Справа № 305/243/18
29.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 , захисника - адвоката - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/373/21 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2021 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, українця, громадянина України, неодруженого, прибиральника Верхньоводянської ЗОШ І ступеню № 2, військовозобов?язаного, раніше не судимого, -
- у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 120, ч. 1 ст. 263 КК України,
Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання за ч.1 ст. 263 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 120 КК України 7 (сім) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК Україн за сукупністю злочинів, шляхом часткового призначення покарань, остаточно, ОСОБА_7 призначено покарання 7 (сім) років і 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 обрано тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі судового засідання.
Термін відбуття покарання ОСОБА_7 слід рахувати з часу його затримання 14 червня 2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 889 (вісімсот вісімдесят дев?ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки за виконання судових експертиз.
Речові докази: мотузку довжиною 1,5 метра та 10 гільз та 43 патрони, що знаходяться в кімнаті для зберігання речових доказів Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області слід конфіскувати в дохід держави та знищити, а передсмертну записку та робочий зошит неповнолітньої ОСОБА_8 залишити при справі за умови набуття вироку законної сили.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 , у період з січня 2017 року по 10 листопада 2017 року, будучи співмешканцем ОСОБА_9 - матері неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем свого основного проживання в АДРЕСА_1 , а також за місцем проживання співмешканки АДРЕСА_1 , достовірно володіючи інформацією, що ОСОБА_8 є неповнолітньою та внаслідок чого не здатна вчиняти опір його протиправним діям систематично вчиняв дії направлені на приниження її людської гідності, ображав її образливими словами, глумився над нею, неодноразово, умисно, у словесній формі спонукав до суїциду у формі самогубства через повішення.
Так, в кінці жовтня - початку листопада 2017 року, ОСОБА_7 під час словесної сварки, що відбулася у житловому будинку ОСОБА_9 , по АДРЕСА_1 , висловлювався в адрес неповнолітньої дочки ОСОБА_10 образливо та бажаючи настання її смерті шляхом самогубства, в образливій формі спонукав її до вчинення самогубства через повішення. Такі спонукання до самогубства, мали системний характер.
Внаслідок таких протиправних дій зі сторони ОСОБА_7 неповнолітня ОСОБА_8 10 листопада 2017 року у період з 10 по 13 годину, перебуваючи за місцем свого проживання на подвір?ї житлового будинку АДРЕСА_1 , не витримавши тривалого принизливого ставлення і знущань зі сторони вітчима ОСОБА_7 , написавши власноруч передсмертну записку, у якій звинуватила його у своїй смерті, покінчивши життя самогубством шляхом повішення за допомогою мотузки.
ОСОБА_7 отримавши після смерті свого батька, ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та за життя проживав у житловому будинку АДРЕСА_1 , вказаний житловий будинок, в якому знаходилося 53 набої до нарізної малокаліберної зброї і таким чином, незаконно придбавши їх, діючи з прямим умислом, без передбаченого законом дозволу, зберігав їх за місцем свого проживання у приміщенні літньої кухні помістивши їх у трьох сірникових коробках, та незаконно зберігав їх.
Під час проведення огляду будинку, 10.11.2017 вказані набої були виявлені та вилучені.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання є незаконним та необґрунтованим з підстав невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення. Просить вирок суду в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 змінити, зменшити йому покарання до 5 років позбавлення волі, застосувавши норму статті 69 КК України та відповідно норму ст. 75 КК України.
Від Закарпатської ММЧ №9 надійшов консультативний висновок спеціаліста про те, що ув'язнений ОСОБА_7 не може бути присутнім в залі судового засідання через погіршення стану здоров'я.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника- ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечив щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційний розгляд проводиться за відсутності потерпілої сторони та обвинуваченого, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла сторона вважається належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги. Прокурор та захисник не заперечували щодо можливості апеляційного розгляду кримінального провадження без участі обвинуваченого та потерпілої сторони.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого не оспорюються, а тому перевірці в ході апеляційного розгляду не підлягають.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 наводить доводи проте, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 не врахував такі обставини як повне визнання вини, думку потерпілої, яка просила суворо не карати, позитивну характеристику.
Факт визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, відповідно до ч. 2, 3 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження, в тому числі і матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання зазначених вимог закону дотримався у повному обсязі, і підстав для скасування чи зміні вироку в цій частині за доводами апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.
Судом першої інстанції вірно кваліфіковано дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а за ч. 3 ст. 120 КК України, як доведення до самогубства, що є наслідком систематичного приниження її людської гідності, вчинене щодо неповнолітнього.
Обставинами, передбаченими ст. 67 Кримінального кодексу України, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом першої інстанції не встановлено.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції призначено в межах санкції ч.1 ст.263 КК України та ч.3 ст.120 КК України. При його визначенні, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки, які від нього настали у вигляді смерті неповнолітньої дитини, тому суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і призначив покарання в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, яке за своїм видом та розміром, слід вважати справедливим.
А тому доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого не можуть бути визнані достатніми підставами для зміни вироку суду, оскільки є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 120, ч. 1 ст. 263 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді