Справа № 603/202/26
Провадження №2/603/174/2026
(заочне)
05 травня 2026 рокум. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Пасічника А.З.,
при секретарі судового засідання Бішко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «Позика», в інтересах якого діє Міньковська А.В. в порядку самопредставництва, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства суму заборгованості за Кредитним договором № 1954941 від 13 грудня 2024 року у розмірі 38 531,95 грн, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог представник зазначила про те, що 13.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір за № 1954941, який відповідач підписав електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора. За даним Кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується його повернути та сплатити за користування кредитом проценти, відповідно до умов Кредитного договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. На виконання умов Кредитного договору відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7 800 грн. В свою чергу ОСОБА_1 належним чином не виконав кредитні зобов'язання. 28.08.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» укладений Договір факторингу №28082025 на підставі якого позивач набув право вимоги за Кредитним договором № 1954941 від 13.12.2024, сума боргу за яким становить 38 531,95 грн, з яких: сума основного боргу за кредитом становить 7 799,95 грн; нараховані проценти - 15 132 грн та штрафні санкції - 15 600 грн.На підставі наведеного, просить стягнути на користь товариства заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
ТОВ «ФК «Позика» не забезпечили явку представника в судове засідання. Представник разом із позовними вимогами просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, також зазначила про те, що проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року постановлено в даній цивільній справі провести заочний розгляд та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд встановив такі обставини.
13 грудня 2024 року ОСОБА_2 за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт та особистий кабінет уклав з ТОВ «Селфі Кредит» договір № 1954941 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (далі - Договір), за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 7 800,00 грн (п. 1.2 Договору) строком на 360 днів (п. 1.3 Договору).
Згідно з п.1.4. Договору періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), первісна редакція якого наведена в додатку №1 до цього договору.
В підтвердження укладення зазначеного договору сторона позивача до позовної заяви надала: примірник договору про надання споживчого кредиту № 1954941 за продуктом «NewShort» від 13.12.2024 з додатками, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В286, а також паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С329.
Пунктом 1.5 Договору визначений тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає у відповідності до п.1.7 Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день.
Згідно п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Дати надання кредиту: 13.12.2024 або 14.12.2024 (п. 2.2 Договору).
Згідно п. 9.6 Договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2, 4, 5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з Правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними; - дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності.
Договором передбачена відповідальність за порушення його умов, а саме у відповідності до п. 6.4 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 1 170,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 234,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Виконання первинним кредитором своїх зобов'язань за Договором підтверджується інформацією, яка надана ТОВ «Пейтек» за № 20250828-1851 від 28.08.2025, у відповідності до якої останнє повідомило про те, що відповідно до укладеного договору між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2024, успішно перераховані кошти на платіжну картку клієнта ТОВ «Селфі кредит» на суму 7 800,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 2dc4216a-7a62-4bc8-a90a-dc3e13a153de, номер ID НОМЕР_3 , банк-еквайр АТ «ПУМБ», дата та час виконання - 13.12.2024, призначення платежу - зарахування на картку, ЕПЗ 4149499998459919.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 1954941 від 13.12.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який складений ТОВ «Селфі Кредит» заборгованість ОСОБА_1 станом на 28.08.2025 складає 38 531,95 грн, з яких 7 799,95 грн - тіло кредиту, 15 132,00 грн - відсотки за користування кредитом та 15 600,00 грн - штрафні санкції, кількість днів прострочення - 164. В примітці розрахунку зазначено про те, що товариство починаючи з 22 квітня 2024 року здійснювало нарахування неустойки (штрафу) за прострочення щодо повернення кредиту та сплати процентів за договорами, які укладені з 24 січня 2024 року.
28 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «Селфі Кредит» укладений Договір факторингу № 28082025, відповідно до п. 2.1 якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.
Згідно з п.п. 3.1.3 Договору факторингу право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього Договору, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді за формою Додатку 5 цього Договору, та оплати фактором суми фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2 Договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги 4 фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна Договору) складає 2 531 756,70 грн, без ПДВ.
Згідно з копією Акту прийому-передачі від 28 серпня 2025 Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу від 28.08.2025 № 28082025 Додаток 5, ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Позика» (фактор) уклали цей акт про таке: згідно з вимогами пункту 3.1.3. Договору факторингу від 28.08.2025 № 28082025 клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників в електронному вигляді, складений за формою згідно із Додатком 1 до Договору. Кількість боржників: 1741, загальна сума заборгованості: 40 841 232,66 грн.
Фінансування за Договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 6054373 від 28.08.2025 у відповідності до якого платник ТОВ «ФК «Позика» здійснив оплату в користь ТОВ «Селфі Кредит» на суму 2 531 756,70 грн з призначенням платежу - оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 28082025 від 28.08.2025. Без ПДВ.
Відповідно до витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025 ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «Позика» право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за кредитним договором № 1954941 від 13.12.2024, загальна сума заборгованості 38 531,95 грн, з них: 7 799,95 грн - сума основного боргу за кредитом; 15 132,00 грн - сума нарахованих процентів та 15 600,00 грн - сума штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25); від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).
Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як слідує зі змісту частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено те, що Договір про надання споживчого кредиту № 1954941 від 13.12.2024 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної адреси, номеру мобільного телефону, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовими ідентифікаторами В286, що свідчить про його укладення в електронній формі, з умовами якого відповідач, які вважав зручними для себе погодився та підтвердив умови отримання кредиту. Також суд встановив те, що первинний кредитор ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання щодо видачі кредиту виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором про надання споживчого кредиту, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 38 531,95 грн, з них: 7 799,95 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 132,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, а також 15 600,00 грн - заборгованість за штрафом/пенею, право вимоги на яку на підставі Договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025 перейшло до позивача ТОВ «ФК «Позика», який з моменту переходу права вимоги жодних відсотків за користування кредитом не здійснював.
Однак суд частково не погоджується із нарахованим первинним кредитором розміром заборгованості за користування кредитом, виходячи з такого.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Так, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов'язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.
З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за штрафом/пенею у сумі 15 600,00 грн, які нараховані первинним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» у зв'язку із неналежним виконанням ним своїх зобов'язань, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
З'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважаю, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом частково доведений факт порушення його права у зазначених правовідносинах, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» слід стягнути заборгованість за Договором № 1954941 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 13 грудня 2024 року у розмірі 22 931,95 грн, з яких 7 799,95 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 132,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, а у частині стягнення заборгованості за штрафом/пенею у сумі 15 600,00 грн слід відмовити.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Сторона позивача підтвердила отримання правничої допомоги у справі за позовом до ОСОБА_1 таким.
02 січня 2026 року між клієнтом ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_3 укладений Договір про надання правової допомоги за № 39493634/03.
Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.
17 березня 2026 року сторони уклали Додаткову угоду № 1954941 до Договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, відповідно до п. 1 якої розділ «1.Предмет договору» розширений та доповнений новим пунктом такого змісту: «1.2 Виконавець зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_1 . Виконавець зобов'язується надати інші види правової допомоги, пов'язаної з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою…».
На підставі укладеного договору та додаткової угоди сторонами підписаний детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості, а саме: усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин на суму 250 грн; письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин на суму 500 грн; правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» на суму 1500 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи) на суму 3000 грн та формування додатків до позовної заяви на суму 750 грн.
У відповідності до п. 4.4 Договору про надання правової допомоги за результатами надання юридичної допомоги складається акт надання послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої виконавцем юридичної допомоги та її вартість.
17 березня 2026 року на підтвердження факту надання правової допомоги підписали акт надання послуг, відповідно до якого сторони підтвердили те, що виконавець надав, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 6000 грн, перелік якої узгоджується з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «ФК «Позика» на професійну правничу допомогу. Відповідно позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Монастириському районному суді у розмірі 4 000,00 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 662,40 грн.
У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» слід стягнути 1 584,50 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (22 931,95 грн * 2 662,40 грн / 38 531,95 грн), а також 2 380,56 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (22 931,95 грн * 4000 грн / 38 531,95 грн)
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором № 1954941 від 13 грудня 2024 року у розмірі 22 931 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн 95 коп., яка складається із: 7 799 (сім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн 95 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 15 132 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять дві) грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати, а саме 1 584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн 50 коп. сплаченого судового збору та 2 380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позовних вимог - відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська обл., 07406, ЄДРПОУ 39493634.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Головуючий суддя А.З. Пасічник