Справа № 675/494/26
Провадження № 2/675/683/2026
(заочне)
"04" травня 2026 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Пашкевича Р. В.,
за участю: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулось до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5379099 в розмірі 27807,66 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог товариство вказувало, що 12.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5379099 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,95% від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 6000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, а ОСОБА_1 вчасно їх не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором.
28.11.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №28-11/25/Л, відповідно до умов якого право вимоги за договором №5379099 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.03.2025 року перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач свого зобов'язання щодо повернення наданих їй коштів належним чином не виконувала, а тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість за договором №5379099 від 12.03.2025 року, а також судові витрати.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02.04.2026 року прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано сторонам по справі подати відзив та відповідь на відзив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданій до суду позовній заяві просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неприбуття суд не повідомила, відзив на позов не подала.
Відтак, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін та їх представників.
У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5379099 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно з умовами договору відповідач отримала кредит у сумі 6000,00 грн., за умовами якого споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обв'язки, передбачені договором.
Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір): 6000,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.2 Договору). Строк кредитування (строк, на який надається кредит) 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів (п.1.3 Договору). За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредитування (п.1.4.1 Договору).
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п.2.1 Договору).
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 Договору).
Вказаний кредитний договір ОСОБА_1 підписано електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора 97378. Відповідачем також електронним підписом підписано графік платежів, паспорт споживчого кредиту.
Сторони домовились, що несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору, а також, що порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Кредитним договором передбачено, що внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів/угод. Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов'язання за кредитним договором №5379099 від 12.03.2025 року та перерахувало 12.03.2025 року на рахунок відповідача № НОМЕР_2 кредитні кошти в сумі 6000,00 грн, що підтверджено документально листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0112 від 01.12.2025 року та листом ТОВ «Лінеура Україна» №28-11/25/Л від 05.12.2025 року.
Таким чином, відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
28.11.2025 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу №28-11/25/Л, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «Факторинг Партнерс»за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №28-11/25/Л від 28.11.2025 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5379099 від 12.03.2025 року.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором №5379099 від 12.03.2025 року належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 27807,66 грн., яка складається з: 5999,99 грн. - заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 13221,68 грн. - заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 5585,99 грн. - заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), 3000,00 грн. - заборгованості за пенею та/або штрафами, що підтверджується розрахунками заборгованості, наданими ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс».
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 12.03.2025 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Лінеура Україна» в електронній формі договір, за умовами якого товариство перерахувало їй кошти, а вона зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами в порядку, визначеному договором.
Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
У подальшому ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за договором, а тому з неї на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути заборгованість.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
В силу ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Із положень ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII слідує, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Як передбачено ч. 12 ст. 11Закону №675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону №675-VIII).
За змістом указаних норм права сторони вправі укласти договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх його істотних умов. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Докази у справі вказують на те, що ОСОБА_1 укладала договір в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства. Для укладення договору ОСОБА_1 здійснювала ідентифікацію в цій системі та надавала відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) товариства. Сторони здійснювали обмін електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх істотних умов кредитного договору та підписували цей договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з вказаного договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, який відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, її паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід'ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства.
Отже, з цього можна зробити висновок, що відповідач була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного договору.
Матеріали справи містять договір факторингу з відповідними додатками, які об'єктивно вказують на те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором. Цей договір є дійсним та виконаним.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» вправі заявити до ОСОБА_1 вимоги про стягнення заборгованості за вказаним договором.
Судом встановлено, що умови зазначеного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону з боку відповідача.
Відповідачем не надано до суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити, чи інший доказ про невірність нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами. Відповідач не надала суду будь-яких доказів, які б свідчили про сплату нею відсотків за користування кредитними коштами у будь якій частині.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та/або штрафом в сумі 3000,00 грн суд дійшов таких висновків.
24 лютого 2022року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 рокує Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та діє дотепер.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Із зазначеного слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені та/або штрафу в сумі 3000,00 грн задоволенню не підлягають, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №5379099 від 12.03.2025 року у розмірі 24807,66 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/12876/19 від 07.07.2021.
Витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, а саме: договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року; заявкою на надання юридичної допомоги №589 від 02.02.2026 року; витягом з акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року, згідно яких загальний розмір наданої правової допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №5379099 від 12.03.2025 року складає 13000 грн.
Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 89,21% (24807,66:27807,66х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а саме: судовий збір в сумі 2375,13 грн. (2662,40х89,21%) та витрати на професійну правничу допомогу 11597,3 грн. (13000х89,21%).
Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку..
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 546, 1048-1050, 1082 ЦК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місце знаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором №5379099 від 12.03.2025 року в розмірі 24807 (двадцять чотири тисячі вісімсот сім) грн. 66 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 13 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 11597 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 30 коп.
У задоволенні решти позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»: місце знаходження - м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 04 травня 2026 року.
Суддя: Р. В. Пашкевич