Справа № 127/14815/26
Провадження 2-о/127/248/26
04 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 у порядку окремого провадження із заявою про розірвання шлюбу.
Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом (ч. 3 ст. 293 ЦПК України).
Отже, підставою розгляду справи про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження є:
1)спільна заява подружжя, яке має дітей. Така заява має бути подана і чоловіком, і дружиною одночасно, тобто підписана ними обома, що вказуватиме на спільне бажання подружжя розірвати шлюб;
2)заява будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі.
Подання до суду заяви подружжям, яке має дітей, саме в порядку окремого провадження - це право подружжя, однак умови, за яких така заява подається до суду - є обов'язковими.
Зі змісту заяви та матеріалів доданих до неї не вбачається, що один із подружжя засуджений до позбавлення волі. При цьому інший з подружжя, а саме дружина заявника - ОСОБА_2 , разом із заявником до суду із заявою про розірвання шлюбу, як те передбачено ч. 3 ст. 293 ЦПК України, не зверталась.
Заява від імені ОСОБА_2 від 27.04.2026 про згоду на розірвання шлюбу, подана заявником разом із заявою про розірвання шлюбу:
- не може свідчити про дійсне бажання дружини на розірвання шлюбу, враховуючи подання цієї заяви саме позивачем, адже позбавляє можливості встановити суд чи є таке волевиявлення саме цієї особи, хоча дана обставина може бути встановлена в ході розгляду справи, однак в позовному провадженні;
- не є в розумінні процесуального закону спільним звернення подружжя до суду із заявою про розірвання шлюбу.
Крім того, разом із заявою про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, подружжя, у відповідності до положень ст. 109 СК України, має подати до суду письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. При цьому договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений.
Зі змісту заяви вбачається посилання заявника на існування між подружжям вищевказаного договору, однак такий суду не надано.
Таким чином, заява, подана одним із подружжя, яке має дітей, і один з нього не засуджений до позбавлення волі, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
У відповідності до ст. 110 СК України одним із подружжя може бути пред'явлений виключно позов про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Однак, у відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, кожна особа має право виключно в порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом України.
Таким чином, в даному випадку, за встановлених вище обставин, вимоги заявника не підлягають розгляду в порядку, визначеному главою 13 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу до розгляду в порядку окремого провадження та відкритті провадження у справі. Водночас, суд роз'яснює заявнику, що він має право звернутись до суду в порядку позовного провадження або ж подружжя має право за своєю спільною заявою звернутись до суду із заявою про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 186, 258-261, ч. 1 і ч. 3 ст. 293, ст.ст. 353-355 ЦПК України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду його заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження та відкритті провадження у справі.
Заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу із доданими до неї матеріалами - повернути заявнику,
Копію заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - залишити в суді.
Роз'яснити заявнику, що він має право звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження або ж подружжя за своєю спільною заявою про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду складена 04.05.2026.
Суддя