Справа № 473/301/26
іменем України
"04" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 02 квітня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання споживчого кредиту №2227085.
Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів (з правом його продовження), а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,81 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (у разі, якщо позичальниця не пізніше закінчення строку кредитування або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить заборгованість), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за стандартною ставкою 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.
У разі порушення позичальницею взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити неустойку: штраф у розмірі 480 грн на 4 день такого порушення; штраф у розмірі 120 грн, починаючи з 5 дня за кожен день порушення.
26 лютого 2021 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №2227085 від 02 квітня 2020 року.
Позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 32 800 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 10 000 грн;
-заборгованість за процентами - 22 800 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з'явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, у якій позовні вимоги визнала частково. Не заперечувала проти стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту), однак не погодилася з розміром заборгованості за процентами за користування кредитом та витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх значно завищеними.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача та відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Суд встановив, що 02 квітня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання споживчого кредиту №2227085.
Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів (з правом його продовження), а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,81 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (у разі, якщо позичальниця не пізніше закінчення строку кредитування або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить заборгованість), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за стандартною ставкою 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.
У разі порушення позичальницею взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити неустойку: штраф у розмірі 480 грн на 4 день такого порушення; штраф у розмірі 120 грн, починаючи з 5 дня за кожен день порушення.
26 лютого 2021 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №2227085 від 02 квітня 2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов'язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Авентус Україна». В подальшому права первісного кредитора перейшли до позивача.
З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 22 лютого 2026 року №20.1.0.0.0/7-260218/79355-БТ (а.с. 63) вбачається перерахування та успішне зарахування кредиту у розмірі 10 000 грн на банківську картку позичальниці, що підтверджує повне виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором.
У той же час, позичальниця свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 12 січня 2026 року їй нараховано заборгованість у загальному розмірі 32 800 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 10 000 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 02 квітня 2020 року до 26 серпня 2020 року) - 22 800 грн.
Однак суд не погоджується з вказаним розрахунком в частині нарахованих процентів у зв'язку з наступним.
Як раніше встановлено судом, сторони кредитного договору узгодили строк кредитування у 30 днів з моменту укладення кредитного договору, тобто з 02 квітня 2020 року до 01 травня 2020 року.
Кредитний договір дійсно містить умови щодо можливості пролонгації строку кредитування на 30 днів за ініціативою позичальниці, яка для цього повинна сплатити нараховані проценти, звернувшись до кредитодавця в електронній формі з відповідною пропозицією (п.п. 4.1-4.6 кредитного договору).
Матеріали справи містять докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на пролонгацію строку кредитування шляхом повної сплати нарахованих процентів (28 квітня 2020 року).
Таким чином, строк кредитування був продовжений ще на 30 днів та закінчився 31 травня 2020 року.
За встановленого, правомірним є нарахування процентів протягом узгодженого сторонами кредитного договору 60-денного періоду кредитування (з 02 квітня 2020 року до 31 травня 2021 року).
Щодо решти періоду нарахування процентів (з 01 червня 2020 року до 26 серпня 2020 року), то в цій частині матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 повторних дій, направлених на пролонгацію строку кредитування.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 вказала, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач не заявляв окремих вимог про стягнення процентів, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому нараховані проценти є договірними.
Тому підстав для нарахування кредитодавцем договірних процентів поза межами строку кредитування не було (незважаючи на положення п. 3.1 кредитного договору, який передбачає таке право, оскільки в цій частині кредитний договір суперечить закону).
За такого, стягненню підлягає лише заборгованість за договірними процентами, нарахованими в межах строку кредитування, тобто до 31 травня 2020 року (у розмірі 6 270 грн).
В іншій частині суд погоджується з нарахуваннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (згідно розміру задоволених вимог) також слід стягнути 1 320,55 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 01 липня 2025 року №0107, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет», про надання правової (правничої) допомоги з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, всього на суму 8 000 грн.
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодуванню підлягають лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру вимог, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 200 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 35234236; р/р № НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №2227085 від 02 квітня 2020 року, що утворилася станом на 12 січня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 02 квітня 2020 року до 31 травня 2020 року) у розмірі 6 270 (шість тисяч двісті сімдесят) гривень, а всього в загальному розмірі 16 270 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят) гривень, а також 3 520 (три тисячі п'ятсот двадцять) гривень 55 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв