Провадження № 11-кп/821/280/26 Справа № 705/5989/25 Категорія: ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 125 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 квітня 2026 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого суддів: при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025255360000628 за апеляційною скаргою прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Танське, Уманського району, Черкаської області, громадянина України, в силу ст.89 Кримінального кодексу України (далі - КК) визнається таким, що не має судимість, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин;
- за ч. 1 ст. 126 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 50 годин.
На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він10.09.2025 близько 20.00 год., перебуваючи в приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклого конфлікту із власницею будинку ОСОБА_10 , діючи умисно та цілеспрямовано, з метою завдання фізичного болю останній, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в той час, коли потерпіла сиділа на дивані, правою рукою схопив її за горло та стиснув його, завдавши тим самим потерпілій фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.
Він же, 10.09.2025 близько 20.15 год., перебуваючи в приміщенні житлового будинку за вищевказаною адресою, будучи в стані алкогольного сп'яніння, після вчинення відносно ОСОБА_10 насильницьких дій та отриманого на зазначені дії зауваження від ОСОБА_11 , який є її сином, на підґрунті виниклого конфлікту із останнім, з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень, діючи умисно і цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в той час, коли потерпілий сидів на стільці, переглядаючи телевізор та не спостерігав за діями ОСОБА_7 , останній кулаком своєї правої руки завдав йому один удар в область лобної ділянки з лівого боку та один удар стопою правої ноги в область обличчя потерпілого, чим спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 просить вирок скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч.1 ст.126 КК у виді громадських робіт на строк 60 годин; за ч.2 ст.125 КК у виді громадських робіт на строк 150 годин. На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначити покарання у виді 210 годин громадських робіт. У решті вирок залишити без змін.
Не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Посилаючись на вимоги ст.ст. 50,69 КК та п.п.2,8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», стверджує, що призначаючи ОСОБА_7 покарання суд вийшов за мінімальні межі встановленні Загальною частиною КК для покарання у виді громадських робіт, встановлених ст.56 КК. Таким чином, призначення більш м'якого покарання ніж передбачено положенням Загальної частини, судом порушено вимоги ч. 4 ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У судове засідання потерпілі, явка яких є не обов'язковою, не з'явився, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК не перешкоджає проведенню розгляду без їх участі.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, який підтримав подану апеляційну скаргу, пославшись на її доводи;
- обвинувачений та його захисник, які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 370 КПК вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченого.
За таких обставин суд першої інстанції правильно визнав винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126 КК та ч.2 ст.125 КК.
Водночас, доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості в частині призначеного покарання, колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.382 КПК вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Ухвалюючи вирок за результатами спрощеного провадження відносно ОСОБА_7 місцевий суд при призначенні покарання останньому не дотримався вимог ст.ст.65, 56, 69 КК, що потягло за собою ухвалення незаконного та необґрунтованого вироку.
Згідно ст.65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.56 КК громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Частиною 1 ст.69 КК визначено, що суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Водночас, в ході судового розгляду не було встановлено підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.126 КК суд першої інстанції в порушення вимог ч.2ст.56 КК призначив покарання у виді громадських робіт на строк 50 годин, який є меншим від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
За наведених обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст. 404, 405, п.3 ч.1 ст. 407, 418, 420, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2025 року в частині призначеного покарання ОСОБА_7 скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч. 1 ст. 126 КК у виді громадських робіт на строк 60 годин;
- за ч. 2 ст. 125 КК у виді громадських робіт на строк 150 годин.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт на строк 210 годин.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4