щодо запобіжного заходу
29 квітня 2026 рокуСправа № 495/10489/18
Номер провадження 1-кп/495/460/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
судді ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському Одеської області клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №112018160240002916 від 22.08.2018 відносно ОСОБА_9 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України та ОСОБА_10 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №112018160240002916 від 22.08.2018 відносно ОСОБА_9 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України та ОСОБА_10 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.
22.04.2026 на адресу суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що відповідно до вимог ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 є наступні ризики:
1. Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду, оскільки з місця скоєного злочину зник, обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що обвинувачений, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду, за місцем проживання не мешкає, протягом тривалого часу до суду не з?являвся за викликом без поважних причин, що призвело до порушення прав учасників кримінального провадження та затягування судового розгляду.
Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 до суду не з'являвся, у зв'язку з чим за клопотанням прокурора постановлено ухвали про привід, які не виконані у зв?язку з неможливістю встановити його місцезнаходження.
У зв?язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_6 переховувався від суду ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області його було оголошено у розшук,
2. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, потерпілого, оскільки обвинуваченому відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з?явлення для давання показань.
3. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене та з урахуванням обставин, визначених ч. 1 ст. 178 КПК України стає очевидним, що застосування до ОСОБА_6 більш м?якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належне виконання нею процесуальних обов?язків та запобігти ризикам, вказаним у клопотанні.
Враховуючи наведені вище обставини, слід прийти до висновку, що є достатні підстави вважати, що обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м?якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, та в подальшому дасть можливість останньому незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні та вчинити спроби переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що в цілому може негативно вплинути та стати перешкодою у судовому розгляді у вказаному кримінальному провадженні.
Вказані ризики згідно ст.ст. 177, 181, 199 КПК України, є підставами для продовження браня запобіжного заходу вигляді тримання підвартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов?язків.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, поєднаного із застосуванням насильства або погрозою його застосування, що є доцільним у вказаному кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання та просив продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, наголосивши на наявності усіх, перелічених ним ризиків.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вказав, що від суду не переховувався, а проходив військову службу після чого дізнався, що його оголошено у розшук. На підтвердження надав копію військового квитка.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора вказавши на його необгрунтованість та просила засосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів доходить таких висновків.
В силу дії ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суддя під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою крім обставин, зазначених у статті 194 КПК України, має з'ясувати чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають розгляду кримінального провадження.
Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний західу вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цьогоКодексу, буде доведено, що підозрюваний,обвинувачений невиконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що цепідтверджує; 2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 4)до ранішене судимоїособи,яка підозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину,за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавленняволі настрок понадп'ять років; 5)до ранішесудимої особи,яка підозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину,за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавленняволі настрок понадтри роки; 6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбаченихрозділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, колегія суддів враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, якщо цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
У рішенні у справі «Баришевський проти України», що було ухвалено 26.02.2015 р. Європейський суд констатував порушення п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , оскільки національні судові органи, приймаючи рішення про продовження строку тримання заявника під вартою, обґрунтували таке рішення за допомогою шаблонних формулювань, не розглядаючи індивідуальне становище заявника.
Таким чином, обґрунтування доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить з того, що кримінальне провадження перебуває на розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з 15.11.2018.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.04.2025 № 1070 головуючою у цій справі визначено суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 .
У зв'язку з неявкою потерпілого ОСОБА_11 в судове засідання рішення щодо нового судового розгляду чи продовження судового розгляду у зв'язку зі зміною складу суду у відповідності до статей 319, 320 КПК України ще не прийнято.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України і на які вказує прокурор.
Вирішуючи питання наявності ризиків, які дають підстави суду продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вважає доведеним ризик, що обвинувачений може впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення, адже навіть суду не відоме теперішнє місце перебування потерпілого. Також свідки вже допитані попереднім складом суду і у випадку продовження судового розгляду такий ризик стає неактуальним.
Щодо моливості переховуватися від суду, суд враховує, що неявки ОСОБА_12 упопередні судові засідання не пов'язані із його бажанням переховуватися від суду, а були спричинені проходженням військової служби.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш мякого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, колегія суддів зазначає наступне.
На переконання судді, застосування щодо ОСОБА_6 більш мякого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Ця позиція судді обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, в тому числі поведінкоюобвинуваченого, яка стосується об'єктивних ознак складу злочину та відношенням до вчиненого.
Отже, прокурором не доведено обставин, які б свідчили про можливість запобігти цим ризикам виключно шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти існуючим ризикам. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання не порушує права та свободи обвинуваченого, зважаючи на наявні ризики.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суддя,
У задоволенні клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у особистого зобов'язання строком на 2 місяці, тобто до 28.06.2026 включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов'язки:
п. 1 прибувати до суду за першою вимогою;
п. 2 повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Звільнити обвинуваченого з-під варти в залі суду негайно.
Копію ухвали надіслати для відома начальнику Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Ухвалу про застосування запобіжного заходу надіслати для виконання до Болградського РВП ГУНП в Одеській області.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Дата оголошення повного тексту ухвали: 01.05.2026 о 15 год. 45 хв.
Головуюча суддя ОСОБА_13
Суддя ОСОБА_14
Суддя ОСОБА_15