Справа № 953/6093/25 Головуючий суддя І інстанції Власова Ю. Ю.
Провадження № 22-ц/818/1213/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
23 квітня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Барського Дмитра Олександровича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2025 року, по цивільній справі № 953/6093/25, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 333107366 від 07.09.2023 у розмірі 116 055,00 грн. яка складається з: 25 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 91 055,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 07.09.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 333107366 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн. шляхом зарахування коштів на банківську картку НОМЕР_4. Всупереч умов Договору Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі - у розмірі 116 055,00 грн. яка складається з: 25 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 91 055,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 333107366 від 07.09.2023.
31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/0724-01 (далі - Договір факторингу 2) .
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги№ 2 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, що підтверджується Витягом з Реєстру прав вимог, що містить дані Відповідача.
Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 2 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2, позивачем також надано Платіжну інструкцію.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е (далі - Договір факторингу 3), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 116 055,00 грн, що підтверджується Витягом з Реєстру Боржників, що містить дані Відповідача.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3, а факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу 3 Платіжною інструкцією.
На підставі вищезазначеного просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору, витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2025 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 333107366 від 07.09.2023 у розмірі 116 055 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 гривень 00 копійок.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано зобов'язань, визначених кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, у зв'язку з чим позивач, який у встановленому законом порядку набув право вимоги за договором, вправі задовольнити свої вимоги шляхом стягнення непогашеної суми заборгованості.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 27 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Барський Дмитро Олександрович через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення змінити, а саме стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №333107366 в сумі 27400,00 грн, з яких тіло кредиту - 25000,00 грн, заборгованість за відсотками - 2 400,00 грн. Витрати на правову допомогу стягнути у розмірі 1000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25000, 00 грн. Зазначив, що розрахунок заборгованості по кредиту, який був наданий позивачем не відповідає умовам договору і є значно завищеним.
Вказав, що строк кредитування становить 30 (тридцять) календарних днів, який почав збігати з 07.09.2023 року та закінчився 07.10.2023 року (п.п. 7.1., 7.3 умов Договору). Аналогічна домовленість сторін відображена власне і в самому Паспорті споживчого кредиту, де зазначено строк кредиту - 30 днів. Жодних доказів зі сторони Позивача про продовження строку Дисконтного періоду не надано. В пункті 3.3. умов Кредитного договору сторони визначили, що для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2 400 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.
Вказав, що Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості». У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Отже, після спливу строку кредитування, а саме з 07.10.2023 року припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором. Доказів активації функції продовження строку Дисконтного періоду після 07.10.2023 Позивачем не надано. Таким чином кінцевою датою строку кредитування є 07.10.2023, а сума процентів, що обумовлена в п. 3.3. умов Договору складає 2 400,00 грн. Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за кредитним договором відповідно складає: 25000,00 грн. + 2 400,00 грн. = 27 400,00 грн.
Щодо стягнутої правової допомоги, зауважив, що позови в частині стягнення заборгованості з боржників за умовами укладених договорів з макрофінансовими установами становить значний процентний розгляд даної категорії справ в судах, зразки позовних заяв та методика нарахування процентів є загальнодоступною та не потребує значних правових зусиль при їх оформленні. Також слід відмітити що розрахунок заборгованості було складено
Первісним кредитором а не представником Позивача а вимоги викладені представником Позивача в позовній заяві грубо суперечать практиці Верховного Суду України та є частково та умисно надуманими представником Позивача з метою збільшення ціни позову. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, сторона Відповідача вважає, що стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню та має становити 1000,00 грн.
У письмовому відзиві представник ТОВ «ФК Ейс» Поляков О.В. просить в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається на те, що суд повно встановив обставини у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи скарги викладених судом висновків не спростовують. Відповідно до ст. 204 ЦК України кредитний договір є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід'ємною частиною до нього. Відсотки нараховувалися у відповідності до погоджених пунктів кредитного договору. Розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й Скаржником в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені Скаржником в повній мірі.
Зазначив, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив усі надані сторонами матеріали справи, правильно встановив обставини та застосував норми матеріального і процесуального права. Посилання скаржника на нібито порушення судом умов Договору є безпідставними, оскільки саме Договір передбачає обов'язок боржника сплачувати на користь кредитора відповідні суми у разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Таким чином, твердження представника скаржника про неправильне застосування закону та неповне дослідження доказів не відповідають дійсності й спрямовані виключно на уникнення виконання зобов'язань, передбачених Договором.
Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, то проаналізувавши надані документи представником Позивача, можна прийти до висновку, що вартість виконаних робіт представником Позивача є обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України є співмірною зі складністю справи та документально підтвердженою.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором (HRJC-6547), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 91055,00 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не повністю відповідає.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечується, що між сторонами 07.09.2023 було укладено договір кредитної лінії № 333107366. у формі електронного документа з використанням електронного підпису, що прирівнюється до письмової форми договору.
Так, відповідач ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого подав відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: серію та номер паспорту, код РНОКПП, адресу, його електронну адресу, та номер телефону. Також відповідач ОСОБА_1 підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора HRJC-6547. Зокрема, 07.09.2023 о 13:07:38 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що є підтвердженням підписання договору (а.с. 19-38).
Пунктом 2.1. договору визначено, що кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 25000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Згідно п.2.3 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 25000 грн. 07.09.2023, що є датою надання кредиту.
Відповідно до п. 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 10 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п.3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
В п. 3.2 договору сторони погодили, що встановлений в п.3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2400 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 5.1 договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_4, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
У пункті 7.1 договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 07.10.2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно з п. 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 07.10.2028.
Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного виконання.
Згідно платіжного доручення дорученням № 46b4d96c-f91d-4056-b2e7-49448acfb404 від 07.09.2023 та довідкою ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" позивач перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 25000, 00 грн (а.с. 40,43).
Як вбачається з листа АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 . Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 , у період з 07.09.2023 по 12.09.2023 надійшло зарахування коштів у сумі 25000,00 грн (а.с. 172).
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 257 від 07.11.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги, що підтверджується Витягом з Реєстру прав вимог, що містить дані Відповідача.
Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 257 від 07.11.2023 до Договору факторингу 1, позивачем також надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/0724-01 (далі - Договір факторингу 2) .
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги№ 2 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, що підтверджується Витягом з Реєстру прав вимог, що містить дані Відповідача.
Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 2 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2, позивачем також надано Платіжну інструкцію.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е (далі - Договір факторингу 3), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 116 055,00 грн, що підтверджується Витягом з Реєстру Боржників, що містить дані Відповідача .
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3, а факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу 3 Платіжною інструкцією.
Під час апеляційного перегляду справи, відповідач ОСОБА_1 визнав наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25000,00 грн, і в цій частині рішення суду не переглядається.
Відповідно до п. 1.1. Договору цим договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 25000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Згідно п.2.3 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 25000,00 грн. 07.09.2023, що є датою надання кредиту.
Відповідно до п. 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п.3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
В п. 3.2 договору сторони погодили, що встановлений в п.3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2400,00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 7.1 договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 07.10.2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно з п. 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 07.10.2028.
Доводи скарги про те, що позивачем нараховані відсотки, які не відповідають умовам договору, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 8.3.1. Кредитного договору за період від дати видачі Кредиту до 07.10.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 116,80 (сто шістнадцять цілих вісім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,32 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка).
Нарахування відсотків відбувалося наступним чином: 25 000,00*0,32/100=80,00 грн. (сума нарахованих відсотків за один день користування кредитом за Дисконтною процентною ставкою відповідно до п. 8.3.1).
У зв'язку із невиконанням взятих на себе зобов'язань, подальше нарахування відсотків здійснювалось відповідно до п. 8.4. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
Встановлено, що ОСОБА_1 порушив зобов'язання, встановлені договором, що призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, відповідно до пункту 8.4 кредитного договору.
Отже, нарахування відсотків відбувалося наступним чином: 25 000,00*2,98/100=745,00 грн (сума нарахованих відсотків за один день користування кредитом за Дисконтною процентною ставкою відповідно до п. 8.4).
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості, створені та підписані електронними підписами ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Наступними Факторами жодних нарахувань не здійснювалось.
У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Відповідно розрахунків заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» за договором кредитної лінії № 333107366 від 07.09.2023, вбачається, що:
-з 07.09.2023 по 07.10.2023 (включно) нараховувалась процентна ставка 0,32 % відповідно до п. 8.3.1 договору;
- з 08.10.2023 по 07.11.2023 (включно) нараховувалась процентна ставка 2,98 % відповідно до п. 8.4 договору.
Водночас апеляційний суд не погоджується із розміром нарахованих кредитором відсотків за користування кредитом, виходячи з наступного.
Так, під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
Суд першої інстанції не врахував, що за таких обставин справи у даному випадку підлягає до застосуванню інша ставка процентів, яка передбачена Законом України «Про внесення змін по деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, яким було внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %, а тому умови договору, які не відповідають вказаній нормі - є нікчемними та відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України не підлягають до застосуванню.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) 1,5 %.
Згідно із до п. 8.3.1. та п. 8.4. кредитного договору за користування кредитом передбачені відсотки у розмірі 1,05% за кожен день користування кредитом у перші 30 днів (дисконтний період) та у подальшому 2,98% за кожен день користування кредитом.
Як видно із розрахунків заборгованості, наданих позивачем, до стягнення заявлено заборгованість за договором станом на 03 лютого 2024 року. При цьому суд враховує, що нарахування відсотків за зниженою відсотковою ставкою здійснювалося первісним кредитором 30 днів і суд не може вийти за межі позовних вимог.
Таким чином, передбачений у кредитному договорі від 07 вересня 2023 року розмір відсотків за користування кредитом після набрання чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування» у 2,98 % на день та відповідно їх нарахування, суперечить нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку:
- з 07 вересня 2023 року по 07 жовтня 2023 року (дисконтний період відповідно до умов договору та розрахунку заборгованості) 25 000 грн х0,32% х 30 днів = 2400,00 грн;
- з 08 жовтня 2023 року по 23 грудня 2023 року (період до набрання чинності ЗУ «Про споживче кредитування») 25 000 грн х 2,98% х 77 днів = 57365,00 грн;
- з 24 грудня 2023 року по 03 лютого 2024 року (період дії п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування») 25 000 грн х 2,5% х42 дні = 26250,00 грн.
Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 111015,00 грн, з яких 25 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 86015,00 грн заборгованість за відсотками.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції, то представником ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» -Тараненком А.І. на підтвердження заявлених витрат надано суду першої інстанції: договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» від 29.05.2025 року; додаткова угода до договору; акт прийому - передачі наданих послуг на суму 7000,00 грн від 05.06.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність, ордер.
Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Вартість виконаних робіт згідно акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року становить 7 000 грн.
Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відтак, позивачем доведено в суді першої інстанції належними доказами понесені витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув витрати з відповідача на користь позивача у відповідності із наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання іншої сторони, щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами не надходило.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд першої інстанції враховуючи співмірність складності справи з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), враховуючи ціну позову, за відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 7000 грн. Цей висновок суду ґрунтується на фактичних обставинах справи, з ним погоджується апеляційний суд.
З огляду на вищевказані обставини та правове обґрунтування, відповідно до ст. 376 ЦПК України оскаржене рішення суду підлягає зміні у частині стягнення процентів. Решта рішення суду є законним та обґрунтованим і доводами скарги не спростовується.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК Ейс» задоволено на 95,65%, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2317,02 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Ейс».
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 4,35%, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 126,44 грн підлягає стягненню з ТОВ «ФК Ейс» на користь ОСОБА_1 .
Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Ейс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2190,58 грн (2317,02-126,44 грн).
Оскільки позовні вимоги задоволено на 95,65 % (111015 грн х 100%) 116055 грн), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід пропорційно стягнути 2190,58 грн сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви та 6 695,50 грн понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Барського Дмитра Олександровича -задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2025 року - змінити.
Зменшити, стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом з 91055,00 до 86015,00 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2190 грн. 58 коп. та понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 695 грн 50 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 01 травня 2026 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді колегії Ю.М.Мальований
О.Ю.Тичкова