Справа № 606/795/26
Ухвала
05 травня 2026 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Марціцка І.Б. під час вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами
04.05.2026 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із вказаним позовом.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї документами, суд дійшов таких висновків.
Із позовної заяви вбачається, що позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла з трьох окремих договорів, а саме: кредитного договору № 467850867 від 02.05.2025, кредитного договору № 2107709 від 19.02.2025 та кредитного договору № 8743104 від 06.02.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З аналізу наведеної норми вбачається, що об'єднання позовних вимог допускається за наявності їх взаємного зв'язку, який полягає у спільності фактичних підстав або доказової бази, а також у випадку, коли одна вимога є похідною від іншої.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що предмет позову та предмет спору є різними правовими категоріями: предметом позову є матеріально-правова вимога позивача, тоді як предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник конфлікт між сторонами.
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18).
Також Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У разі порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, такі утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Враховуючи викладене, вимоги про стягнення заборгованості за різними договорами не можуть вважатися пов'язаними між собою лише з тієї підстави, що вони заявлені до одного відповідача.
У цій справі кожна із заявлених позовних вимог ґрунтується на окремому договорі, передбачає встановлення різних фактичних обставин (укладення, виконання, порушення умов договору), а також дослідження різних доказів.
Вирішення спору щодо одного договору не впливає на вирішення спору щодо інших договорів, а тому такі вимоги не є ні однорідними у розумінні процесуального закону, ні похідними одна від одної.
Отже, заявлені позовні вимоги не відповідають критеріям об'єднання, визначеним статтею 188 ЦПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Отже, законодавець визначив, що роз'єднання позовних вимог є правом суду, яке реалізується за наявності процесуальної можливості визначити межі кожної вимоги, зокрема й у частині сплати судового збору.
Оскільки у даному випадку така можливість відсутня, суд позбавлений можливості застосувати механізм роз'єднання позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог та наявність підстав для повернення позовної заяви.
При цьому згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. 185, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя
Позовну заяву з доданими до неї документами «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Cуддя І.Б. Марціцка