Справа№751/4395/26
Провадження №1-кс/751/1524/26
28 квітня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
встановив:
Старший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , звернулась до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування даного клопотання зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026270000000035 від 10.02.2026 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2, ч. 3 ст. 332 КК України. Підозра ОСОБА_5 обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Враховуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що пред'явлена ОСОБА_5 підозра обґрунтована та підтверджується зібраними доказами, а також існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Інші запобіжні заходити не здатні забезпечити виконання підозрюваним обов'язків та запобігти встановленим ризикам. Також просили застосувати заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо клопотання, оскільки ризики є перебільшеними та не відповідають дійсності. Підозрюваний має на утриманні малолітню дитину, яка має захворювання серця та потребує реабілітації, та матеріальної підтримки.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, у судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Чернігівській області розслідується кримінальне провадження №12026270000000035 від 10.02.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст. 332 КК України.
27.04.2026 об 18 год. 02 хв. ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні злочинів, передбаченого передбачених ч.2, ч. 3 ст. 332 КК України, та підозра підтверджується зібраними у справі доказами, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, а саме: повідомленням прикордонної служби про факт затримання; протоколом огляду місця події від 08.04.2026; протокол огляду речей та документів від 09.04.2026; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.04.2026;протоколом слідчого експерименту від 09.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 09.04.2026.
Підозрюваним та його захисником у ході дослідження матеріалів клопотання в судовому засіданні не було наведено аргументів, які би ставили під сумнів обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження.
При цьому слідчий суддя зауважує, що в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом оцінюється ступінь обґрунтованості підозри виключно для даної стадії кримінального провадження та виключно в аспекті наявності підстав для застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не вирішує питання про винуватість або невинуватість особи. Згідно з положеннями статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На даному етапі оцінці підлягає встановленню, чи є підозра обґрунтованою та розумною. Так, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Відтак наявні в матеріалах клопотання докази, зокрема отримані за результатами негласних слідчих (розшукових) дій відомості, є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_5 є обґрунтованою, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає вірогідною причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, що є достатнім для застосування щодо нього запобіжного заходу.
У ході судового розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ОСОБА_5 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні тяжкого злочину санкція яких, не є альтернативною та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, усвідомлюючи можливість призначення йому, у разі визнання винуватим, зазначеного реального покарання а тому може намагатися уникнути кримінальної відповідальності за інкриміновані діяння, в тому числі шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду;
- ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити предмети та документи, які були предметами злочинів та місце знаходження яких на даний час не встановлено, тому існують реальні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі вживатиме заходи щодо переховування речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Даний ризик обґрунтовується тим, що на даній стадії досудового розслідування не встановлені інші факти незаконного переправлення осіб через державний кордон України, через третіх осіб, які є адміністраторами телеграм каналу «Eurocustom», та їх пособників, у яких можуть зберігатися речі та документи, які мають суттєве значення у даному кримінальному провадженні, останній, перебуваючи на волі, вживатиме заходи, щодо їх знищення.
- ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини, перебуваючи на волі матиме реальну можливість впливу на свідків у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 ;
- ОСОБА_5 іншим чином може перешкоджати кримінальному провадженню, може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.
Щодо посилань сторони захисту на відсутність ризиків, слідчий суддя доходить висновку про відхилення таких аргументів з огляду на те, що станом на даний момент досудове розслідування не закінчено, повний обсяг слідчих дій не проведено, а ризики переховування, знищення речей чи документів, незаконного впливу та продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень є об'єктивними та не спростовуються наведеними стороною захисту аргументами. Також варто зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Разом з тим, стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено переконливими аргументами недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, для запобігання встановленим ризикам.
Оцінюючи наявні відомості про особу підозрюваного, слідчий суддя суд бере до увагу те, що підозрюваний раніше в силу статті 89 КК України не був засуджений, має достатні соціальні зв'язки - є одруженим та має дитину, окрім цього його дружина має серйозні захворювання, що підтверджується наданою медичною документацією, що суд може визнати додатковим обмежуючим фактором.
Суд бере до уваги як зміст наданих копій медичних документів, так і зміст показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , яка будучи допитаною під присягою підтвердила факт нещодавнього операційного втручання, проведеного їх спільній із підозрюваним доньці, та факт перебування її на реабілітації.
На думку слідчого судді, в разі позбавлення свободи внаслідок застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказане призведе до негативних матеріальних наслідків для родини і як наслідок - негативно вплинути на інтереси дитини. Крім того, слідчий суддя вважає, що все наведене в сукупності є додатковим обмежуючим фактором для підозрюваного.
Тому, на переконання слідчого судді, для запобігання встановленим ризикам є достатнім такий запобіжний захід, як домашній арешт з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. з покладенням відповідних обов'язків, під час якого підозрюваний не матиме можливості покидати місце свого проживання та, як наслідок, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, та створюватиме можливість для контролю за поведінкою підозрюваного під час досудового розслідування.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
При обранні іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ніж того, який зазначений у клопотанні - тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до положень ст. 178 КПК України враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а також враховує його вік та стан здоров'я, наявність достатньо сталих соціальних зв'язків: одружений, має на утриманні дитину. Крім того, слідчий суддя звертає увагу на наявність постійного місця проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя вважає за необхідне обрати стосовно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у вигляді домашнього арешту у період часу з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв, в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.06.2026 включно.
Слідчий суддя нагадує, що в силу усталеної практики Європейського суду з прав людини запобіжний захід не має на меті покарання особи до вироку суду, а є лише способом забезпечення виконання процесуальних обов'язків.
Також у зв'язку з обранням запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, зазначені у ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями ст.ст. 131-132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196-198, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв, строком на 2 (два) місяці, в межах строку досудового розслідування, до 28.06.2026 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом;
- у нічний час в період з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв перебувати та не відлучатися з будинку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування з свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , іншими свідками (за умови отримання від слідчого інформації про даі таких свідків), а також з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 28.06.2026 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Слідчий cуддя ОСОБА_1