Справа № 203/4302/26
Провадження № 1-кс/0203/3080/2026
29 квітня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпро скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 , від 23 квітня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному проваджені № 62026170030009537, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 квітня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, -
27 квітня 2026 року ОСОБА_3 в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до слідчого судді із зазначеною скаргою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 , від 23 квітня 2026 року, в якій просить слідчого суддю:
- скасувати постанову від 23 квітня 2026 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні;
-зобов'язати слідчого ОСОБА_4 або іншу уповноважену службову особу органу досудового розслідування вручити/надіслати йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого на адресу його електронної пошти;
-у разі якщо слідчий суддя дійде висновку про неможливість безпосереднього зобов'язання визнати його потерпілим, просив скасувати зазначену постанову та зобов'язати слідчого або іншу уповноважену службову особу органу досудового розслідування повторно розглянути питання про визнання його потерпілим з урахуванням правової оцінки слідчого судді, фактичних обставин, викладених у його заяві від 27 березня 2026 року, терміновому суттєвому доповненні від 28 березня 2026 року та клопотанні 1, зареєстрованому 20 квітня 2026 року за № 16021-26/п.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилається на те, що 27 березня 2026 року він подав до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві заяву про вчинення кримінальних правопорушень, де прямо просив не тільки внести відомості до ЄРДР, а і визнати його потерпілим, а також вручити йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого. 28 березня 2026 року він подав термінове суттєве доповнення до зазначеної заяви щодо обставин триваючого характеру та наслідків, ризиків для його безпеки. 19 квітня він направив слідчому клопотання 1 в порядку ст. 220 КПК України про визнання потерпілим, вручення пам'ятки потерпілого, врахування поданих матеріалів та забезпечення перевірки повного причинно-пов'язаного ланцюга обставин, проте слідчий постановою від 23 квітня 2026 року безпідставно відмовив у задоволенні клопотання, без урахування повідомлених обставин заподіяння йому моральної шкоди, яка полягала у приниженні честі, гідності та ділової репутації офіцера і лікаря, психологічному тиску, створенні стану безправності, правової дезорієнтації та небезпеки; фізичної шкоди, пов'язаної із застосування до нього фізичного впливу 08 березня 2026 року під час подій у районі смт. Дослідне; майнову шкоду та реальний ризик її збільшення, оскільки його автомобіль Mitsubishi L200, документи, ноутбук, рукописні записи, особисті речі та інші матеріали доказового значення залишилися у районі смт. Дослідне без його реального контролю.
Протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 27 квітня 2026 року вказана скарга передана слідчому судді Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 28 квітня 2026 року та призначена до судового розгляду.
Заявник в судовому засіданні підтримав скаргу, наполягав на її задоволенні з наведених у ній підстав.
Слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не прибув, про відкладення розгляду не клопотав, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду справи у відсутності останнього.
Слідчий суддя, вислухавши заявника, ознайомившись з матеріалами скарги, перевіривши доводи скарги та дослідивши додані до них докази, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що Третім слідчим відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 462-1 КК України з часу внесення відомостей 16 квітня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62026170030009537 за заявою ОСОБА_3 , що внесені на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 06 квітня 2026 року у справі № 554/4387/26 (провадження № 1-кс/554/4408/2026), за фактом можливого перевищення військовою службовою особою військової частини НОМЕР_1 влади чи службових повноважень відносно військовослужбовця ОСОБА_3 .
19 квітня 2026 року ОСОБА_3 подане слідчому клопотання, зареєстроване 20 квітня 2026 року за вх. № 26/п, з вимогами: визнати його потерпілим у кримінальному провадженні; вручити йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого і надіслати її на адресу його електронної пошти; врахувати первинну заяву до ТУ ДБР у м. Полтаві від 27 березня 2026 року про вчинення кримінальних правопорушень, термінове суттєве доповнення від 28 березня 2026 року та інші подані ним матеріали як складову матеріалів кримінального провадження; врахувати, що подання додаткових матеріалів і доказів з його боку буде тривати поетапно; забезпечити перевірку всього причинно-пов'язаного ланцюга обставин, викладений у його первинній заяві від 27 березня 2026 року, терміновому суттєвому доповненню від 28 березня 2026 року та подальших матеріалах; у разі встановлення для цього підстав надати належну додаткову або змінену правову кваліфікацію відповідним діям та бездіяльності причетних осіб у межах вимог КПК України.
23 квітня 2026 року постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, в задоволенні клопотання відмовлено повністю, в тому числі, в частині вимог про визнання потерпілим з тих підстав, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 426-1 КК України належить до правопорушень із матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди або тяжких наслідків та причинно-наслідкового зв'язку між діянням і такими наслідками, однак в поданому ОСОБА_3 клопотанні, первинній заяві, доповненні та інших матеріалах наведені обставини мають загальний описовий характер, містять оціночні судження щодо можливого тиску, організації служби та кадрових рішень, однак не містять конкретизованих і підтверджених даних заподіяння заявнику фізичної чи майнової шкоди саме внаслідко кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України, а також не містять відомостей, які б дозволяли на даному етапі досудового розслідування встановити причинний зв'язок між заявленими подіями та настанням такої шкоди.
За диспозицією ч.5 ст. 426-1 КК країни кримінально караним є діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Так, ч.1 цієї статті передбачає кримінальну відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду.
Частина 2 цієї статті передбачає кримінальну відповідальність за застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого.
Частина 3 цієї статті передбачає кримінальну відповідальність за діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
Відповідно до п.2 примітки до ст. 425 КК України у статтях 425, 426 та 426-1 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка в п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 ЦПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Так, в своїй заяві ОСОБА_3 заявляє про вчинення відносно нього фізичного насильства 08 березня 2026 року, а також заподіяння йому майнової шкоди втратою свого майна, що залишилося в автомобілі, що внаслідок його примусового переміщення залишився безконтрольним з його речами, а також неналежним врегулюванням його постановки на грошове забезпечення.
Разом з тим, незважаючи на те, що за ч.2 ст. 426-1 КК України склад кримінального правопорушення з об'єктивної сторони утворюватиметься не обов'язково лише із наявністю істотної шкоди, і за фактом застосування насильства до підлеглого, слідчим вказані обставини залишені поза увагою та жодних слідчих дій, спрямованих на встановлення, зокрема, цих обставин застосування насильства до ОСОБА_3 під час проходження військової служби, або відсутності таких, під час досудового розслідування не проводилося, як і не проводилося жодних слідчих дій, спрямованих на встановлення наявності чи відсутності матеріальної шкоди у визначеному приміткою ст. 425 КК України розмірі наведеними у заяві ОСОБА_3 обставинами втрати майна, грошового забезпечення, у зв'язку з чим постанова слідчим прийнята передчасно, а тому підлягає скасуванню.
В решті постанова слідчого скасуванню не підлягає, оскільки в іншій частині взагалі оскарженню в порядку ст. 303 КПК України не підлягає.
Разом з тим, щодо заявлених у скарзі вимог зобов'язати слідчого ОСОБА_4 або іншу уповноважену службову особу органу досудового розслідування вручити/надіслати йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого на адресу його електронної пошти, зобов'язати слідчого визнати його потерпілим, то належить відзначити, що слідчий суддя, виходячи із ч. 5 ст. 40 КПК України позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому на здійснення конкретних слідчих чи процесуальних дій, в тому числі визнання потерпілого, вручення пам'ятки про процесуальні права потерпілого, тощо, зважаючи на специфіку слідчих та процесуальних дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, тоді як слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), висновки про що наведені у постанові Верховного Суду від 11 липня 2023 року № 676/3178/22, у зв'язку з чим скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. , 303, 304, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 23 квітня 2026 року в частині відмови у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 квітня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України - скасувати та зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 в частині вимог про визнання його потерпілим.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений учасникам провадження о 16:45 год. 04 травня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1