Справа № 933/387/26
Провадження № 3-зв/243/5/2026
04 травня 2026 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Соловйова О.О., розглянула заяву судді Олександрівського районного суду Донецької області Поповича І.А. про самовідвід у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,
21.04.2026 до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява судді Олександрівського районного суду Донецької області Поповича І.А. про самовідвід у справі про притягнення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
На обґрунтування вказаної заяви зазначено, що 13 березня 2026 року до Олександрівського районного суду Донецької області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 року, головуючим суддею з розгляду справи про адміністративне правопорушення (ЄУН №933/387/26) за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 (потерпілий по справі є ОСОБА_2 ), визначено суддю Поповича І.А. Розгляд справи було призначено на 27.03.2026 року. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 року, головуючим суддею з розгляду справи про адміністративне правопорушення (ЄУН №933/386/26) за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 (потерпілий по справі є ОСОБА_1 ), визначено суддю Поповича І.А. Розгляд справи було призначено на 26.03.2026 року. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (ЄУН №933/386/26) за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 , суддею встановлено, що обставини вищевказаних справ стосуються однієї і тієї ж ДТП, що мала місце 11.03.2026 року, де потерпілим по справі є ОСОБА_1 . Суддею опитані сторони, досліджено письмові докази та надано відповідну правову оцінку. Постановою судді Олександрівського районного суду Донецької області Поповича I.А. по справі про адміністративне правопорушення (ЄУН №933/386/26) відносно ОСОБА_2 , останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню.
У зв'язку з викладеним, суддею Поповичем І.А. було заявлено самовідвід, оскільки зазначені обставини можуть викликати сумнів у його неупередженості та об'єктивності, як головуючого у справі під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, де особою, яка притягається до адміністративної відповідальності є ОСОБА_1 , а потерпілим ОСОБА_2 .
Суддя Попович I.А. надав заяву з проханням розглядати заяву про самовідвід без його участі.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід, але не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив.
Вивчивши матеріали справи №933/387/26 в обсязі порушеного перед судом питання, прихожу до наступних висновків.
КУпАП не передбачає процесуальних норм, які б регламентували порядок вирішення відводу, заявленого судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення.
Тому заява про самовідвід судді розглянута за аналогією процесуальних норм, які містяться в КПК України, оскільки у справі Надточій проти України від 15.05.2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що український уряд визнав кримінальний характер КУпАП.
Так, в КПК України підстави для відводу судді визначені ч. 1 та ч. 2 ст. 75 КПК України, згідно яких суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьої статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.ст.75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, ч. 1 ст. 21 КПК, доходжу висновку, що судом має бути забезпечено достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Так, під час розгляду суддею Поповичем I.А. матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, в яких потерпілим по справі є ОСОБА_1 , досліджувались зібрані по справі докази, а саме: були опитані сторони, досліджено письмові докази та надано відповідну правову оцінку.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі у будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Отже, наявність висновків щодо обставин, які вже були предметом дослідження, що викладені за змістом ухвал слідчого судді, безумовно свідчить про наявність у стороннього спостерігача сумніву у неупередженості суду.
Тому, аналізуючи доводи заяви, вважаю, що наявні правові підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Поповича I.А. у вищевказаній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, п. 5 ст. 278, ст. 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, -
Заяву судді Олександрівського районного суду Донецької області Поповича І.А. про самовідвід у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - задовольнити.
Справу №933/387/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП передати до канцелярії Слов'янського міськрайонного суду Донецької області для її повторного перерозподілу між суддями.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Соловйова