Справа № 466/8785/25
Провадження № 2/466/652/26
05 травня 2026 року м.Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
у складі: головуючого - судді Білінської Г.Б.
при секретарі Ханас С.О.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Львівської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - державного нотаріуса третьої Львівської державної нотаріальної контори Стефанишин Марії Володимирівни, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,- у с т а н о в и в
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третіх осіб державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори Стефанишин Марії Володимирівни, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 - мати позивачки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 03.09.2019 (повторно). За життя, ОСОБА_6 була власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області від 15.05.2025 №896/01-16, цією конторою зареєстрована спадкова справа №449/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. ОСОБА_6 . 06.08.2019 року заяву про прийняття спадщини за заповітом до Третьої Львівської державної нотаріальної контори подала ОСОБА_4 -донька померлої. 10.09.2019 року із заявою про прийняття спадщини за законом (на обов'язкову частку) звернулася донька померлої - ОСОБА_1 .
Вказує, що 25.08.2020 р. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Стефанишин М.В., де спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_6 на 3/4 частки визнана ОСОБА_4 . Спадкоємцем 1/4 частки зазначеного у цьому свідоцтві майна визнана позивачка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з 7/18 частин житлового будинку АДРЕСА_1 разом із відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд. Самовільно побудовані, прибудовані, переобладнані приміщення, господарські будівлі та споруди в дане Свідоцтво не ввійшли. Після отримання свідоцтва про право на спадщину позивачкою з'ясовано, що за життя її матір'ю ОСОБА_6 було здійснено добудову її частини будинку, внаслідок якої утворились нові приміщення : 3-1/8.6 (коридор) - (колишні приміщення 3/2-5.4. 3-3/3.3); 3-2/15.6 (житлова) - (колишнє приміщення 3-4/15.1); 3-3/19.3 (житлова) - (колишнє приміщення 3-5/19.1); 3-4/14.2 (кухня) - (колишнє приміщення 1-4/14.5); 3-5/5.0 (ванна); 3-6/2.3 (сходова, клітка); 3-7/2.6 (сходова, клітка); 3-8/14.7 (кухня); 3-9/11.6 (житлова); 3-10/17.4 (житлова); 3-11/4.7 (ванна); 3-12/3.0 (комірка), - загальною площею 119.0 м.кв., житловою площею 63.9 м.кв., а також частина огорожі № №2, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , частина хвіртки АДРЕСА_6 .
Згідно з інформацією, наданою Інспекцією ДАБІ Львівської міської ради у листі від 10.12.2024 №0006-вих-176786, за даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресою: АДРЕСА_1 , за життя ОСОБА_6 була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 13.04.2017 за №ЛВ 142171032189 на об'єкт будівництва «Реконструкція садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 ».
Позивачка вважає, що за життя її мати ОСОБА_6 здійснила реконструкцію належної їй 7/18 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , чим збільшила площу належної їй частини будинку, та ввела його в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства України, однак, не зареєструвала речове право на реконструйовану частину будинку в Державному реєстрі речових прав, що стало наслідком неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину на реконструйовану частину будинку. З метою реєстрації у Державному реєстрі речових прав права власності на реконструйовану частину будинку позивачка ОСОБА_1 звернулась до Управління адміністрування послуг департаменту гуманітарної політики Львівської чеської ради із заявою про державну реєстрацію прав (вх. від 14.05.2025 №66928418) на реконструйовану частину будинку. До заяви додала: технічний паспорт №420 від 05.02.2020, виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки; свідоцтво про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , видане 03.09.2019 Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області; свідоцтво про право на спадщину, посвідчене державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Стефанишин М.В. 10.08.2021 (зареєстровано в реєстрі за №4-369); витяг із спадкового реєстру від 10.08.2021 №65963046; довідку державного нотаріусу Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області від 14.05.2025 №896/01-16; витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 13.04.2017 №ЛВ142171032189; лист Інспекції ДАБІ Львівської міської ради від 10.12.2024 №0006-вих-176786.
За наслідками розгляду вказаної заяви із доданими документами від 14.05.2025 №66928418, Державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Львівська обл., рішенням від 19.05.2025 №78970387 відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки на майно ОСОБА_6 вже видано свідоцтва про право спадщину, що унеможливлює реєстрацію за нею права власності.
Заявою від 13.07.2025 позивачка звернулась до державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори (вх. від 14.07.2025 №718/01-16), в якій зазначила, що за життя спадкодавця була здійснена реконструкція будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Декларацією гро готовність об'єкта до експлуатації від 13.04.2017 №ЛВ142171032189, замовником якої була ОСОБА_6 , просила зареєструвати вказані приміщення у відповідності ст.27 г..14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державний нотаріус Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області листом від 23.07.2025 №1363 01-16 повідомила про відсутність підстав для державної реєстрації прав на нерухоме майно з врахуванням проведеної реконструкції об'єкта спадкування та відсутністю документів на вказані приміщення.
Позивачка вважає, що іншого способу захистити свої права окрім звернення з відповідним позовом в суд у неї немає. Просить визнати за нею право власності на 1\4 частку реконструйованого будинку, на які не видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на 1\4 частку приміщень: 3-5/5.0 кв.м. (ванна); З-6/2.3 кв.м. (сходова, клітка); 3-7/2.6 кв.м. (сходова, клітка); 3-8/14.7 кв.м. (кухня); 3-9/11.6 кв.м. (житлова); 3-10/17.4 кв.м. (житлова); 3-11/4.7 кв.м. (ванна); 3-12/3.0 кв.м. (комірка), - що становить 61,3 м.кв.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та дали пояснення, аналогічні змісту позову.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 позовні вимоги заперечила та дала пояснення, аналогічні змісту відзиву на позов.
Представник відповідача Львівської міської Ради позовні вимоги заперечила, виклавши пояснення у письмовій формі, які долучені до матеріалів справи, та подала заяву про розгляду справи без її участі.
Третя особа - державний нотаріус Третьої Львівської державної нотаріальної контори Стефанишин М.В. подала заяву про розгляд справи без її участі.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи судом.
Заслухавши доводи учасників, дослідивши подані письмові докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_6 за життя належала 7\18 часток будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 серпня 2007 року та рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2007 року.
Право власності зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02 січня 2009 року, реєстраційний номер: 26260194.
Цегляний житловий будинок, позначений на плані «А-1», складається в цілому з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 69,7 кв.м. та трьох кухонь. Загальна площа житлового будинку - 182,5 кв.м.
До житлового будинку належать господарські будівлі та споруди: цегляна господарська будівля, позначена на плані літерою «Б»: цегляна вбиральня, позначена на плані літерою «В»; металеві ворота, позначені на плані №1; металева огорожа, позначена на плані №2; металеві хвіртки, позначені на плані №3 та №4; огорожа з металевої сітки, позначена, на плані №5; асфальтобетонне замощення, позначене на плані №6; цегляна огорожа, позначена на плані №7.
7/18 (сім вісімнадцятих) частин житлового будинку складаються з двох житлових кімнат, житловою площею 34,9 кв.м. та кухні, загальною площею 57,7 кв.м., що складають такі приміщення: 3-1/8,6 кв.м. (коридор); 3-2/15,6 кв.м. (житлова); 3-3/19.3 кв.м. (житлова); 3-4/14,2 кв.м. (кухня). Вищевказана частина житлового будинку розташована на земельній ділянці площею 0,0215 га., кадастровий номер 4610137500:05:003:0186.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, посвідченому державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Стефанишин М.В. 10.08.2021 (зареєстровано в реєстрі за №4-369), на підставі ст.1241 Цивільного кодексу України спадкоємцем 1/4 частки зазначеного у цьому свідоцтві майна визнана донька померлої ОСОБА_6 - позивачка ОСОБА_1 .
Свідоцтво про право на спадщину на 3/4 (три четвертих) частки спадкового майна видано ОСОБА_4 25.08.2020р.
Відповідно до інформації Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», наданої у листі від 06.02.2024 №1/325, на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 серпня 2007 року та рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2007 року, за ОСОБА_6 в будинку по АДРЕСА_1 було зареєстровано такі приміщення: 1-4/14,5 (житлова), погріб літ, «пг», частину огорожі №2,3,4,7,8 частину хвіртки №5, частину замощення І, горище над кімнатою 1-4.
Станом на 28.03.1984 до приміщень частини будинку (умовне позначення частини приміщень №3) належали такі приміщення: 3-1/5.9(кухня), 3-2/5.4(коридор),3-3/3.3 (санвузол); 3-4/15.1 (житлова); 3-5/19.1 (житлова), загальною площею 48.8 м.кв., житловою площею 34.2 м.кв., з яких приміщення 3-1/5.9 - демонтовано.
За життя ОСОБА_6 внаслідок добудови, надбудови, демонтажу пічок, переобмірів та перерахунку площ, які здійснені останньою, утворилися приміщення: 3-1/8.6 (коридор) - (колишні приміщення 3/2-5.4. 3-3/3.3); 3-2/15.6 (житлова) - (колишнє приміщення 3-4/15.1); 3-3/19.3 (житлова) - (колишнє приміщення 3-5/19.1); 3-4/14.2 (кухня) - (колишнє приміщення 1-4/14.5); 3-5/5.0 (ванна); 3-6/2.3 (сходова, клітка); 3-7/2.6 (сходова, клітка); 3-8/14.7 кухня); 3-9/11.6 (житлова); 3-10/17.4 (житлова); 3-11/4.7 (ванна); 3-12/3.0 (комірка), - загальною площею 119.0 м.кв., житловою площею 63.9 м.кв., а також частина огорожі № №2, 3, 4, 7, 8, частина хвіртки №5, частина замощення І.
Згідно з інформацією, наданою Інспекцією ДАБІ Львівської міської ради у листі від 10.12.2024 №0006-вих-176786, за даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована Декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 13.04.2017 за №ЛВ 142171032189 на об'єкт будівництва «Реконструкція садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 ».
Згідно відомостей, які зазначені замовником у декларації до Реєстру внесена наступна інформація: документ про початок будівництва ,дозвіл від 20.09.2010 №1/407-10; код будівлі за ДК018 -1110.3. Будинки садибного типу; адреса об'єкта - АДРЕСА_1 ; документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою - державний акт ЯМ № 240868, від 27.12.2012, кадастровий номер 4610137500:05:003:0186;
13.07.2025 позивачка звернулась до державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори Стефанишин М.В. (вх. від 14.07.2025 №718/01-16), в якій зазначила, що за життя спадкодавця була здійснена реконструкція будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Декларацією гро готовність об'єкта до експлуатації від 13.04.2017 №ЛВ142171032189, замовником якої ОСОБА_6 та просила зареєструвати вказані приміщення у відповідності ст.27 г..14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори листом від 23.07.2025 №1363 01-16 повідомлено позивачку про відсутність підстав для державної реєстрації прав на нерухоме майно з врахуванням проведеної реконструкції об'єкта спадкування.
Третьою державною нотаріальною конторою видані Свідоцтва про право на спадщину позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_4 - спадкоємцям після смерті ОСОБА_6 виключно на зареєстрований об'єкт в тому обсязі, що підтверджений проведеною державною реєстрацією прав на день відкриття спадщини.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Підстави набуття права власності визначені у статті 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на майно.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою пактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Крім того, відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Верховний Суд України в п.23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересів.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував , що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, шо права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинставо для такого захисту.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом ВІДСУТНІСТЬ порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача), зловживання матеріальними правами, обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності ( постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).
Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Додатково у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України \про правовий режим самочинного будівництва» від 30.03.2012 р. №6 наголошується, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, та і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначається судом відповідно до положень ст.1218 ЦК з урахуванням роз'яснень, наданих у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 р. №7.
Якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем \ процесі цього будівництва, право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник), право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 р у справі №2-2317\11, від 01.04. 2020 р у справі № 707/1803/ 16-ц , від 12.08. 2019 р у справі № 607/9408/16-ц.
Згідно матеріалів справи, на момент видачі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.04.20217 за №ЛВ 142 171032 189, власниками житлового будинку АДРЕСА_1 були ОСОБА_6 (7/18 частка) та ОСОБА_7 (1 1/18 частка).
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації
Згідно з ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна)
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав. їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Аналіз положень зазначених норм свідчить, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису то Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права повинно реально відновлювати наявне порушене або невизнане право. Такий спосіб має відповідати характеру порушення та цілям судочинства, повинен бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р у справі № 338/180/17, від 30.01. 2019 р у справі № 569/1 7272/1 5-ц .
Визнання права власності у судовому порядку є винятком, і застосовується тоді, коли існують реальні перешкоди. Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування.
Суд не вправі перебирати на себе функції, які належать до компетенції органів місцевого самоврядування, та узаконювати самовільні переобладнання або самочинно збудоване нерухоме майно .
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021р у справі № 925/642/19, постанова Великої Палати Верховного суду від 06.04.2021 р у справі № 910/1001/19).
Відтак, суд прийшов до переконання, що позивачка, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності, обрала неефективний спосіб захисту порушених прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. А тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно створене нерухоме майно, як на спадкове майно, до задоволення не підлягають.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 4, 12, 76-81, 89,141, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Львівської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - державного нотаріуса третьої Львівської державної нотаріальної контори Стефанишин Марії Володимирівни, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Г. Б. Білінська