Справа № 991/2622/26
Провадження 1-кс/991/2640/26
28 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , детективів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , власника майна ОСОБА_7 , представників власника майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві клопотання від 18.03.2026 представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52025000000000498 від 03.09.2025,
19.03.2026 на розгляд слідчого судді надійшло клопотання від 18.03.2026 представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 (далі - заявник) про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52025000000000498 від 03.09.2025, у якому заявник просив скасувати арешт на майно, що належить ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні 52025000000000498 від 03.09.2025 та зобов'язати детективів Національного антикорупційного бюро України повернути речі, вилучені 21.10.2025 у ході огляду місця подій речі, за адресою: м. Київ, вул. Молдавська, буд. 2.,а саме:
- грошові кошти в сумі 278 0550 (двісті сімдесят вісім тисяч п'ятдесят) доларів США;
- грошові кошти в сумі 3 343 000 (три мільйони триста сорок три тисячі) гривень;
- велика дорожня сумка, чорного кольору на якій наявний напис «Llambertazzi»; сумка сірого кольору на якій наявний розпис у вигляді англійських букв різними кольорами; сумка чорного кольору на якій наявний напис «Покоління Rozetka 20 років поруч».
Клопотання подане у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності ВАКС, згідно із статтями 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчого судді ВАКС.
Судове засідання неодноразово переносилося з огляду на неявку свідків, викликаних за ініціативою заявника.
У судовому засіданні представники власників майна подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, надали докази (документи та відеозаписи) на підтвердження своєї позиції додатково пояснили, що, на їх думку, що проведений детективами 21.10.2026 огляд місця події був проведений з порушеннями норм КПК України; детективи НАБУ під час цього огляду, фактично провели особистий обшук присутніх осіб; слідча дія - проведення огляду місця події, що мала місце за адресою: м. Київ, вул. Молдовська, 2, фактично була спрямована на відшукання доказів вчинення кримінального правопорушення, а не виявлення та фіксацію нових злочинів; надані докази належним чином підтверджують право власності ОСОБА_7 на вилучені грошові кошти; арешт майна належного ОСОБА_7 ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення та не підкріплений жодними об'єктивними даними, які б свідчили про його зв'язок із кримінальним правопорушенням; 18.12.2025 представником позивача, адвокатом ОСОБА_10 , в інтересах ОСОБА_11 , до ОСОБА_7 пред'явлено цивільний позов щодо розірвання договору позики від 02.09.2025 у зв'язку з істотною зміною обставин та стягнення суми позики; відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберігали на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, водночас, матеріали провадження не містять; стороні обвинувачення наразі невідомо, кому саме належать вилучені кошти.
ОСОБА_7 позицію своїх адвокатів підтримав, просив клопотання задовольнити. На уточнююче запитання пояснив, уважав що вилучені кошти належать саме йому, оскільки на них містяться його власноручні рукописні позначки. Одночасне знаходження в сумці з грошовими коштами документів щодо діяльності різних суб'єктів господарювання, пояснити не зміг.
Прокурор просив у задоволенні клопотання відмовити, уважав його безпідставним, на обгрунтування своєї позиції надав документи, та відеозапис проведення огляду місця події від 21.10.2026. Окремо звернув увагу, що надані докази та пояснення власника майна і його представників є не достатньо обгрунтованими, не послідовними, та містять суперечності.
Детективи проти поданого клопотання заперечували, надали пояснення щодо фактичних обставин проведення огляду місця події від 21.10.2026.
Також у судовому засіданні були заслухані показання свідка ОСОБА_12 щодо обставин проведення огляду місця події від 21.10.2026.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак логічне тлумачення відповідної норми свідчить, що, перевіряючи наявність першої підстави, суд повинен враховувати обставини, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Така підстава як необґрунтованість накладеного арешту не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого судового рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає процедуру такого перегляду - виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».
Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно з урахуванням обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту.
При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України), суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту, покладається обов'язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Дослідивши матеріали провадження, заслухавши пояснення сторін та показання свідка, слідчий суддя встановив:
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000498 від 03.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 387 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/11026/25 (1-кс/991/11112/25) від 04.11.2025 накладено арешт на майно, вилучене 21.10.2025 у ході огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Молдавська, буд. 2, а саме:
- грошові кошти в сумі 278 0550 (двісті сімдесят вісім тисяч п'ятдесят) доларів США;
- грошові кошти в сумі 3 343 000 (три мільйони триста сорок три тисячі) гривень;
- велика дорожня сумка, чорного кольору на якій наявний напис «Llambertazzi»; сумка сірого кольору на якій наявний розпис у вигляді англійських букв різними кольорами; сумка чорного кольору на якій наявний напис «Покоління Rozetka 20 років поруч».
Слідчий суддя не погоджується з твердженням представників власника, що арешт на грошові кошти було накладено помилково, за відсутності об'єктивних доказів, лише з метою обмеження права доступу до них законному власнику.
Встановлені фактичні обставини провадження свідчать про те, що вказані грошові кошти були вилучені детективами огляду місця події біля багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Молдавська, буд. 2. Вказані кошти були вилучені разом з іншими речами, що мають відношення до обставин кримінального провадження № 52025000000000498 від 03.09.2025.
Виявлення в одних сумках цих речей та коштів, спроби одночасного переміщення (переховування) цих речей та коштів, власник та його представники пояснити не змоги.
Відповідні обставини, викладені в наданих письмових поясненнях (опитуванні) безпосередніх учасників огляду ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 ) та зацікавленої особи ( ОСОБА_11 ) носять суперечливий характер, та частково не узгоджуються з іншими обставинами провадження.
Показання свідка ОСОБА_12 слідчий суддя також сприймає критично, оскільки вони в суттєвій частині спростовуються відеозаписом проведення огляду, наданим прокурором.
У іншій частині показання свідка та зміст наданих письмових пояснень (опитувань) не спростовує підстав накладення арешту.
Так, факт отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_11 грошових коштів в розмірі 8 320 000,00 гривень вказує на можливе джерело походження відповідних коштів.
Водночас, у своїх письмових поясненнях (опитуванні) ОСОБА_11 від 13.11.2025 стверджував, що ОСОБА_7 передав позичені кошти на зберігання його ( ОСОБА_11 ) довіреній особі - ОСОБА_14 , після чого ці грошові кошти були відшукані та вилучені детективами НАБУ біля будинку за адресою: м. Київ, вул. Молдавська, буд. 2, про що ОСОБА_11 , з огляду на його письмові пояснення, також обізнаний.
У цьому випадку наступне пред'явлення ОСОБА_11 до ОСОБА_7 позову про стягнення позики вочевидь виглядає, як намір створити штучний доказ дійсного існування цивільних правовідносин між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
Якщо виходити з тверджень ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , що під час огляду місця події 21.10.2025 були вилучені саме ті грошові кошти, які було надано в позику, а потім, відповідно до особистої вказівки ОСОБА_11 були передані його довірені ОСОБА_15 (тобто, як річ, визначену індивідуальними ознаками), то цивільно-правову відповідальність за повернення цієї речі перед ОСОБА_11 мав би нести зберігач ОСОБА_14 .
При цьому, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_11 від 13.11.2025 взагалі дослівно стверджував, що вилучені детективами НАБУ під час огляду кошти «належать мені».
Тобто, відповідно до вказаного твердження, станом на 13.11.2025 ОСОБА_11 уважав, що передавши кошти ОСОБА_15 , ОСОБА_7 повернув йому отриману позику, а пізніше (після накладення на них арешту 04.11.2025), 10.12.2025 пред'явив ОСОБА_7 вимогу про повернення цієї позики, та 27.01.2026 звернувся з відповідним позовом до суду.
Слідчий суддя також звертає увагу, що з письмових пояснень (опитування) ОСОБА_14 від 13.11.2025 убачається, що він не знав про вміст переданих йому на зберігання сумок. Вказані обставини він також особисто підтвердив детективам НАБУ на час проведення огляду 21.10.2025 (що зафіксовано на відповідному відео).
Отже, з наданих доказів не вбачається, що у ОСОБА_14 знаходилися саме ти грошові кошти (як річ), які були раніше тримані ОСОБА_7 від ОСОБА_11 у позику.
При цьому, ОСОБА_7 та його представники під час судового засідання жодним чином не змогли пояснити, як до переданих сумок з грошовими коштами могли потрапити інші речі. Будь-які пояснення відповідного факту відсутні також у письмових поясненнях ОСОБА_11 та ОСОБА_14 .
Також відсутнє будь-яке пояснення того, чому, та за чиєю вказівкою у одних й тих самих сумках разом з речами, які наче б то належать ОСОБА_7 , здійснювалося одночасне переміщення інших речей, які не належали ОСОБА_7 , та які мають відношення до кримінального провадження № 52025000000000498 від 03.09.2025 (в межах якого було проведено огляд).
З письмових пояснень ОСОБА_11 випливає, що він доручив ОСОБА_13 забрати в ОСОБА_14 тільки ті речі, які в останнього залишав на зберігання ОСОБА_7 . В цій частині наведені пояснення повністю збігається з письмовими поясненнями ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Як вже було зазначено, на відео під час проведення огляду ОСОБА_14 також пояснив, що передані йому ОСОБА_7 сумки він не відкривав, що в них знаходиться не знав, тобто речей або грошей особисто не бачив.
Тобто, з наданих ОСОБА_7 та його представниками доказів та пояснень не вбачається, що саме у вилучених двох сумках (на вони просять скасувати арешт), могло знаходитися майно різних власників, конкретно визначена частина якого належала саме ОСОБА_7 .
Таким чином, слідчий суддя вважає, що надані ОСОБА_7 та його представниками докази не доводять, що майно, на яке вони просять скасувати арешт, належить саме ОСОБА_7 .
Письмові пояснення (опитування) та показання свідка ОСОБА_12 , наданні на підтвердження права власності ОСОБА_7 мають з цього приводу непослідовний, не повний (фрагментарний) вигляд, та містять у собі суперечності.
Посилання ОСОБА_7 на те, що на частині вилученого майна містяться його рукописні записи та позначки, саме по собі не може будити доказам його права власності на відповідну частину вилученого майна, тим більше, при одночасному запереченні ним права власності на іншу частину майна в тих же сумках (власник якої, наразі, взагалі невідомий).
З наявних матеріалів убачається, що остаточне та належне встановлення власника вказаного майна, разом з встановленням власника іншого майна, яке було вилучено відповідно до протоколу огляду від 21.10.2025, може мати суттєве значення для розслідування кримінального провадження № 52025000000000498 (у якому на цей час ще жодній особі не пред'явлено про підозру).
Посилання у клопотанні на допущені детективами НАБУ суттєві порушення вимог КПК України під час проведення огляду місця події не знайшли свого підтвердження під час судового засідання.
Досліджений запис проведення огляду спростовує посилання у клопотанні на незаконний тиск з боку детективів НАБУ, надання ними незаконних розпоряджень, або незаконне обмеження прав осіб, присутніх під час проведення огляду.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 237 КПК України слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення.
Водночас, як засвідчив у своїх показаннях ОСОБА_12 , не зважаючи на попередження детективів залишатися на місці огляду, вони з ОСОБА_13 згодом самочинно покинули місце проведення слідчої дії.
ОСОБА_14 залишався на місці огляду до кінця його проведення, жодних зауважень щодо можливого порушення прав під час проведення огляду до протоколу огляду 21.10.2025 не вносив.
Також, як свідчить відеозапис, під час огляду не здійснювався особистий обшук будь-яких осіб, або огляд їх мобільних телефонів. Пред'явлення ОСОБА_14 детективу з екрану телефону електронного документу, який посвідчує особу, не може бути ототожнене з проведенням огляду вмісту цього телефону.
Необгрунтованими за оцінкою слідчого судді є також твердження представниці заявника про те, що подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не відповідає критеріям розумності та співмірності обмеження права власності.
Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання: 1) законність втручання; 2) легітимна мета; 3) пропорційність між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря.
Обмеження права власності на конкретно визначене майно відбулося на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в кримінальному провадженні № 52025000000000498 в порядку, передбаченому КПК України, що повністю відповідає вимогам КПК України.
Слідчий суддя, суд, оцінюючи співмірність триваючого обмеження права власності, констатує наявність правової підстави втручання в право власності особи (ухвала суду), легітимну мету (розслідування особливо тяжкого корупційного злочину), а також уважає, що з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів суспільства і особи, застосований арешт майна не є занадто обтяжливим для особи.
За наведених обставин слідчий суддя вважає, що справедливий баланс інтересів у цьому випадку дотримано, та враховує ту обставину, що накладений арешт діятиме протягом проведення досудового розслідування (або може бути скасований раніше, у разі наявності передбачених законом підстав.
Продовження арешту майна поза межами строку досудового розслідування буде можливе лише у разі визнання зібраних доказів достатніми для пред'явлення обвинувачення та подальшого направлення справи до суду, що також у повній мірі відповідатиме легітимній меті та завданням кримінального провадження, визначеним ст. 3 КПК України.
Також слідчий суддя уважає, що з врахуванням особливої тяжкості кримінальних правопорушень (зокрема, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України), яке є предметом досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52025000000000498, тимчасове позбавлення позбавленням власника (володільця) права на відчуження майна (без обмеження права користування) є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження, та не призводить до надмірного обмеження прав власника у повсякденному житті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України саме на заявника в цьому випадку покладається обов'язок доведення того, що арешт на грошові кошти був накладений безпідставно, або, що у арешті цього мана відпала потреба. Водночас, заявник наведених обставин не довів.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що потреба в дії цього заходу забезпечення кримінального провадження щодо арештованого майна на цей час не відпала.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Таким чином, у задоволенні поданого клопотання про скасування арешту майна має бути відмовлено.
Керуючись ст. 170, 174, 176, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання від 18.03.2026 представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52025000000000498 від 03.09.2025 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1