Справа № 595/400/26
Провадження № 2-а/595/58/2026
29.04.2026
м. Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області
В складі
головуючого судді Содомори Р.О.,
при секретарі Присташ П.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковалівський Б.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №R428403 від 18.03.2026, про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 18 березня 2026 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення №R428403, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу інкримінується те, що він не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці. Разом з тим вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки жодної повістки позивач не отримував, про необхідність явки до ТЦК та СП належним чином повідомлений не був, а тому об'єктивно не міг з'явитися за викликом, якого фактично не було. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачу вручалася повістка, що він був ознайомлений із її змістом, знав про дату, час та місце прибуття, або що відмовився від її отримання. Саме по собі формальне посилання у постанові на неявку за повісткою не доводить факту належного виклику особи. Крім того, у постанові міститься посилання на те, що нібито 17 березня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста була подана заява. Проте позивач заперечує факт подання такої заяви. Позивач не отримував повістки, не був належним чином викликаний, не подавав заяви про розгляд справи без його участі, а тому висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Фактично постанова містить неконкретне обвинувачення, з якого неможливо чітко встановити, які саме дії або бездіяльність вважаються правопорушенням, у який момент воно начебто було вчинено, та які фактичні дані покладені в основу висновку про вину позивача.
31 березня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову, виходячи з наступного. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Позивач самостійно подав заяву через електронний кабінет військовозобов'язаного в додатку “Резерв+» про визнання вчинення правопорушення, згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності 17.03.2026. Керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах повноважень розглянуто справу про адміністративне правопорушення та встановлено, що Золотопотіцькою селищною радою на виконання розпорядження щодо оповіщення військовозобов'язаних позивачу направлялася повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 на 02.03.2026 для уточнення даних (фотокопія конверту з рекомендованим повідомленням та трекінг відправлення додається). Всупереч зазначеним вимогам, позивач не з'явився на вказану та повідомлену належним чином дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснень щодо причини неявки не повідомив. Поштове відправлення з повісткою повернулося до відправника з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, що вважається належним оповіщенням військовозобов'язаного. Таким чином, позивач допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначає, що позивач самостійно без зовнішнього тиску чи примусу, подав заяву через власний електронний кабінет в додатку «Резерв+». З урахуванням поданої позивачем заяви про не оспорювання правопорушення, 18.03.2026 було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Шляхом інформаційної взаємодії між АІКС "Оберіг" та додатку "Резерв+" вказана постанова була направлена до особистого електронного кабінету позивача. 29.03.2026 позивач скористався правом на оплату штрафу у розмірі встановленого законом мінімуму та оплатив штраф за скоєне правопорушення. На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача 06 квітня 2026 року подав до суду відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), згідно яких позивач повністю заперечує викладені в ньому доводи, вважає їх необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, і просить суд не брати їх до уваги з огляду на таке. Насамперед твердження відповідача про належне повідомлення позивача про виклик до ТЦК та СП не відповідає фактичним обставинам справи. Позивач жодної повістки не отримував, жодного повідомлення від оператора поштового зв'язку про надходження рекомендованого листа не одержував, у поштовій скриньці повідомлення не залишалося, про необхідність отримання будь-якого листа позивач повідомлений не був. Відтак позивач об'єктивно не знав і не міг знати про дату, час та місце явки, зазначені у повістці, на яку тепер посилається відповідач. Посилання відповідача на фотокопію конверта, трекінг відправлення та окремо долучену фотокопію повістки не є належним доказом належного повідомлення позивача. Із наданих копій неможливо встановити, що саме у вказаному конверті містилася саме та повістка, копію якої долучено до відзиву. У матеріалах справи відсутній опис вкладення, відсутній перелік вкладених документів, відсутній будь-який інший документ поштового оператора, який би підтверджував зміст відправлення. Отже, невідомо, що саме було вкладено до конверта, який став предметом трекінгу. Більше того, сам конверт, на який посилається відповідач, містить істотні невідповідності, що ставлять під сумнів його належність саме до спірного виклику позивача. Із наданої фотокопії вбачається, що на поштовій етикетці відправником зазначено Золотопотіцьку селищну раду, а у графі «Кому» також зазначено Золотопотіцьку селищну раду, тобто не позивача. Таким чином, надана копія не підтверджує, що поштове відправлення було адресоване саме ОСОБА_1 . Посилання відповідача на те, що Золотопотіцька селищна рада направляла повістку «на виконання розпорядження щодо оповіщення військовозобов'язаних», також є голослівним. Самого такого розпорядження до відзиву не долучено.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно поданого клопотання просить суд розглядати справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, згідно поданого відзиву просить справу розглядати без їх участі.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до постанови №R428403 від 18.03.2026 винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , на нього накладено штраф у розмірі 17000,00 грн за те, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, на нього накладено штраф у сумі 17000 грн.
Згідно долучених до відзиву відомостей з Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вбачається, що постанову №R428403 від 18.03.2026 винесено на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.03.2026.
В силу ч.3 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до абзацу третього частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
За приписом пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 23 зазначеного Порядку визначені підстави для такого неприбуття, а саме: поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Пунктами 28 - 30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024, визначено таке.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (п.28).
У повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки (п.29).
Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п.30).
Згідно з п.34 Порядку №560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
У п. 41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
У п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі - Правила № 270) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Пунктом 85 Правил №270 передбачено, що рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У пункті 101 Правил 270 передбачено, що у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Відповідно до пункту 102 Правил № 270, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повідомлення, отримання, неотримання, повістки, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення з однією з таких відміток: про отримання особою відправлення; про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
До матеріалів справи представником відповідача долучено заповнений бланк повістки № 6676378 про виклик ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , на 02 березня 2026 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, а також конверт «УКРПОШТА» № 4845100142818, однак перевіркою трекінгу відправлення встановлено, що датою проставлення відмітки «одержувач відсутній за вказаною адресою» є 03.03.2026.
Позивач не згоден з постановою №R28403 від 18 березня 2026 року, оскільки, як зазначає у позовній заяві, він повістки не отримував.
Відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Із постанови № 1395 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 18.03.2026 слідує, що ОСОБА_1 мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 02 березня 2026 року. Разом з тим, із трекінгу поштового відправлення, вбачається, що датою проставлення відмітки про те, що адресат відсутній за вказаною адресою є 03.03.2026.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 02 березня 2026 року, доказів належного повідомлення представником відповідача не надано.
Таким чином, вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Окрім того, у відзиві представник відповідача зазначає, що Золотопотіцькою селищною радою на виконання розпорядження щодо оповіщення військовозобов'язаних позивачу направлялася повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 на 02.03.2026 для уточнення даних, однак зазначеного розпорядження суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
В ході розгляду даної адміністративної справи представником відповідача належним чином не спростовано доводи позивача щодо неправомірності притягнення його до відповідальності та відсутності доказів скоєння ним правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Також слід зазначити, що доводи представника відповідача про правомірність оскаржуваної постанови у зв'язку з тим, що позивач визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, подавши заяву про не оспорювання адміністративного правопорушення та сплативши штраф, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки сам факт визнання особою своєї вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Отже, уповноваженою особою при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми законодавства, не з'ясовано усіх обставин справи, а тому позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
Інші доводи позову в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження та підставою скасування оскаржуваної постанови не являються.
Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом, як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Останній у справі, що розглядається, не довів правомірності свого рішення, яке оскаржує позивач.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Крім того, позивачем сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ММ4Н-8ВМ7-7591-57Е6 від 27.03.2026.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача в користь позивача сплачений судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.8,9,10,20,47,77,90,132,139,210,211,241-246 КАС України, ст.ст.210-1,280,283,284 КУпАП, ст.19 Конституції України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №R428403 від 18 березня 2026 року, прийняту тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.
Суддя: Р. О. Содомора