01.05.2026 Справа №607/2620/26 Провадження №2-з/607/34/2026
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» - Сластнікової Людмили Вадимівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та
І. Описова частина
1. Стислий зміст заяви
01 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Ум Факторинг» - звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1426205 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 08 квітня 2024 року у розмірі 20 700,00 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
29 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача - Сластнікова Л.В. - подала заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), які знаходяться на його рахунку, до якого емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ: 00032129), а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту - 4 600,00 грн.
В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначила, що предметом спору є невиконання відповідачем грошових зобов'язань щодо повернення кредитних коштів. На виконання ухвали суду про витребування доказів та отриманого доказу, а саме виписки з банківського рахунку АТ «Ощадбанк», який підтверджує як існування конкретного активу, так і його прямий зв'язок із предметом спору, оскільки ОСОБА_1 отримав кредитні кошти саме на цей рахунок. Крім того, поведінка останнього свідчить про його умисне, злісне ухилення від виконання договірних зобов'язань та недотримання норм цивільного законодавства.
2. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що вказана заява підлягає задоволенню.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 01 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Ум Факторинг» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1426205 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 08 квітня 2024 року у розмірі
20 700,00 грн.
Як вбачається з відповіді АТ «Ощадбанк» № 46/12.11/54226/2026/БТ від 16 квітня 2026 року, у цьому банку відкрито банківський рахунок на ім'я ОСОБА_1 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 . Відповідно до виписки за поточним рахунком клієнта за період з 08 до 11 квітня 2024 року йому 09 квітня 2024 року зараховано грошові кошти у розмірі 4 600,00 грн.
Крім того, з долученої інформації з сайту «Судова влада» вбачається, що ОСОБА_1 є стороною у численних судових спорах про стягнення заборгованості, які розглянуті або перебувають на розгляді.
Також, як убачається з результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 28 квітня 2026 року щодо боржника ОСОБА_1 , на виконанні в органах ДВС перебувало, щонайменше 10 виконавчих проваджень, серед яких є як завершені, так і активні.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Таким чином, позивач подав заяву про забезпечення позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства.
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Конституцією України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124). Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (§ 77).
Як зазначено в частинах першій та другій статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно із пунктами 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів; особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (пункти 35, 36).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду
від 27 квітня 2022 року (справа № 726/822/21).
Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року (справа № 487/7097/18) та
від 25 вересня 2019 року (справа № 320/3560/18), постанові Великої Палати Верховного Суду
від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) сформульована правова позиція, відповідно до якої обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року (справа № 212/7106/21) вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
Судом встановлено, що ТОВ «Ум Факторинг» звернулося до суду із позовом до
ОСОБА_1 , оскільки останній не виконує грошових зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у розмірі 4 600,00 грн, що має системний характер: за 350 днів чинності кредитного договору боржник не сплатив жодної гривні ані за основним боргом, ані за відсотками, при цьому таке свідоме ігнорування фінансових зобов'язань продовжується і протягом наступних 314 днів після спливу строку його дії аж до моменту звернення до суду.
Слід зазначити, що заява про забезпечення позову містить посилання заявника на обставини щодо вчинення відповідачем у справі дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і до заяви долучено докази на їх підтвердження стосовного того, що відповідач є боржником/відповідачем у не одній справі про стягнення заборгованості за повернення коштів.
Обов'язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року (справа № 755/5333/20), вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року (справа № 914/1570/20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами з метою, яку суд прагне досягнути (див., наприклад, пункти 61, 62 рішення у справі «Джиніч проти Хорватії»/ «Dzinic v. Croatia», заява №38359/13, та пункти 144 - 153 рішення у справі «Карагасаноглу проти Туреччини»/ «Karahasanoglu v. Turkey», заяви №21392/08 та 2 інші заяви).
Також, суд бере до уваги позицію Конституційного Суду України, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу заборгованості за договором № 1426205 у розмірі 20 700,00 грн, з яких основне зобов'язання становить 4 600,00 грн. Позивач стверджує, що відповідач злісно ухиляється від виконання цих договірних зобов'язань та зауважує, що без накладення арешту саме зараз існує високий ризик того, що на момент набрання рішенням суду законної сили, грошові кошти на рахунках будуть відсутні. Це призведе до необхідності ініціювання позивачем нових судових процесів або тривалої процедури примусового виконання, що суперечить принципу процесуальної економії та ефективності судочинства. Крім того, у заяві про забезпечення позову наголошено, що позивач діє добросовісно та розумно, демонструючи максимальну зваженість, оскільки просить накласти арешт виключно в межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту, а саме у розмірі 4 600,00 грн.
Суд бере до уваги, що відповідно до довідки про рух коштів з 08 до 11 квітня 2024 року на картку № НОМЕР_2 , відкриту ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», надійшли кошти у сумі 4 600,00 грн, а автор заяви про забезпечення позову просить накласти арешт саме на суму коштів, про які є дані щодо їх зарахування на відповідний рахунок. Тож, на думку суду, клопотання у цій частині є обґрунтованим, заходи забезпечення є домірними та такими, що не будуть надто обтяжливими для відповідача.
Заявником у заяві про забезпечення позову також заявлено прохання щодо накладення арешту на рахунки в інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту у розмірі 4 600,00 грн. Утім суд вважає, що прохання вжити такий захід забезпечення позову є неконкретизованим, тож юридично невизначеним, що може призвести до неодноразового накладення арешту на відповідну суму або накладення такого арешту на рахунки зі спеціальним режимом використання, що у підсумку призведе до надмірного втручання у права, свободи та інтереси особи. Відтак, суд констатує, що така вимога є недостатньо обґрунтованою.
ІІІ. Висновки суду
Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною позивача наведено обґрунтовані підстави для застосування вказаного у заяві заходу забезпечення позову у частині накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 у межах суми тіла кредиту - 4 600,00 грн, які знаходяться на його рахунку, до якого емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України». Стосовно вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на невизначене коло рахунків відповідача у вказаній сумі, суд констатує, що прохання щодо вжиття таких заходів є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву представника
ТОВ «Ум Факторинг» Сластнікової Л.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Відповідно до частин сьомої, одинадцятої статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 2, 4, 149 - 153, 258 - 261, 352 - 355 ЦПК України, суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» - Сластнікової Людмили Вадимівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.
2. Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), які знаходяться на його рахунку, до якого емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ: 00032129) у межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту - 4 600 (чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок.
3. У вжитті заходів забезпечення позову у частині накладення арешту на рахунки в інших банківських та фінансових установах, що належать ОСОБА_1
(РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту у розмірі 4 600,00 грн - відмовити.
4. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи, Тернопільському відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46002), Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ: 00032129, місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ), для негайного виконання.
5. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
6. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
7. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
9. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
10. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 01 травня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», код ЄДРПОУ: 40274286, адреса місцезнаходження: вул. Майдан Незалежності, 2, офіс 712, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Т. І. Якімець