спростовано позивачем, пояснень з приводу правових підстав нарахування процентів поза межами встановленого Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ розміру, не надходило.
Доводи представника відповідача з приводу відсутності доказів отримання кредиту, суд не приймає до уваги як необгрунтовані, Інформаційну довідку про перерахування кредитних коштів за кредитним договором №48085-02/2024 від 28.02.2024 на картковий рахунок НОМЕР_2 хх-хххх-6152 яка була надана первісним кредитором, долучено до позовної заяви. Кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладання договору не було порушено норми ЗУ «Про захист прав споживачів».
Згідно витребуваних ухвалою суду доказів, котрі надійшли 30.01.2026 року вх.1329, з моменту відступлення права вимоги, а саме з 21.10.2024 року нарахування відсотків не здійснювалось.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обмеживши стягнення процентів 15600 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, суд керуючись ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім у справі судові витрати: судовий збір.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри буд. 30, IBAN НОМЕР_4 в АТ “ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №48085-02/2024 від 28.02.2024 року в розмірі 28600 (двадцять вісім тисяч шістсот) грн., з яких: 13 000 грн. - заборгованість за основним боргом; - 15600 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.05.2026 року.
Суддя Т.Ю. Погребняк