"04" травня 2026 р.
Справа №150/25/26
Провадження по справі №2/150/102/26
30 квітня 2026 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Савковій С.А.,
з участю учасників цивільного процесу:
представника позивача Шаповал А.П. (дистанційно за допомогою власних технічних засобів),
представника відповідача Гунько О.Є. (дистанційно за допомогою власних технічних засобів),
розглянувши у відкритому судовому засіданні а режимі відеоконференцзв'язку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 08.01.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №166824 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 31765,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору.
ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» виконало свої зобов'язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка на момент подання позовної заяви до суду становить 32175,18 грн., з яких: 31765,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 9,18 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 401,00 - заборгованість по комісії; 900,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
16.04.2025 первісний кредитор - ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивач уклали договір факторингу №16042025, згідно умов якого, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №166824 від 08.01.2025.
Враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку не сплачено заборгованість за договором кредиту, позивач змушений звернутись до суду із даним позовом, в якому окрім іншого просить стягнути із відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору та правничої допомоги.
Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 27.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Шаповал А.П. в судовому засіданні зазначила, що 08.01.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_2 укладено Договір споживчого кредиту № 166824, відповідно до умов якого сторони погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов'язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладення договору у ОСОБА_2 , як позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором №159805 від 08.11.2024. Як стверджує Шаповал А.П. , частина грошових зобов'язань кредитодавця за новим договором, за погодженням сторін, виконані шляхом проведення погашення існуючого, на день підписання договору, кредитних зобов'язань позичальника перед ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Сума (загальний розмір) кредиту становить 31765.00 грн. надається не пізніше 13.03.2026 наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 26809.81 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №159805 від 08.11.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 190.44 грн. на №рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 4764,75 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (відповідно до п. 2.2.1.). Взаємозалік заборгованостей - це спосіб розрахунків між сторонами, за якого взаємні грошові вимоги (заборгованості) погашаються частково або повністю шляхом зарахування. Із наданої відповідачу суми кредиту, 26809.81 грн. зараховано для погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором. Враховуючи наведені умови кредитного договору, дані кошти фактично не перераховувались відповідачу. Як зазначається представником позивача даний факт підтверджує довідка про проведення взаємозаліку, підписана ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" на підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов'язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів та засвідчує, що відповідні операції були здійснені у встановленому порядку. Шаповал А.П. вказує на те, що відповідачем надано УБД від 19.08.2924, з якого вбачається, що її чоловік ОСОБА_4 перебуває на військові службі у військовій частині НОМЕР_2 , з огляду на що зменшує позовні вимоги. Тому просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №166824 від 08.01.2025 у розмірі лише тіла кредиту в сумі 31765,00 грн. Однак, представник позивача Шаповал А.П. зазначила, що на підтвердження зазначеного, окрім довідки про проведення взаємозаліку інших документів надати не може.
Представником відповідача - адвокатом Гунько О.Є. в судовому засіданні позовні вимоги не визнаються та заперечується проти їх задоволення. Обгрунтовуючи свої заперечення проти вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», Гунько О.Є посилається на те, що у день укладення договору 08.01.2025 на рахунок її довірительки ОСОБА_2 надійшло лише 190,44 грн. Жодних зарахувань суми 31765,00 грн., обумовленої кредитним договором №166824 від 08.01.2025, ні одним платежем, ні частинами, від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» у період з 08.01.2025 р. по 13.01.2025 р. не зафіксовано. Таким чином, Позивачем не доведено факт передачі коштів, що свідчить про те, що договір є неукладеним у частині основного боргу. Позивач надав суду розрахунок заборгованості, який починається лише з 07.05.2025 р., навмисно приховуючи період з моменту підписання договору. Проте виписка банку за січень 2025 року показує інтенсивний рух коштів: Загальна сума надходжень на рахунок Відповідача за період 08.01.2025 13.01.2025 р. склала 113 241,10 грн. Це підтверджує, що Відповідач активно здійснювала фінансові операції, а Позивач надав суду неповний та маніпулятивний розрахунок, який не враховує реальний стан взаєморозрахунків та можливі погашення, здійснені на користь первісного кредитора. Наданий Позивачем розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», доказом операції є документ, що фіксує її факт. Оскільки виписка з рахунку Відповідача не підтверджує отримання 31 765,00 грн, «розрахунок» Позивача є лише його власною арифметичною версією, яка не має юридичної сили та спростовується документами банківської установи. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З'ясувавши позицію сторін (їх представників), дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими та іншими доказами (ч.1 ст.218 ЦК України).
Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як зазначається в позовній заяві на виконання умов Кредитного договору, 08.01.2025 первісний кредитор (тобто, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС») ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_3 -ХХХХ-7634 відповідача, що, на переконання позивача, свідчить доказом того, що вдповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
Умовами Кредитного договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з кедитодавцем, зокрема на підтвердження даного факту первісний кредитор надав довідку.
16.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», як первісним кредитором та позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №6042025, згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу право вимоги означає всі права клієнта за кедитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 1.5. Договору факторингу погоджено, що реєстр прав вимог - це перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором.
Пунктом 2.1. Договору факторингу встановлено, що Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу погоджено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідних Додатках.
Отож, відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 07.05.2025 до Договору Факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №2 від 07.05.2025 до Договору факторингу до Позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_2 , як позичальника.
Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», як первісного кредитора, зі сторони позивача згідно Договору Факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимог №2 від 07.05.2025 до Договору Факторингу (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається платіжна інструкція.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України)
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст., ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Кредитний договір є реальним правочином і вважається укладним лише з моменту передання грошей (ч.2 ст.1046 ЦК України).
Згідно ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 27.01.2026 в банка-емітента АТ КБ «ПРИВАТБАНК» витребувано інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) платіжна картка НОМЕР_5; - про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_5 , у період з 08.01.2025 по 13.01.2025 у сумі 190,44 грн; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_6 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_5 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_5 , за період з 08.01.2025 по 13.01.2025 у сумі 190,44 грн, витребувано інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, зобов'язано надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника); повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ). У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_6 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_5 , витребувано номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_5 .
У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_5 не належить Позичальнику, витребувано інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_5 .
Як вбачається із повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 03.02.2026 за №20.1.0.0.0/7-260202/43985-БТ, наданого на виконання ухвали суду від 27.01.2026, на імя ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_7 . Номер телефону, на кий відправляється інформація про підтвердження операцій за вище вказаною платіжною карткою за період з 08.01.2025 по 13.01.2025 номер телефону НОМЕР_6 був/є фінансовим та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_5 . По рахунку № НОМЕР_7 було зарахування коштів на суму 190,44 грн. 08.01.2025, що стверджується випискою по зазначеному рахунку за період з 08.01.2025 по 13.01.2025 (а.с. 71, 72).
Жодних зарахувань суми 31 765,00 грн, ні одним платежем, ні частинами, від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» у період з 08.01.2025 р. по 13.01.2025 р. не зафіксовано.
Позивачем не доведено факт передачі коштів, що свідчить про те, що договір є неукладеним у частині основного боргу.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», доказом операції є документ, що фіксує її факт. Суд при цьому зауважує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом.
Виписка по рахунку ОСОБА_2 , надана банком - емітентом АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджує отримання відповідачем 31765,00 грн. та спростовується документами банківської установи.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (справа № 755/2284/16-ц), розрахунок заборгованості не є безспірним доказом і повинен підтверджуватися первинними документами. Виписка АТ КБ «ПриватБанк» є належним первинним документом, з якого вбачається, що на рахунок відповідача не надходила обумовлена сума коштів - 31765,00 грн..
Як зазначається в позовній заяві та наголошено представником позивача в судовому засіданні, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові грошові кошти, у розмірі 26809,81 грн. для погашення заборгованості ОСОБА_2 , яке позичальника за договором про споживчий кредит №159805 від 08.11.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмiрi 190,44 грн. на №рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у нацiональнiй валютi; у розмiрi 4764.75 грн. шляхом погашення заборгованостi позичальника за комiсiєю, нарахованою згiдно п.2.5 iндивідуальної частини.
Частиною 5 статті 77 ЦПК України встановлено обов'язок , позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
На виконання положень статті 77 ЦПК України позивачем на підтвердження вище вказаних тверджень надано витяг довідки ТОВ ФК «КРЕДІПЛЮС» від 03.11.2025 за №3944/03-12 про проведення взаємозаліку (А.С. 153).
Надаючи правову оцінку наданої позивачем довідки про проведення взаємозаліку з точки зору належності, допустимості та достатності її як доказу отримання кредитних коштів в розмірі 31765,00 грн. з метою проведення взаємозаліку попереднього зобов'язання ОСОБА_2 за договором №159805 від 08.11.2024, суд звертає увагу на те, що із даної довідки неможливо встановити кого стосуються кредитні зобов'язання, оскільки, довідка не містить відомостей про позивальника (ПІБ,РНОКПП тощо). В довідці зазначається лише номер кредитного договору та договору взаємозаліку, сума кредиту, сума перерахована на погашення заборгованості за договором взаємозаліку, сума перерахування на картковий рахунок позичальника, комісія. Однак, окрім відсутності у вказаній довідці відомостей щодо позичальника, відсутні відомості також і про номер карткового рахунку позичальника, на який скеровано кошти в розмірі 190, 44 грн.
Суд критично ставиться до показів представника позивача про те, що на момент укладення договору у ОСОБА_2 , як позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором №159805 від 08.11.2024, оскільки, копію попереднього кредитного договору №159805 від 08.11.2024 позивачем на підтвердження своїх тверджень щодо перерахування на картковий рахунок ОСОБА_2 кредитних коштів згідно договору від 08.01.2025 за №166824, для погашення існуючої кредитної заборгованості, не надано.
Суд при цьому зауважує, що представником позивача Шаповал А.П. в судовому засіданні зазначено, що окрім довідки ТОВ ФК «КРЕДІПЛЮС» від 03.11.2025 за №3944/03-12 про проведення взаємозаліку, жодних документів надати не може.
Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуальногокодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 6 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
Суд при цьому зауважує, що не може обґрунтовувати судове рішення лише припущеннями.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували доводи позивача, що викладені ним у позовній заяві, щодо отримання ОСОБА_2 від ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» кредитних коштів в розмірі 31765,00 грн., суду не надано.
Суд не бере до уваги твердження представника позивача Шаповал А.П. про те, що кредитні кошти в сумі 31765,00 грн. було надано ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» позичальнику ОСОБА_2 згідно кредитного договору від 08.01.2025 хза №166824 в рахунок погашення суми кредиту раніше існуючого кредитного зобов'язання (взаємозалік), оскільки, вони не підтверджені жодним належним, достатнім та допустимим доказом.
З огляду на вище наведені обставини, суд не вбачає підстав вважати, що 08.01.2025 відповідачем ОСОБА_2 отримано від ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» кредитні кошти в розмірі 31765,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).
Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення кредитної заборгованості за договором 3166824 від 08.01.2025, не надано безспірних доказів, які б підтверджували його обґрунтування.
На підставі вище наведеного, з огляду на відсутність належних, достатніх та допустимих доказів позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати (п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у позові, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, компенсації не підлягають.
На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складено відповідно до вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 04.05.2026.
Згідно вимог ст.265 ч.5 п.4 ЦПК України реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце реєстрації згідно адресної довідки - АДРЕСА_1 , з 14.02.2025 згідно заяви власника житла знята з реєстрації за вище вказаною адресою (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_4 ).
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК