Про відмову у задоволенні клопотання
Справа № 495/722/25
Номер провадження 2/495/2311/2026
29 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючої одноособово судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Чибукової О.В.
справа № 495/722/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами,-
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами.
23 лютого 2026 року до суду, через систему «Електронний суд», надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху.
У мотивування вищеописаного клопотання зазначає, що матеріали справи додані до позовної заяви не мають первинних облікових документів які б підтвердили за кожним із кредитних договорів: факт видачі кредиту, суму та дату видачі кредиту, в зв'язку з чим неможливо здійснити обрахунок заборгованості без доказів видачі кредиту.
Під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи виявлена недоведеність факту укладення договорів факторингу так як позивач не надав до суду належним чином оформлених копій договорів, не надано витяги з них, натомість надані окремі аркуші договорів не об'єднаних одним змістом.
Також, слід вказати на відсутність підписів фактора і клієнта на всіх витягах.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження виконання первісним кредитором зобов'язань з надання кредиту позичальнику та перерахування суми кредиту на рахунок вказаний в кредитних договорах.
Видача кредиту шляхом перерахування його на рахунок позичальника повинна бути підтверджена первинним документом (платіжна інструкція або інший документ оформлений відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який би підтвердив факт здійснення господарської операції).
Позивач не надав до суду первинних документів які б підтвердили факт видачі кредиту, суму виданого кредиту та дату видачі кредиту, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити дані факти, а відтак позивач не довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір за кредитними договорами №№ 7709438, 7326178, 76289223, 2221849.
Окрім цього ознайомившись зі змістом позовної заяви, кількістю заявлених позовних вимог та доказів оплати судового збору, встановлено, що позивачем не виконано вимоги Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги майнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу майнового характеру.
В своєму цивільному позові представник позивача, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами: №7709438 в розмірі 39121 грн; №7326178 в розмірі 9540 грн; №76289223 в розмірі 8599,03 грн; №2221849 в розмірі 15994,98 грн. Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 73,255,01 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати.
Таким чином, представник відповідача зазначає, що цивільний позов, поданий представником позивача, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору за всіма вимогами майнового характеру.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Представник відповідача надав до суду заяву, у якій просить клопотання про залишення позовної заяви без руху від 23.02.2026 розглянути без участі сторони відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд розглядає вищеописане клопотання без участі сторін, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, під час розгляду вказаного клопотання представника відповідача суду належить встановити відповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
З матеріалів справи встановлено, що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами: №7709438 в розмірі 39121 грн; №7326178 в розмірі 9540 грн; №76289223 в розмірі 8599,03 грн; №2221849 в розмірі 15994,98 грн. Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 73,255,01 грн.
При цьому, позивачем визначена ціна позову у розмірі 73,255,01 грн та сплачено удовий збір у сумі 3028,00 грн.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
З приписів п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір встановлюється у таких розмірах 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що 1,5 відсотка ціни позову становить 1098,83 грн (73255,01*1,5%), суд приходить до висновку, що позивачем вірно сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб), виходячи із загальної суми всіх вимог.
Щодо вимоги представника відповідача залишити позовну заяву без руху, у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи: первинних облікових документів, підтвердження виконання первісним кредитором зобов'язань з надання кредиту позичальнику та перерахування суму кредиту, а також недоведеності факту факторингу, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 і 4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Крім того, частиною 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, згідно ч. 1 ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам (ч. 3 ст. 229 ЦПК України).
На стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам, з'ясувати їх достатність для вирішення справи, їх належність та допустимість, а тому повернення позовної заяви з підстав ненадання тих чи інших доказів не є обґрунтованим.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
Таким чином, аналіз положень ч. 11 ст. 187, ст.ст. 175-177 ЦПК України у поєднанні із вищеописаними нормами цивільного процесуального законодавства щодо процедури подання та оцінки доказів, дає можливість суду прийти до висновку, що підстави для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами без руху - відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 187, 353 ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотання представника відповідача по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами без руху - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складений 04 травня 2026 року
Суддя: