Справа № 464/950/26
пр.№ 2/464/1467/26
01.05.2026 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Жили В.С.,
за участі секретаря судового засідання - Ханенка Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач, покликався на укладення 18.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 2625601785185/980/PK, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 19.12.2025 утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 21 028,42 грн., що складається з неповернутої суми заборгованості за тiлом кредиту в розмірі 9 316,61 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 11 711,81 грн. Таким чином, вищевказана заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Кредобанк».
Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач АТ «Кредобанк», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 24.04.2026 не забезпечив явку свого представника. Водночас, представника позивача Павленка С.В. скерував до суду заяву про розгляд справи без участі представника АТ «Кредобанк» та не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 24.04.2026 повторно не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання шляхом скерування судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв'язку рекомендованими поштовими відправленнями на адресу його зареєстрованого місця проживання.
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на відому адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, в разі коли фактичне місце проживання особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її заявленому місцю проживання, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації щодо місця проживання особи, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм зареєстрованим місцем проживанням покладається саме на фізичну особу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що судом відкладався розгляд справи, однак в судове засідання відповідач повторно не з'явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 - 283 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.
08.08.2016 ОСОБА_1 підписав анкету для надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк», відповідно до умов якої банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 .
18.06.2021 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на отримання ліміту по кредитній картці № 109498, згідно з якою клієнт підтвердив, що з умовами надання кредиту, викладеними в пам'ятці клієнту ознайомлений та отримав примірник такої.
Як вбачається зі додатку до додатку про відкриття кредитної лінії №ПКК/109498 від 18.06.2021, на умовах визначених відповідною заявою-договором та правилами надання комплексних банківських послуг, клієнт просить, а банк зобов'язується надати банківські послуги, визначені додатком, а саме відкрити рахунок. Таким чином, на ім'я ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 1.3.1.1 банк зобов'язується, в межах ліміту кредитування, встановленого у розмірі та на умовах обумовлених цим додатком, заявою-договором та чинними, на момент укладення додатку, умовами правил ФО, затвердженими рішенням правління АТ «Кредобанк» і тарифами АТ «Кредобанк», відкрити клієнту кредитну лінію, в межах якої надавати йому грошові кошти, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені додатком.
Пунктом 1.3.2.1. встановлено максимальний ліміт кредитної лінії, що становить 200 000 грн.
Як встановлено п. 1.3.2.2., термін (строк) кредитної лінії - до 17.06.2024 включно.
Процентна ставка за користування кредитом становить 30,00 % річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 46,09%. Загальна вартість кредиту для клієнта за кредитним договором становить 240 819,44 грн. (п. 1.4.4. додатку до додатку про відкриття кредитної лінії №ПКК/109498 від 18.06.2021).
Як вбачається із паспорту споживчого кредиту до кредитного договору № 2625601785185/980/PK від 18.06.2021, сторонами погоджено наступні умови кредитування: тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; мета отримання кредиту - поточні потреби; сума/ліміт кредиту - 200 000 грн.; спосіб та строк надання кредиту - встановлення кредитного ліміту на рахунок; строк кредитування - 36 місяців; процентна ставка - 30,00% відсотків річних; тип процентної ставки - фіксована.
Судом встановлено, що АТ «Кредобанк» свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконав та перерахував на рахунок ОСОБА_1 кошти у сумі 9 316,61 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою по особовим рахункам, що належить відповідачу ОСОБА_1 .
Відтак, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого, відповідно до розрахунку заборгованості позивача, загальна сума такої станом на 19.12.2025 становить 21 028,42 грн., що складається із неповернутої суми заборгованості за тiлом кредиту в розмірі 9 316,61 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 11 711,81 грн.
Судом також встановлено, що позивачем були проведенні дії щодо досудового врегулювання спору, а саме на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості № 6229/2025 від 13.10.2025, у якій зазначено, що АТ «Кредобанк» вимагає від відповідача ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання такої вимоги, усунути порушення умов укладеного кредитного договору та погасити прострочену заборгованість.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд відзначає наступне.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
З досліджених судом доказів встановлено, що між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору шляхом підписання сторонами заяви-договору, додатку до такої та паспорту споживчого кредиту, що є невід'ємною його частиною, а тому в сукупності такі документи становлять умови кредитного договору, а означені дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт переказу кредитних коштів у розмірі 9 316,61 грн. на рахунок відповідача, а відповідно позивачем виконано обов'язок за кредитним договором в частині видачі кредиту.
За умовами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).
У суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, адже відповідачем наведений розрахунок не заперечено та не спростовано. Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Враховуючи те, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав, розрахунок заборгованості не спростував, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 21 028,42 грн., що складається із неповернутої суми заборгованості за тiлом кредиту в розмірі 9 316,61 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 11 711,81 грн.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.
Судові витрати згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).
Положеннями частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами ч. 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
У Постанові Верховного суду від 05.06.2018 у справі 904/8308/17 зроблено висновок про те, що підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) та/або про виникнення обов'язку з оплати таких витрат, що може підтверджуватись відповідним актом про надання послуг (виконаних робіт), детальним описом наданих послуг та розрахунком їх вартості. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Так, представником позивача до матеріалів справи долучено копії витягу з договору про надання правової допомоги від 11.02.2019, укладеного між АТ Кредобанк» та Адвокатським об'єднанням «Бізнес і право», довіреності від 04.12.2025 № 14132, свідоцтва про право на зайняття Павленком С.В. адвокатською діяльністю від 30.11.2018 серії ЧН № 000531 та посвідчення адвоката Павленка С.В. від 30.11.2018 № 000531.
Враховуючи вищенаведене, суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 2 102,84 грн., приходить до висновку про відмову у задоволені вказаної вимоги, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтовано розміру витрат на правову допомогу, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переліку послуг (робіт) наданих (виконаних) в інтересах позивача, документального підтвердження їх вартості та реальності.
З врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 01.05.2026.
Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № № 2625601785185/980/PK від 18.06.2024 в розмірі 21 028 (двадцять одна тисяча двадцять вісім) гривень 42 (сорок дві) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 01.05.2026.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», ЄДРПОУ: 09807862, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя Володимир ЖИЛА