Справа № 947/16225/26
Провадження № 1-кс/947/6004/26
24.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури місті Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026163480000225 від 18.03.2026 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, з середньою неповною освітою, не одруженого, фізичної особи - підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України,
Суть клопотання.
Як вбачається з клопотання, слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12026163480000225 від 18.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 , ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що в невстановлений період часу, ОСОБА_7 розслідування встановлено, що в невстановлений період часу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, спрямованих на особисте збагачення, переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу наркотичних засобів, організував збут наркотичних засобів, для чого, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, незаконно придбав в невстановленої особи наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який почав незаконно зберігати при собі, з метою подальшого збуту наркозалежним особам на території м. Одеси з рук в руки.
В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, 14 квітня 2026 року, близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись біля парадної № 1 житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Танцюри, буд. 5А, здійснив незаконний збут оперативному закупному ОСОБА_8 наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу, маса якого у висушеному стані становить 4,48 г., що містився у одному полімерному пакеті, за що отримав грошову винагороду у розмірі 1700 гривень.
Крім того, продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, спрямованих на особисте збагачення, переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу наркотичних засобів, діючи повторно, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який почав незаконно зберігати при собі, з метою подальшого збуту наркозалежним особам на території м. Одеси з рук в руки.
В подальшому, 23 квітня 2026 року, близько 13 години 20 хвилин, знаходячись біля парадної № 1 житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Танцюри, буд. 5А, повторно, здійснив незаконний збут оперативному закупному ОСОБА_8 наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу, маса якого у висушеному стані становить 8,80 г., що містився у двох полімерних пакетах, за що отримав грошову винагороду у розмірі 1900 гривень.
23.04.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та 24.04.2026 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні -
Прокурор обґрунтував подане клопотання, вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного надала документи, які характеризують особу підозрюваного, заперечувала проти задоволення клопотання зазначивши, що заявлені стороною обвинувачення ризики є недоведеними та необґрунтованими. Повідомила, що підзахисний погоджується з підозрою та готовий надавати покази. Звернула увагу на незадовільний стан здоров'я підзахисного. Просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний з пред'явленою йому підозрою погодився, повідомив, що має намір співпрацювати зі слідством, щодо міри запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, повинна враховуватися тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Щодо обґрунтованості підозри
Як вбачається з матеріалів клопотання, 24.04.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених:
- ч.1 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, та незаконному збуті наркотичного засобу.
- ч. 2 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, та незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Відповідно до п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України підтверджується:
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 25.03.2026;Висновком експерта Одеського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/116-25/9594-НЗПРАП від 17.04.2026;протоколом огляду заздалегідь ідентифікованих грошових засобів від 14.04.2026; протоколом отримання добровільно наданого предмету від 14.04.2026; протоколом огляду за адресою АДРЕСА_2 від 23.04.2026; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 від 23.04.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 23.04.2026; протоколами допиту свідків, які залучались у якості понятих під час слідчих дій: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307КК України.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1,3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, враховуючи відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків, у зв'язку з чим, за несприятливих для себе обставин з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд з України поза пункти пропуску.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
З огляду на вказане слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків, зокрема ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного ОСОБА_4 у можливості спілкування з свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному правопорушенню іншим чином.
В обґрунтування наявності зазначеного ризику сторона обвинувачення посилається на те, що наразі досудовим розслідуванням не встановлено особу, що здійснює постачання наркотичних засобів підозрюваному, має координацію з його діями, а відтак може здійснювати вплив на підозрюваного, що може виразитись в подальшому затягуванні досудового розслідування та створення інших перешкод для досудового розслідування.
Слідчий суддя погоджується з вказаними доводами, оскільки досудове розслідування перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його причетність до вчинення злочину.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, та 3-х доведених ризиків, відомості щодо особи підозрюваного, застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Шодо міри запобіжного заходу.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4
Згідно ст. 176 КПК України саме прокурор зобов'язаний довести, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Між тим в судовому засіданні прокурор не довів таких обставин які б вказували на необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.
В ході розгляду цього клопотання, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 свою вину визнає, повністю погоджується з обставинами викладеними у повідомленні про підозру, готовий співпрацювати зі слідством, має постійне місце проживання, працевлаштований, позитивно характеризується як за місцем роботи так і за місцем проживання.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні із домашнім арештом, за ступенем суворості є застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
Слідчий суддя, з огляду на наведені обставини, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та ризиків протиправної поведінки підозрюваного, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі зазначені у п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя в даному конкретному випадку, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного ОСОБА_4 , вважає що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде занадто суворою для підозрюваного та не виправданою для кримінального провадження, зокрема для запобігання ризикам встановлених у судовому засіданні.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Слідчий суддя вважає, що, з урахуванням наведених вище обставин, на даному етапі кримінального провадження більш ефективним щодо інших запобіжних заходів, з метою запобігання вчиненню ОСОБА_4 позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки, буде цілодобовий домашній арешт, з носінням електронного засобу контролю, оскільки носіння електронного засобу контролю надасть можливість дієво зменшити ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Щодо покладення на підозрюваного обов'язків.
Відповідно до правил ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов'язки: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрювану на строк не більше двох місяців.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 21 червня 2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 21 червня 2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1