Справа № 148/2640/25
Провадження №2/148/185/26
Іменем України
21 квітня 2026 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Семенової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит»(надалі ТОВ «ФК Єврокредит») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 04.01.2022 між АТ "МЕГАБАНК" (далі - первісний кредитор) та відповідачкою укладено заяву - договір №TDB.2022.0001.115 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ "МЕГАБАНК": www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана заява - договір.
Відповідно до п.2 розділу "Запевнення та умови" кредитного договору банк на підставі отриманої від клієнта заяви відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.
На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п. 4. розділу "Запевнення та умови" кредитного договору.
У індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів.
Банк свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши їй можливість користуватись кредитними коштами.
Відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією не виконала.
Згідно виписок по рахунку у відповідача станом на 03.09.2024 сформувалась заборгованість перед банком у розмірі 28732,62 грн, з яких: 9999,05 грн - заборгованість за кредитом; 18733,57 грн - заборгованість по сплаті відсотків.
У подальшому, 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022.
Також, 27.12.2024 між ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" та ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" було укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ "ФК ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022.
Після відступлення прав вимоги відповідачу не здійснювалося жодних нарахувань.
Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд стягнути із відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 28732,62 грн, та понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн.
Від представника відповідачки адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований наступним.
В матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, зокрема відсутні договори факторингу (усутупки права вимоги) з усіма сторінками, реєстр боржників, акти приймання - передачі та докази оплати за договорами факторингу. Наявні в матеріалах справи витяги з реєстрів боржників не містять підпису посадової особи і відтиску печатки первісних кредиторів, а підписані лише позивачем, а тому не є належними доказами у справі, оскільки їх зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу.
Також, представник вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» права вимоги до ОСОБА_1 ; відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів; надані позивачем виписки не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять інформації про видачу кредитних коштів чи використання кредитного ліміту.
Представник зазначає, що на підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви надано розрахунки заборгованості, які містять лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків, а також, з наданих додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Відсотки за користування кредитними коштами, нараховані поза межами строку кредитування не підлягають стягненню.
З урахуванням наведеного, представник вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню не підлягають та за умови наявності підстав для задоволення позову, відсотки мають бути зменшені, оскільки вони в півтора рази перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 11200 грн., представник відповідачки зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову; категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним спором є нескладною та є типовою, тому підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 11200 грн відсутні.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка мотивована наступним.
У відзиві на позовну заяву вказано, що начебто, позивачем не надано доказів переходу права вимоги, в свою чергу, позивачем для підтвердження переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором були надані належні та допустимі докази, зокрема: протокол аукціону, договори про відступлення прав вимоги, витяги з реєстрів договорів, права вимоги за якими відступаються та Боржників/Дебіторів за такими договорами, платіжні інструкції, та додатково Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, Витяги із Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, 03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного Договору до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитними договорами про надання споживчих кредитів, укладеними між АТ «МЕГАБАНК» та його клієнтами (фізичними особами).
У подальшому, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного Договору, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» права вимоги, набуті ним за Договором № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є правонаступником АТ «МЕГАБАНК» за кредитними договорами, укладеними з клієнтами (фізичними особами) про надання споживчих кредитів. До ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло, зокрема, і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022.
Щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем, представник позивача зазначає, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором був розрахований у відповідності до умов Кредитного договору та згідно з нормами чинного законодавства, що підтверджують наявні в матеріалах справи: виписками з рахунку відповідача, які відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта; розрахунком заборгованості; з яких вбачається, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору. Виписки по особовому рахунку є первинними документами та підтверджують наявність заборгованості, у тому числі, за відсотками.
У відзиві представником відповідача зазначено, що «нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку договору є безпідставним, оскільки після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти, а його права забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України». Позивач не погоджується із зазначеною позицією відповідача, оскільки вона суперечить умовам укладеного між сторонами кредитного договору № TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022, а також положенням чинного законодавства України.
Пунктом 5 «Запевнення та умови» Договору передбачені умови нарахування процентів за прострочення повернення кредитних коштів. В свою чергу, відповідно до п. 8.9 Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), нарахування процентів у випадку наявності простроченої заборгованості (використання несанкціонованого овердрафту, % річних) складає 80%. Тобто, сторони договору погодили можливість і порядок нарахування підвищених відсотків у разі невиконання зобов'язань у строк, і така умова не суперечить імперативним нормам Цивільного кодексу України.
За умовами п. 8 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору, жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною. Таким чином, положення договору прямо передбачають можливість нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку користування кредитними коштами, визначеного у п. 2.6. у разі прострочення виконання зобов'язань з боку позичальника, - до повного виконання договору або до моменту його припинення (тобто до 02.09.2024 включно). Отже, зобов'язання за договором залишаються невиконаними, а тому підлягають застосуванню положення пункту 5 Договору (п.8.9 Тарифів) - щодо нарахування процентів на прострочену заборгованість до моменту повного виконання зобов'язань.
Відповідач, підписуючи договір був належним чином поінформований про строк дії договору та наслідки його невиконання, а отже - погодився з тим, що зобов'язання за договором діють до повного їх виконання, у тому числі з правом кредитодавця нараховувати відсотки та інші платежі, передбачені договором, у разі прострочення.
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджується із розміром заявлених позивачем судових витрат, вказуючи, що вони є не співмірними, однак представник позивача вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони позивача.
Заперечуючи проти заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката, відповідач не довів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката та згідно з приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду, недостатньо просто заявити про неспівмірність витрат на правову допомогу, що понесені іншою стороною. Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У зв'язку з вищевикладеним, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності.
Відповідач та ї представник в судове засідання не з'явилися, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просить проводити розгляд за відсутності сторони відповідача.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідачка 04.01.2022 звернулася до АТ "МЕГАБАНК" з метою отримання банківських послуг та підписав Додаток 1 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank - Заяву - Договір (індивідуальна частина) № TDB.2022.0001.115, про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (надалі кредитний договір) (а.с. 10-11), відповідно до умов якого сторони узгодили:
- п.1. підписанням цього договору клієнт беззастережно підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ "МЕГАБАНК" на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (надалі договір), що розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ "МЕГАБАНК": www.megabank.ua та в мережі інтернет ww.todobank.com; згоду з умовами договору, а також положеннями усіх додатків до нього; укладання з банком шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ "МЕГАБАНК" www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї заяви-договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому; укладання з Банком шляхом приєднання до публічного договору (оферти) АТ "МЕГАБАНК" про умови надання послуги «Р2Р-перекази з картки на картку» (розміщеного на сайті банку, за інтернет-посиланням https://erc.megabank.ua/ru/p2poffer та у місці інформування клієнта), з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17. публічної частини договору;
- п.2. банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоналізовану);
- п.4. банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії - 200000 грн; сума доступного ліміту кредитної заборгованості - згідно паспортом споживчого кредиту; строк кредиту - 12 міс.; базова процентна ставка - 56 %; пільговий період - 62 дні; процентна ставка у пільговий період - 0,0001 %; обов'язковий мінімальний платіж, % від використаного доступного ліміту - 5.
АТ "МЕГАБАНК" виконало свої зобов'язання за договором, відкривши відповідачу поточні рахунки, видавши платіжну картку та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії, про що свідчить копія виписки/особового рахунку ОСОБА_1 з 04.01.2022 по 02.12.2022 (а.с. 16-26).
Відповідач же свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, про що свідчить копія виписки/особового рахунку ОСОБА_1 з 04.01.2022 по 02.12.2022 (а.с. 16-26).
Згідно копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022 (а.с. зв.б. 15) вбачається, що станом на 03.09.2024 позичальник ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 28732,62 грн, з яких: 9999,05 грн - заборгованість за основним боргом; 18733,57 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
У подальшому, 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022, що також підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024, сума переказу становить 23 425 777 грн, витягом з додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги (а.с. 29-33).
Також, 27.12.2024 між ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" та ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ "ФК ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022, що також підтверджується платіжними інструкціями, витягом з додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги (а.с. 35-37).
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Щодо твердження представника відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні належні докази переходу прав вимоги до відповідачки, а саме: договір № GL1N426240 від 03.09.2024, про відступлення прав вимоги, який укладеним між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС", платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024, витяг з додатку № 1 до Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги (а.с. 29-33) та договір №1/12 від 27.12.2024, про відступлення прав вимоги, який укладений між ТОВ "ФК "МУСТАНГ ФІНАНС" та ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ", платіжні інструкції та витяг з додатку № 1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги (а.с. 35-37).
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022, згідно вищезазначеного укладеного договору факторингу, оскільки відбулось процесуальне правонаступництво у зв'язку із зміною кредитора.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями відповідно до умов договору.
З огляду на встановлені підстави і надані позивачем докази та враховуючи вищенаведені норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022, в розмірі 28732,62 грн, з яких: 9999,05 грн - заборгованість за основним боргом; 18733,57 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, враховуючи те, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача не навів конкретного обґрунтування щодо помилковості або неправомірності розрахунків, наданих позивачем, не надав власного контррозрахунку, який би міг свідчити про неправильність нарахованих сум, а також, стороною відповідача не надано жодних інших доказів на спростування позиції позивача, томусуд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
Згідно матеріалів справи, позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав: договір про надання правової допомоги № 1/07 від 01.07.2025 (а.с. 40-43), додаток № 2 до Договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025 (а.с. зв.б. 44), акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12131853 від 14.08.2025 (а.с. 46), ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11.08.2025 (а.с. 48), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 від 04.07.2024 (а.с. зв.б. 48)
Надаючи оцінку наданим доказам суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 8000 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 207, 526, 527, 530, 549, 598, 599, 610, 611, 634, 1048-1050, 1054 ЦК, ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження якого: провул. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411, заборгованість за кредитним договором №TDB.2022.0001.115 від 04.01.2022 в розмірі 28732,62 грн (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять дві гривні шістдесят дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження якого: провул. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411, судові витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн (вісім тисяч гривень).
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: