Справа № 161/21/26
Провадження № 2/161/2341/26
24 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 02.01.2024 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1325-3213, за умовами якого відповідачу надано у кредит грошові кошти в розмірі 12000,00 грн., строк кредитування - 300 днів, які останній зобов'язався повернути зі сплатою відсотків за користування коштами.
Крім того, 08.01.2024 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1325-3213, згідно умов якої відповідачу надано у кредит додаткові кошти в розмірі 1200 грн.
Вказує, що товариство свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до укладеного кредитного договору виконав у повному обсязі.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за умовами договору порушила, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед позивачем, що станом на 10.11.2025 року становить 105261,63 грн., з яких: 13198,68,00 грн. - прострочена заборгованість, 92062,95 грн. - нараховані проценти.
Разом з тим, товариство просить стягнути частину заборгованості в розмірі 65973,00 грн., з яких: 13198,68,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 52774,32 грн. - нараховані проценти, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 січня 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Згідно ухвали суду від 09.02.2026 року здійснено перехід від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
18.03.2026 року від відповідача надійшов відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині нарахованих процентів за період після закінчення строку фактичного користування кредитом, витрат на професійну правничу допомогу, а також просить у разі ухвалення рішення, розстрочити його виконання у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив не подав, а тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.01.2024 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1325-3213, за умовами якого відповідачу надано у кредит грошові кошти в розмірі 12000,00 грн., строк кредитування - 300 днів, які останній зобов'язався повернути зі сплатою відсотків за користування коштами (а.с. ).
Крім того, 08.01.2024 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1325-3213, згідно умов якої відповідачу надано у кредит додаткові кошти в розмірі 1200 грн. (а.с. ).
З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: відповідачу надано можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 105261,63 грн., з яких: 13198,68,00 грн. - прострочена заборгованість, 92062,95 грн. - нараховані проценти (а.с. ).
Разом з тим, товариство просить стягнути частину заборгованості в розмірі 65973,00 грн., з яких: 13198,68,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 52774,32 грн. - нараховані проценти.
При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушила графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала та внаслідок чого виникла заборгованість.
Однак, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком відсотків, виходячи з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 , уклавши договір про надання споживчого кредиту № 1325-3213 від 01.04.2024 року в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту.
Отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов'язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч наведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 02 січня 2024 року кредитний договір, за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ не мало права визначати проценту ставку у розмірі (2,5 %), оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Кредитний договір укладено 02 січня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні (2,5 %) є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки такий договір укладений після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому в даному випадку відсотки не повинні перевищувати 1%.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
У зв'язку з цим заявлена до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитними коштами підлягає перерахунку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем визначено період нарахування відсотків, а саме з 02.01.2024 року по 27.10.2024 року, що становить 300 днів.
Отже, розмір заборгованості за цей період становить 39596,04 грн. (13198,68 грн. (тіло кредиту) *1% *300 днів).
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України не виконав взяті на себе зобов'язання перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а тому прийшов до висновку, що заборгованість за тілом кредиту та відсотками на загальну суму 52794,72 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідач у поданій заяві просить надати можливість погашати тіло кредиту рівними частинами протягом дванадцяти місяців, мотивуючи важким матеріальним становищем.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів свого матеріального стану, належним чином не обґрунтовані підстави для розстрочення рішення суду, а тому клопотання не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково в сумі 52794,72 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 1938,52 грн. ((52794,72/65973,00) * 2422,40).
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 417 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1325-3213 від 02.01.2024 року в розмірі 52794 (п'ятдесят дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 72 коп. та 1938 (одну тисячу дев'ятсот тридцять вісім) грн. 52 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ - 38548598.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 24 квітня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк