Справа 206/4644/24
Провадження 2/206/125/26
04 травня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Кушнірчука Р.О.,
при секретареві Задорожній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
за участю:
представника позивача -Ткаченко М.М., Демарчук Н.О.,
представника відповідача - адвоката Дрозд К.Т.,
6 вересня 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - позивач) звернулось до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року позовні вимоги було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договорами № 3299541 від 08 жовтня 2021 року, № 100329347 від 07 жовтня 2021 року у розмірі 120 070,50 гривень, а також стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.
Із зазначеним рішенням не погодився відповідач та подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року скасовано заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року по справі № 206/4644/24 та вказану цивільну справу було призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Під час розгляду справи представником позивача неодноразово подавалися клопотання про витребування у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» доказів зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 15 000,00 грн., які з 07.10.2021 були на неї перераховані та виписки по картці № НОМЕР_1 за період із 07.10.2021 по 12.10.2021, яка належить відповідачу.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра від 18 вересня 2025 року було витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію :
- чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка № НОМЕР_3 ;
- докази зарахування на картку № НОМЕР_3 кредитних коштів у сумі 15 000,00 грн., які з 07.10.2021 року по 08.10.2021 року були на неї перераховані від ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ 40484607) та ТОВ «МАНІФОЮ» (ЄДРПОУ 42848369) із зазначенням призначення платежу;
- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_3 .
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра від 10 грудня 2025 року було витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 1 500,00 гривень, які 08 жовтня 2021 року були на неї перераховані, а саме витребувано виписки по ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 08 жовтня 2021 по 12 жовтня 2021 року.
На виконання вимог ухвали суду від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшов лист від 24.09.2025 року № БТЕ-13991, згідно якого на ім'я відповідача банком було імітовано картку № НОМЕР_1 , на яку в період з 07.10.2021 року по 08.10.2021 року було зараховано 15 000 грн.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 07.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит № 100329347 (а.с. 16 - 20).
8 жовтня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем було укладено Договір позики № 3299541 (а.с. 8 - 11).
Відповідач свої зобов'язання з повернення кредитів не виконав через, що позивач просив стягнути за Договором про споживчий кредит №100329347 заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 82 500,00 грн., заборгованість за комісіями - 2850,00 грн. та за Договором позики № 3299541 заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 500,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права 18 220,50 грн.
Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача подав до суду відзив на позов та пояснення, в яких зазначив, що позивачем не надано доказів видачі кредиту, зокрема, первинних бухгалтерських документів, позивачем нараховано проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування, через що до правовідносин слід застосовувати приписи частини другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Посилаючись на положення ст. ст. 526, 527, 530, 625, 1050 та Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у поданих поясненнях зазначив, що видача кредиту за Договором позики № 3299541 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», а за Договором про споживчий кредит № 100329347 листом АТ «Універсалбанк».
Заперечуючи проти позову, представник відповідача у поданих поясненнях зазначив, що, відсотки річних, які просить стягнути позивач не входять до предмету позову, а в період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Крім того, лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є первинним бухгалтерським документом. Також представником відповідача наведено заперечення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу позивача.
Представник позивача у поданих поясненнях зазначив, що приписи ч.2 ст.625 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин, адже на його думку повинні бути застосовані в сукупності з положеннями кредитних договорів, а як наслідок наявні правові підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у відповідності до розрахунку наданого у позові.
Крім того, 29.04.2026 року представником позивача були подані пояснення, додатком до яких надано докази перерахування ТОВ «Мілоам» 15 000 грн. та новий розрахунок заборгованості.
Посилаючись на пропуск процесуальних строків представником відповідача 01.05.2026 року подано заперечення проти прийняття доказів, в яких просив не приймати вказані докази до розгляду під час вирішення справи.
Посилаючись на п. 4.2. Договору про споживчий кредит № 100329347 представник позивача просив задовольнити позов.
В судових засіданнях представник позивача підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити, а в подальшому подала заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача подала також заяву про розгляд справи без її участі, в якій просила суд у задоволенні позову відмовити.
Згідно з частинами 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 07.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №100329347 (а.с. 16 - 20).
За умовами п.1 договору Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
За п. 1.2. Договору про споживчий кредит №100329347 сума (загальний розмір) кредиту становить 15000.00 грн. у валюті: Українські гривні.
У відповідності до п. 1.3. Договору про споживчий кредит №100329347, - кредит надається строком на 30 днів з 07.10.2021 року (строк кредитування).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.11.2021р. (п. 1.4. Договору про споживчий кредит №100329347).
У відповідності до п. 1.5 Договору про споживчий кредит №100329347, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 11850.00 грн. в грошовому виразі, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 26850.00 гривень.
Комісія за надання кредиту: 2850.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово. (п.1.5.1. Договору про споживчий кредит №100329347).
Проценти за користування кредитом: 9000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (п.1.5.2. Договору про споживчий кредит №100329347).
Аналогічні відомості про розмір кредиту - 15000,00 грн., комісії за надання кредиту: 2850.00 грн. та Проценти за користування кредитом: 9000.00 грн. всього 26850.00 гривень містить додаток 1 до Договору про споживчий кредит №100329347 «Графік платежів за договором про споживчий кредит 100329347 від 07.10.2021» (а.с. 20 зворот).
В матеріалах справи наявний лист наданий АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК», який свідчить про виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язань з видачі відповідачу 15 000 грн. за умовами Договору про споживчий кредит №100329347 та Квитанція № da1a816e-ea48-4c66-939b-01d52708294a_637691961597431650.
08.10.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем укладено Договір позики №3299541 (а.с. 8 - 11).
За умовами п. 2.1 договору Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти Позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму сплатити Позикодавцю проценти від Суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням Договору.
Сума позики: 1500 грн. 00 коп. (п. 2.3.3. Договору позики №3299541).
Середньоденний розмір процентів за користування позикою - 1, 393% (п. 1 Додатку № 1 до Договору позики №3299541).
В матеріалах справи наявний лист наданий АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК», який свідчить про виконання ТОВ «МАНІФОЮ» зобов'язань з видачі відповідачу 1500 грн. за умовами Договору позики № 3299541.
Виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Верховний Суд у поставові від 31 липня 2019 року по справі № 553/1325/14-ц зазначив: «Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до 60 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 61-517св18.
Оцінивши надані позивачем докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суди дійшли висновку, що надані банком розрахунку без надання первинних документів не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог банку.»
Аналогічну правову позицію Верховним Судом було висловлено у постанові від 30 січня 2018 року по справі 161/16891/15-ц, від 13 червня 2018 року по справі № 733/608/16-ц, від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц та багатьох інших.
Отже, заборгованість за кредитом може доводитись виключно первинними бухгалтерськими документами.
За висновком Верховного Суду, зазначеному у постанові від 13.06.2018р. у справі № 755/93844/15-ц саме позивач повинен довести, серед іншого, факт видачі кредиту.
За приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей - правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 року в справі № 194/1126/18.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором - постанови Верховного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 11 грудня 2024 року у справі № 761/15902/14-ц.
Отже, факт видачі кредиту позичальнику має доводитись кредитором.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит №100329347 по кредиту - 15000,00 грн., комісії за надання кредиту: 2850,00 грн. та процентів за користування кредитом: 9000,00 грн., а всього 26 850,00 гривень, а також позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики № 3299541 по кредиту - 1500,00 грн., та процентів за користування кредитом: 627.00 грн., а всього 2 127,00 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом слід зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до п. 1.3. Договору про споживчий кредит №100329347, - кредит надається строком на 30 днів з 07.10.2021 року (строк кредитування).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.11.2021р. (п. 1.4. Договору про споживчий кредит №100329347).
Отже, строк кредитування за Договором про споживчий кредит №100329347 закінчився 06.11.2021р.
Як вбачається із наданих до позову відомостей про щоденні нарахування та погашення (а.с. 26), позивачем нараховано проценти після закінчення строку кредитування - 06.11.2021р.
У відповідності до п. 2.3.4. Договору позики № 3299541, - строк позики до 07.11.2021 року (30 днів).
Отже, строк кредитування за Договором позики № 3299541 закінчився 07.11.2021р.
Як вбачається із наданого до позову розрахунку заборгованості за Договором позики станом на 09.02.2022 року (а.с. 26), позивачем нараховано проценти після закінчення строку кредитування - 07.11.2021р.
Так, у відповідності до статті 1048 ЦК України, - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
У постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України: «Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contraproferentem (лат. verbachartarumfortiusaccipiunturcontraproferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, предметом позову були вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначено такий правовий висновок: «Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.».
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц, предметом позову були вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором роз'яснено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ідентичні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 332/159/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 наведено, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 року у справі № 3-188/2020(455/20), зазначено, що перевіряючи на відповідність Конституції України припис першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, Конституційний Суд України вказав, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними.
Крім того, пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України - постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22.
На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України - постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)) аналогічні правові висновки зроблені Касаційним цивільним судом Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2024 року справа № 756/8788/22.
Наведене є підставою для відхилення доводів представника позивача про правомірність нарахування відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за Договором про споживчий кредит № 100329347, які нараховані після закінчення строку кредитування - 06.11.2021р. та позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18 220,50 грн. заборгованості за процентами за Договором позики № 3299541, які нараховані після закінчення строку кредитування - 07.11.2021р. - задоволенню не підлягають.
Також, згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Так, згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 133 ЦПК України).
Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 3 028,00 грн., сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду і відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України їх необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 28 977,00 гривень, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 575,32 гривень, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач обґрунтовує понесення правих витрат такими доказами: Договір на надання правової допомоги від 01.07.2024р. (а.с.63-64), прейскурант (а.с.64), платіжну інструкцію № 0453940000 від 13.08.2024 року (а.с. 65), заявку на надання юридичної послуги № 98 від 30.07.2024 року (а.с. 66), Акт № 1 про надання юридичної допомоги від 06.08.2024 року (а.с. 67).
У відповідності до п. 1.1. вказаного договору, КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ, на підставі звернення КЛІЄНТА, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги (п. 2.1. вказаного договору.)
Згідно заявки на надання юридичної послуги № 98 від 30.07.2024 року (а.с. 66) визначено перелік послуг, що надається, їх ціна та кількість витрачених годин.
Проте, у якій саме справі позивач просить надати такі послуги вказана заявка не містить.
Акт № 1 про надання юридичної допомоги від 06.08.2024 року (а.с. 67) також не містить інформації про те, у якій саме справі було надано юридичні послуги.
Уважно вивчивши платіжну інструкцію № 0453940000 від 13.08.2024 року (а.с. 65) вона оформлена на суму 175 000 грн., що також виключає оплату за надання юридичних послуг саме у цій справі.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 04/4507/18.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
В додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20 наведено, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року справа № 756/2114/17 роз'яснює правозастосування вказаної статті: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З огляду на наведене, наданими представником позивача доказами не підтверджується понесення позивачем правових витрат у сумі 25 000 грн. саме у цій справі, крім того, така сума є не співмірною наданими адвокатом послугами у цій справі.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44276926) заборгованість за Договором про споживчий кредит №100329347 по кредиту - 15000,00 грн., комісії за надання кредиту 2850,00 грн. та процентів за користування кредитом 9000,00 грн., всього 26 850,00 гривень та заборгованість за Договором позики № 3299541 по кредиту - 1500,00 грн., процентів за користування кредитом 627,00 грн., всього 2 127,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44276926) понесені судові витрати з оплати судового збору у сумі 575,32 гривень.
Повний текст рішення складено 4 травня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: Кушнірчук Р.О.