Справа № 991/3072/26
Провадження № 11-сс/991/266/26
28 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2026про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сарата Саратського району Одеської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000753 від 07.12.2021.
1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 02.04.2026 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів. Визначено підозрюваному заставу у розмірі 5 000 000 грн (п'ять мільйонів) гривень, з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.
Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000753 від 07.12.2021, зокрема за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.
На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження № 52021000000000753 від 07.12.2021 слідчий суддя прийшов до переконання про обґрунтованість підозри та причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому правопорушень.
Також слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи підстави застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов до переконання, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави здатне забезпечити дієвість відповідного кримінального провадження і належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При визначенні розміру застави слідчий суддя врахував майновий стан підозрюваного та його причетність до кримінального правопорушення і вказав, що запропонований прокурором розмір застави, а саме 9 984 000 грн є невиправданим, а тому визначив заставу у сумі 5 000 000 грн із покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, яка, на його переконання, буде відповідною і достатньою з урахуванням особи підозрюваного.
2. Вимоги апеляційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків слідчого судді, викладених в оскаржуваному рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, в апеляційній скарзі з доповненням прохає скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання без дозволу детектива, прокурора або суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що висновки слідчого судді щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідають обставинам кримінального провадження, адже в основу таких висновків покладено докази, які не підтверджують наявність підстав для застосування запобіжного заходу, оскільки докази надані стороною обвинувачення на підтвердження обґрунтованості підозри та наявності ризиків, є неналежними та недостатніми.
Заперечуючи наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, захисник вказує, що стороною обвинувачення не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу зв'язку ОСОБА_5 з обставинами, щодо яких здійснюється досудове розслідування, адже основна частина доказової бази ґрунтується виключно на смс повідомленнях, які орган досудового розслідування трактує та використовує виключно з обвинувальним ухилом.
Захисник зауважує, що ОСОБА_5 був керівником експедиційного відділу ТОВ «Тервіон Сервіс», а з 01.06.2022 став директором. Застосований щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою унеможливлює виконання ним своїх професійних та службових обов'язків, створює ризики щодо порушення ним договірних зобов'язань.
Крім того, сторона захисту вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, адже твердження про їх існування є припущенням та не мають жодного об'єктивного підтвердження. На спростування вказаних ризиків, адвокат посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно працевлаштований; має на утримані родину та постійне місце проживання; свідки у даному кримінальному провадженні допитані ще у 2021 році. Крім того, прокурором не зазначено, про які документи та речі йде мова, які підозрюваний ОСОБА_5 буде мати можливість, або буде намагатись знищити. Захисник вказує, що в кримінальному процесі обов'язок доказування є тягарем сторони обвинувачення, а тому саме детективом та прокурором мало бути забезпечено надання такої кількості належних, допустимих доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку про наявність будь-яких ризиків.
Захисник зазначає, що висновки слідчого судді про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, є необґрунтованими.
3. Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з викладених у ній підстав, прохав її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги захисника, наполягав на її задоволені.
Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені ст. 178 КПК України.
У своїй апеляційній скарзі захисник стверджує про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України. Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника у цій частині, колегія суддів дійшла таких висновків.
З матеріалів судового провадження вбачається, що НАБУ розслідуються обставини неправомірних дій службових осіб АТ «ДПЗКУ», які призвели до заволодіння майном (кукурудзою) під час виконання зовнішньоекономічних контрактів з компаніями «TRANS TRADE RK SA» (3 контракти) та «QAM7 DMCC» (1 контракт) на загальну суму 28 860 792,4 дол. США. Як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_9 , очоливши у листопаді 2020 року АТ «ДПЗКУ», не пізніше травня 2021 року, спільно зі своїм знайомим та одночасно директором і кінцевим бенефіціарним власником компанії «Trans Trade RK SA» ОСОБА_10 залучили керівника Департаменту АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_11 , довірену особу ОСОБА_10 - ОСОБА_12 , а також ОСОБА_5 , які упродовж 2021 року шляхом зловживання ОСОБА_9 та ОСОБА_11 своїм службовим становищем, безоплатно та безповоротно заволоділи майном АТ «ДПЗКУ» (кукурудзою) загальною вартістю понад 28,8 млн дол. США. Одним зі способів заволодіння чужим майном стало підроблення офіційних документів (коносаментів та ветеринарних сертифікатів), організоване ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , а безпосередньо вчинене ОСОБА_5 , оригінали яких залишалися у розпорядженні цих осіб, а підроблені документи спрямовувалися до АТ «ДПЗКУ» для створення хибного враження володіння оригіналами цих документів та контролю майна.
Сторона захисту не погодилась із висновками слідчого судді, вважала підозру необґрунтованою, а надані стороною обвинувачення матеріали такими, що не підтверджують наведені у клопотанні обставини про залученість до вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_5 .
Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги захисника, оскільки наявні матеріали апеляційного провадження переконують суд у тому, що кримінальні правопорушення, про вчинення яких стверджує сторона обвинувачення, могли бути вчинені, зокрема із залученням ОСОБА_5 .
Відповідно до версії сторони обвинувачення щодо обставин кримінального провадження № 52021000000000573 від 07.12.2021 та причетності до нього ОСОБА_5 , останній був залучений до підроблення документів ОСОБА_12 . Так, ОСОБА_5 не пізніше липня 2021 року, перебуваючи на посаді начальника експедиційного відділу ТОВ «Тервіон сервіс», діючи за вказівкою ОСОБА_12 , здійснював оформлення документів, які необхідні для експорту зерна АТ «ДПЗКУ», яке було навантажено на судна «EIDER S», «ISLANDER S». Безпосереднє підроблення документів, а саме ветеринарних сертифікатів та коносаментів на товар АТ «ДПЗКУ», ОСОБА_5 доручив невстановленій особі - Геннадію, які після цього ОСОБА_5 направляв кур'єрською службою до АТ «ДПЗКУ» для зберігання їх у сейфі ОСОБА_11 .
З протоколу огляду інформації від 13.12.2023, вбачається, що детектив НАБУ ОСОБА_8 здійснив огляд мобільного телефону «Xiaomi», вилученого в ході обшуку житла у ОСОБА_5 . В ході огляду вказаного телефону було виявлено чат в месенджері «Telegram» між ОСОБА_13 , працівницею АТ «ДПЗКУ», та ОСОБА_5 , з листування в якому вбачається, що 13.07.2021 ОСОБА_5 направляє ОСОБА_13 зображення пакета кур'єрської доставки КСД № 1674786, яким направлено документи (на ім'я ОСОБА_14 АТ «ДПЗКУ» НОМЕР_1 ); 19.07.2021 ОСОБА_5 направляє ОСОБА_13 файл (сканкопія коносаментів від 19.07.2021 щодо завантаження кукурудзи на судно «ISLANDER S»); 22.07.2021 ОСОБА_5 направляє ОСОБА_13 файл (зображення пакета кур'єрської служби доставки КСД № 1679803, яким направлено документи на ім'я ОСОБА_14 АТ «ДПЗКУ» НОМЕР_1 ) (т. 4 а. п. 38-47).
З протоколу огляду від 23.09.2023, складеного детективом НАБУ ОСОБА_8 , вбачається наявність 113 аудіозаписів телефонних розмов, які здійснювались в автоматичному режимі за допомогою програмного забезпечення диктофона мобільного телефону «Xiaomi» вилученого в ході обшуку житла у ОСОБА_5 , які містять відомості з приводу оформлення документів щодо навантаження зерна АТ «ДПЗКУ» на судна «ISLANDER S», «EIDER S», «SCROOGE».
Зі змісту викладених у стенограмі розмов вбачається спілкування ОСОБА_5 з різними особами, щодо підробки документів на товар (зернові культури) АТ «ДПЗКУ», який було навантажено у різні періоди на судна «ISLANDER S», «EIDER S» та «SCROOGE». До підробки таких документів (коносаментів, ветеринарних сертифікатів тощо) ОСОБА_5 залучив невстановлену особу - ОСОБА_15 . Зокрема, з розмови ОСОБА_5 та невстановленої особи ОСОБА_15 чітко вбачається, що тема спілкування між ними стосується саме підробки документів: ОСОБА_5 телефонує Геннадію та прохає у нього ще один бланк, оскільки один зіпсувався, принтер два рази продублював один і той самий коносамент. Геннадій відповів ОСОБА_5 , що наразі нічого зробити не може, оскільки він не дома і буде пізно, а бланки треба надрукувати оскільки ноутбук з ним, а пусті бланки без номерів.
Крім того, ОСОБА_5 у своїх розмовах вживає назви компаній «TRANS TRADE RK SA» та «QAM7 DMCC», а також товар (кукурудза, ячмінь), який поставлявся вказаним компаніям саме АТ «ДПЗКУ». З зазначених стенограм вбачається, що ОСОБА_5 вказує про необхідність і кількість підроблених документів, розуміє як їх потрібно сканувати й де повинні стояти штампи, щоб вони виглядали максимально достовірними до оригіналів, розуміє та уточнює коли саме необхідно підроблені коносаменти направляти до АТ «ДПЗКУ». Послідовність, теми розмов фігурантів кримінального провадження, вживання завуальованих висловів, які прямо не повинні вказувати на їх протиправні дії, дають підстави вважати, що кожен з них окремо, в тому числі підозрюваний ОСОБА_5 , розуміли хід та послідовність своїх протиправних дій (т. 4 а. п. 81 - 100).
Відповідно до протоколу огляду від 25.06.2025, можливо встановити як ОСОБА_5 направляв ОСОБА_13 , як працівнику АТ «ДПЗКУ», сканкопії 6 (шести) коносаментів у 3 (трьох) примірниках кожен, на судно «ISLANDER S» 19.07.2021 (т. 4 а. п. 101 - 113).
Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 29.02.2024 № 89/1, підписи від імені ОСОБА_16 (іноземною мовою - ОСОБА_17 ) на коносаментах № № 1-6 (Bill of lading) (кожен в трьох примірниках) від 10.07.2021 на судно «EIDER S», виконані за допомогою кулькової ручки. Відбитки печатки «M/V EIDER S * MONROVIA * IMO 9364784» у наданих на дослідження коносаментах нанесені за допомогою друкарської форми високого друку (кліше). Підписи від імені капітана судна «CAPT. ALI ABDULLAH» на коносаментах № № 1-6 (Bill of lading) (кожен в трьох примірниках) від 19.07.2021 на судно «ISLANDER S», нанесені за допомогою друкарської форми високого друку (кліше) (т. 3 а. п. 227 - 231).
З дослідженого висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України від 02.12.2025 № СЕ-19-25/47868/ПЧ вбачається, що підписи від імені ОСОБА_16 (іноземною мовою - KARABULUT MAXMUT) в графі «CAPT. KARABULUT MAXMUT» коносаментів № № 1-6 (Bill of lading) (кожен в трьох примірниках) від 10.07.2021 на судно «EIDER S», виконані не ОСОБА_18 (іноземною мовою - ОСОБА_17 ), а іншою особою. (т. 3 а. п. 220 - 226).
З урахуванням вищевикладеного, спираючись на наявні матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними матеріалами, в тому числі за наслідком проведених слідчих (розшукових) дій, з яких вбачається залученість ОСОБА_5 . ОСОБА_12 до ймовірного вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, які ОСОБА_5 вчиняв у співучасті з іншими фігурантами кримінального провадження, виконуючи роль пособника у заволодінні майном АТ «ДПЗКУ», шляхом підроблення офіційних документів (коносаментів та ветеринарних сертифікатів). Пояснення ОСОБА_5 щодо його не причетності до вказаних злочинів надані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскільки він лише виконував свої професійні обов'язки з експедиційного супроводу вантажу, колегією суддів сприймаються критично, адже досліджені матеріали свідчать про обізнаність фігурантів щодо реальних умов укладених контрактів, умов оплати, деталей навантаження, обставин виготовлення підробленого пакета документів, подій і обставин вчинення кримінального правопорушення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка за критеріями належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду.
На підставі викладеного колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_5 .
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів надає їм таку оцінку.
Слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з особою останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Оцінюючи наявність ризику переховування колегія суддів вважає слушним посилання слідчого судді в тому числі на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні, зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким і за вчинення якого санкцією статті встановлене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
При цьому, колегія суддів враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , віднесене законодавцем до категорії корупційних, у зв'язку з чим слідчим суддею правильно констатовано, що ОСОБА_5 не може розраховувати на застосування до нього заохочувальних заходів кримінально-правового впливу.
Міра покарання, яке може бути призначене підозрюваному у випадку визнання його винним, не є вирішальним фактором, але на неї слід зважати при врахуванні наявності ризику переховування, відповідно до положень ст. 177 КПК України. Існуюча ймовірність притягнення у майбутньому підозрюваного до кримінальної відповідальності з усіма негативними для особи наслідками може мати значення при визначенні ризику переховування.
Заперечення ж захисником таких висновків, з підстав того, що підозрюваний одружений, утримує родину, офіційно працевлаштований та не вчиняв спроб до переховування після проведення слідчих дій детективами НАБУ, а також те, що він після виїзду за кордон на лікування, завжди повертався до України, не є вирішальними для колегії суддів. У цьому аспекті важливим є те, що ОСОБА_5 набув статус підозрюваного в актуальному провадженні лише 01.04.2026. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 у зв'язку зі станом здоров'я виключений з військового обліку та має можливість безперешкодно виїхати за межі території України, навіть з урахуванням запровадженого правового режиму воєнного стану. Відтак ключовим фактором у цьому випадку при оцінці ризику переховування має бути ймовірність вжиття особою відповідних дій та заходів саме після набуття статусу підозрюваного.
Також, колегія суддів відхиляє доводи захисника та погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Так, ОСОБА_5 хоч і стверджував під час надання пояснень, що службові особи АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_9 та ОСОБА_11 йому не відомі, і він лише здійснював експедиційний супровід товару АТ «ДПЗКУ», який купували приватні компанії, однак з матеріалів провадження вбачається, що він безпосередньо знайомий із ОСОБА_12 , а також іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, які причетні до заволодіння майном АТ «ДПЗКУ» за допомогою підробки документів, наприклад особою, яку безпосередньо залучив до підробки коносаментів та ветеринарних сертифікатів саме ОСОБА_5 - Геннадієм. А тому, на переконання колегії суддів вказані обставини свідчать на користь наявності вказаного ризику.
Колегія суддів зауважує, що такий ризик зберігає свою актуальність до моменту безпосереднього допиту свідків в суді під час судового розгляду, з огляду на встановлену КПК процедуру отримання показань (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 225 КПК України). В контексті цього ризику важливого значення набуває визначений законодавцем принцип безпосередності сприйняття показань під час судового засідання або отримання їх у порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо актуальності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Адже підозрювані організували підроблення низки документів (коносаментів, ветеринарних сертифікатів тощо). Безпосереднє підроблення цих документів здійснювалося ОСОБА_5 та невстановленою особою, на ім'я ОСОБА_15 , які надалі ОСОБА_5 направляв до АТ «ДПЗКУ» кур'єрською службою. Своєю чергою інший підозрюваний у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_11 забезпечив зберігання в сейфі АТ «ДПЗКУ» підроблених документів з метою приховання заволодіння зерном АТ «ДПЗКУ», створював уявлення про реальність оплати за умовами контрактів у правління АТ «ДПЗКУ», подаючи їм на розгляд службові записки про відтермінування оплат за умовами контрактів. На переконання колегії суддів, дані обставини дають всі підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснювати дії, спрямовані на приховування або викривлення змісту відповідних письмових доказів з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника у відповідній частині.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів виходить із наступного.
Так, слідчий суддя вважав, що наявність обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі обґрунтовують мету застосування виняткового запобіжного заходу, який об'єктивно є необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження та виконання покладених на підозрюваного, у разі внесення застави, процесуальних обов'язків, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не буде достатнім для запобігання реалізації установленим ризикам.
Відповідно до градації запобіжних заходів, що визначені ст. 176 КПК України, більш м'яким запобіжним заходом аніж тримання під вартою, є домашній арешт та застава.
Одне з кримінальних правопорушень у якому підозрюється ОСОБА_5 є особливо тяжким і передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у разі доведення його вини вироком суду.
В контексті даного кримінального провадження та обставин, встановлених в ході судового розгляду, колегія суддів вважає правильними висновки слідчого судді, що незастосування запобіжного заходу, про який прохав детектив у своєму клопотанні, та застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, може не забезпечити здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків з метою досягнення завдань кримінального провадження. Крім того, колегія суддів враховує, що слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначено підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка у разі внесення буде здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а відтак колегія суддів відхиляє такі доводи сторони захисту, адже застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначеним розміром застави є достатнім та належим запобіжним заходом.
Щодо визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу колегія суддів зазначає наступне.
Так, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, може бути визначений в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим фактором, щоб в особи, відносно якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди, спричинений кримінальним правопорушенням, сума неправомірної вигоди тощо. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості її внесення.
Як вбачається із клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення прохала визначити заставу у сумі 9 984 000 гривень.
Слідчий суддя при визначенні розміру застави прийшов до переконання, що запропонований стороною обвинуваченням розмір застави не є релевантним відносно обставин провадження та особи підозрюваного.
Водночас при визначенні розміру застави слідчий суддя врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суму інкримінованої шкоди, майновий стан підозрюваного та його соціальні зв'язки.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя з урахуванням досліджених даних щодо фінансового стану та особи підозрюваного ОСОБА_5 визначив заставу у сумі 5 000 000 гривень, з покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За наслідком апеляційного перегляду колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту в цій частині, та вважає, що розмір застави має бути зменшений.
Колегія суддів вважає, що визначений розмір застави у сумі 5 000 000 гривень не є достатньою мірою обґрунтованим слідчим суддею.
При цьому, колегія суддів враховує, що законодавцем не визначено чітких критеріїв визначення розміру застави у виключних випадках, та визначення її грошового еквівалента відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.
Хоча максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена в розмірі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб. Так, колегія суддів враховує обставини кримінального провадження та розмір завданої ним шкоди, відведену підозрюваному роль у його вчиненні, майновий стан та міцність соціальних зв'язків ОСОБА_5 , пояснення надані підозрюваним під час апеляційного розгляду щодо його джерел доходів, та вважає, що застава у розмірі триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб не здатна нівелювати ризики, встановлені колегією суддів.
Водночас враховуючи висновки колегії суддів викладені вище, дотримуючись балансу між завданнями кримінального провадження та необхідністю дотримання гарантій, визначених статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір застави підозрюваному ОСОБА_5 , як альтернативного запобіжного заходу, визначивши її у розмірі 1000 (одна тисяча) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень, та постановити нове рішення в цій частині.
Висновки суду.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів, оцінивши у сукупності обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення, та урахувавши обставини, що характеризують особу підозрюваного, констатує, що слідчий суддя в цілому дійшов обґрунтованих висновків щодо обґрунтованості підозри, наявності певних ризиків, а також нездатності на даному етапі кримінального провадження іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, запобігти ним.
Втім, за наслідком апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру застави підозрюваному, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду 02.04.2026 у відповідній частині, та постановлення в цій частині нового рішення.
Водночас інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому в решті залишені без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2026 скасувати в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 1000 (одна тисяча) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень.
В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2026 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя - доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3