Справа № 467/402/26
3/467/129/26
17.04.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Протоколом ВАД №874968 від 14 лютого 2026 року поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у тому, що 14 лютого 2026 року о 18 год. 49 хв., він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вчинив дрібне хуліганство, а саме: зателефонував до операторів лінії «102» та під час бесіди виражався на їх адресу нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок.
Дії ОСОБА_1 , за таких обставин, кваліфіковані поліцією за ст. 173 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 однозначно не спростував відображені у протоколі обставини, але й не підтвердив їх.
Зокрема, вказав, що приблизно в цей період, десь на початку зими 2026 року, він телефонував до поліції, однак, точні дати не пам'ятає, з приводу блокування банком його рахунків, які мають статус «соціальних».
Так як оператор лінії «102» сказала, що такі питання не відносяться до компетенції поліції, то він міг не стриматись і можливо вживав нецензурну лайку.
Проте, вказав, що від отримання копії протоколу він не відмовлявся, бо протокол складали без нього. Зокрема, відсутній запис з боді - камери поліцейського, на якому була б зафіксована його відмова від отримання копії протоколу.
Суд, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та вивчивши матеріали справи, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, встановив таке.
Зокрема, відповідальність за ст. 173 КУпАП настає у разі вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інших подібних дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Відповідно, згідно з диспозицією статті 173 КпАП об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.
При цьому норма статті 173 КУпАП не дає однозначного визначення, що саме підпадає під поняття «інших подібних дій», що порушують громадський порядок і спокій громадян та в чому саме проявляється хуліганський мотив дій особи, а тому це потребує з'ясування і конкретизації у кожній справі, яка вирішується судом (постанова ВСУ від 27.04.2015 у справі № 5-7к15).
При хуліганстві об'єктом захисту є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров'я, честь та гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.
Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки (постанова ВСУ від 04.10.2012 у справі № 5-7к12).
Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Вживання брутальної лайки під час телефонної розмови, нецензурні висловлювання на адресу того, з ким розмовляють, є зневагою до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві і свідчать про хуліганський характер дій.
Крім того, суд звертає увагу на те, що основне завдання операторів лінії 102 оперативно зафіксувати та відреагувати на всі повідомлення, які надходять від громадян. З перших секунд оператор фіксує в електронній карті надану абонентом інформацію і паралельно передає її диспетчеру.
Тому будь-яке затягування розмови з оператором або безпідставне (завідомо неправдиве) звернення позбавляє допомоги тих, хто її дійсно потребує, що у свою чергу також може стати порушенням громадського порядку і спокію громадян.
Варто зазначити, що оператори у будь-якому разі намагаються розібратися у ситуації, адже емоційна поведінка людини може бути зумовлена надзвичайними обставинами.
Втім потік нецензурної лексики та погрози, не дивлячись на застереження, свідчать про дрібне хуліганство.
Тим самим, слід визнати, що у окреслена у протоколі подія має ознаки дрібного хуліганства, але вину ОСОБА_1 у цій справі не доведено у встановленому законом порядку.
Суд враховує вимоги ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема, з огляду на санкцію ст.173 КУпАП, мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.
Втім, ОСОБА_1 взагалі заперечив факт складання протоколу у його присутності.
Тоді як, копія протоколу була долучена безпосередньо до самого протоколу і направлена до суду разом із ним.
Отже, очевидно, що ОСОБА_1 її не отримував відразу після складання протоколу.
Та за відсутності відеозапису з боді - камери поліцейського суд не може беззаперечно ствердити, що протокол дійсно складався у присутності ОСОБА_1 і він дійсно відмовився від отримання його копії.
Суд відмічає, що згідно з п. 5 розд. ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
А згідно п.2 розід. VII Інструкції поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Таким чином, можливо зробити висновок, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 повинно було супроводжуватись застосуванням портативного відеореєстратора і забезпеченням безперервної відео зйомки, у т.ч. і його відмови від отримання копії протококу.
Проте, за відсутності відповідного відеозапису суд мусить поставити під сумнів наявні у протоколі записи щодо відмови ОСОБА_1 підписати його та отримати його копію.
А отже, суд обґрунтовано сумнівається, що протокол дійсно складався у присутності ОСОБА_1 .
Але таке, у світлі практики ЄСПЛ, суд має розцінити як істотне порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки йому фактично не пред'явлено адміністративне звинувачення, тобто, йому не вручено акт звинувачення, що імперативно передбачено ст. 254 КУпАП.
Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності.
Тоді як суд не має повноважень на вручення особі копії протоколу, оскільки він не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції, що прямо випливає із положень КУпАП.
Крім цього, є сумнівним те, що ОСОБА_1 має реальну можливість скористатись правами, що гарантовані йому ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ще на стадії складання відносно нього протоколу.
За таких обставин, суд не може визнати протокол допустимим доказом і виключає його із доказової бази у цій справі.
А це, у свою чергу, виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Бо ця справа не забезпечена сукупністю належних і допустимих доказів у достатньому об'ємі, на підставі яких можливо було б зробити безсумнівний висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дрібного хуліганства.
Тож, суд, з мотивів, які наведені вище, наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, у діях ОСОБА_1 не доведена.
А як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019, елементом принципу презумпції невинуватості є принцип«in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Бо ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч.1ст. 7 КУпАП).
А провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст. 7 КУпАП).
Судовий збір, за таких обставин, також не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , бо на нього не накладається адміністративне стягнення з мотивів, що судом наведені вище.
Заходи забезпечення цього провадження не застосовувались.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 7, 245 - 247, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу у зв'язку з відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.
Суддя Ірина Явіца