Провадження № 11-кп/803/1514/26 Справа № 179/1668/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 квітня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10
потерпілої ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12021040000000450 від 11.06.2021 за апеляційною скаргою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2026 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Шевське Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянин України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винним та засуджено за ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбуття основного покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту його затримання на виконання цього вироку.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 не обирався.
Після набрання вироком законної сили ухвалено скасовано арешт, накладений ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2021 на автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAТ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також на автомобіль марки «М-2140», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Долю речових доказів та судових витрат вирішено відповідно до положень ст.ст. 100, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК).
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
ОСОБА_7 11 червня 2021 року приблизно о 09 годині 47 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (1,184 %о), чим заздалегідь позбавив себе можливості об'єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно несправним легковим автомобілем «М-2140», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23 липня 1986 року, належить ОСОБА_12 , не забезпечивши перед виїздом технічно справний стан і комплектність даного транспортного засобу, у якому змінено конструкцію гальмової системи, в світлий час доби здійснював рух по сухому, асфальтобетонному покриттю автодороги «Т-04-10 Дніпро - Магдалинівка - Котовка», з боку смт. Магдалинівка у напрямку с. Новопетрівка, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, при цьому на передньому пасажирському місці перевозячи пасажира ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час руху по проїзній частині автодороги «Т-04-10 Дніпро - Магдалинівка - Котовка» у Магдалинівському районі Дніпропетровської області за межами населених пунктів, наближаючись до перехрестя із автодорогою «С-04-07-24 село Шевське - автодорога Т-04-10 Дніпро - Магдалинівка - Котовка», яка малася ліворуч за напрямком його руху, водій ОСОБА_7 не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, які б змушували його порушувати вимоги Правил дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху та проявляючи кримінальну протиправну недбалість, коли повинен був та міг передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_14 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічно йому напрямку прямо, з боку с. Новопетрівка у напрямку смт. Магдалинівка, не переконавшись в безпеці подальшого руху та що його дії не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надавши переваги у русі вищевказаному зустрічному транспортному засобу приступив до виконання маневру лівостороннього повороту у напрямку с. Шевське, де 11 червня 2021 року приблизно о 09 годині 47 хвилин на перехресті автодороги «Т-04-10 Дніпро - Магдалинівка - Котовка» із автодорогою «С-04-07-24 село Шевське - автодорога Т-04-10, Дніпро - Магдалинівка - Котовка» Магдалинівського району Дніпропетровської області, на смузі для руху транспортних засобів з боку с. Новопетрівка у напрямку смт. Магдалинівка, правою боковою частиною автомобіля «М-2140», реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення із правою передньою частиною автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Своїми діями ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. а), б), 2.9. а), 31.1., 31.4., 31.4.1. а), 10.1. та 16.13. Правил дорожнього руху України, де зазначено:
- п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;
- п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;
- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 2.9. «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під .впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;»;
- п. 31.1. «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.»;
- п. 31.4. «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
- п. 31.4.1. «Гальмові системи:
а) змінено конструкцію гальмових систем...»;
- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п. 16.13. «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч».
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. 10.1. та п. 16.13. Правил дорожнього руху України знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди - зіткненням із автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що заподіяло смерть пасажира автомобіля «М-2140», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_13 .
Невиконання водієм ОСОБА_7 вимог п. 10.1. та п. 16.13. Правил дорожнього руху України призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажиру автомобіля «М-2140», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_13 яка перебувала на передньому пасажирському сидінні, спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травма тіла: закритої черепно-мозкової травми, інфільтруючого крововиливу у товщі м'яких тканин голови з внутрішньої сторони у правій тім'яно-скроневій області. Закритої травми грудної клітини: переломів ребер праворуч по передньопахвовій лінії 1,2,3,4,7,8,9,10,11 ребер; по лопаточній лінії праворуч з пошкодженням плеври - 5,7 ребер; по середньо ключичній лінії 4 ребро. Переломів ребер зліва з ушкодженням плеври - 3,4,5,6,7 ребер зліва. Закритої травми черева: крововиливу у підлеглі м'які тканини по правій бічній поверхні черева; розривів та ділянка розмозження тканини печінки; крововиливу у черевну порожнину (500 мл). Ділянка осаднення по зовнішній поверхні правого стегна. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті потерпілої.
Смерть ОСОБА_13 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 09 годині 47 хвилин на перехресті автодороги «Т-04-10 Дніпро - Магдалинівка - Котовка» із автодорогою «С-04-07-24 село Шевське - автодорога Т-04-10 Дніпро - Магдалинівка - Котовка», Магдалинівського району Дніпропетровської області, внаслідок сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася численними переломами ребер, пошкодженням внутрішніх органів, зовнішньою та внутрішньою кровотечами та ускладнилася розвитком шоку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.3 ст.286-1 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілого.
В апеляційній скарзі захисники вказують на незаконність та необґрунтованість вироку через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилаються на те, що на підтвердження факту перебування ОСОБА_7 на момент дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп?яніння (1,184 проміле) в матеріалах справи міститься лише довідка №475 від 09.06.2021 (вихідний номер 474/415-15) видана КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. II. Мечникова» ДОР про те, що «до приймально-діагностичного відділення 11.06.2021 поступив ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Набраний зразок крові на наявність алкогольного сп?яніння, № флакона 30 - 1,184 проміле.
Інформація, викладена у цій довідці, яка не являється офіційним документом, судом була розцінена як належний та допустимий доказ, що встановлює факт перебування обвинуваченим ОСОБА_7 на момент ДТП у стані алкогольного сп?яніння, що є кваліфікуючою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечує факт перебування на момент ДТП в стані алкогольного сп?яніння. Дана позиція обвинуваченого узгоджується довідкою КП «Магдалинівська центральна лікарня» Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області, згідно якої ОСОБА_7 був доставлений ШМД до приймального відділення працівниками поліції 11.06.2021 о 11.32 годині з діагнозом: політравма, забій грудної клітини, тупа травма живота, вкрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта, збійні рани обличчя. На алкоголь та наркотичні речовини не обстежувався, так як працівники поліції не надали направлення на обстеження (а.с. 135 том №1).
Отже ця довідка свідчить про те, що будь-яких підозр на предмет перебування обвинуваченим ОСОБА_7 у стані алкогольного сп?яніння не було ні у працівників поліції, які його доставляли до КП «Магдалинівська центральна лікарня» Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області, ні у лікарів, які здійснювали огляд обвинуваченого 11.06.2021 о 11 годині 32 хвилина (а.с. 166 том №1).
На підставі наведеного захисники просять вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши:
- пояснення захисників, обвинуваченого та потерпілої на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які просили вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки під час судового розгляду не було підтверджено факт перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під час вчинення ДТП в стані алкогольного сп'яніння;
- думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вважав вирок суду щодо ОСОБА_7 законним та обґрунтованим, а тому просила залишити його без змін;
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК при обставинах, встановлених вироком суду, правова кваліфікація його дій, вид та міра призначеного покарання - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Відповідно до положень статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.ч.1,4 ст.95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.99 КПК, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
Як убачається з матеріалів провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції не допущено.
Аналізуючи апеляційні доводи сторони захисту про те, що під час судового розгляду справи не було встановлено належними доказами факт перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів уважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Під час допиту у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 зазначав, що
тест на стан виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці не проводили, лише брали кров того ж дня в лікарні «Мечнікова», де було виявлено алкогольне сп'яніння. В день події алкоголь не вживав, але на передодні відпочивав з друзями та вжив у період з 19.00 до 22.00 години вечора близько 0,5-0,7 л. пива, додому пішов близько 22.00 години. Після ДТП спершу був доставлений до Магдалинівської ЦРЛ, де йому була надана перша допомога, робили уколи та зашивали рану, потім його доставили до шостої лікарні в м. Дніпро, але там лише поміряли тиск, і потім його забрала швидка з лікарні ім. «Мечникова» близько 14.00 год. В цій лікарні йому робили рентген, МРТ, міряли тиск, брали аналіз сечі, чи брали кров не пам'ятає, та поклали на стаціонарне лікування. Оскільки він сам під час ДТП сильно травмувався, з місця події до лікарні його забрала «швидка». Потім зазначив, що він був тверезим і алкогольні напої не вживав взагалі. Пояснити встановлення лабораторним аналізом 1,184 ‰ алкоголю в його крові пояснити не може. Повністю згоден з тим, що він винен у ДТП.
Верховний Суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів.
Приписами ст. 91 КПК установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст. 242 КПК, не пов'язує встановлення стану сп'яніння виключно із проведенням експертного дослідження.
Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, з огляду на що, визнання висновку експерта недопустимим доказом в цьому провадженні, не є процесуальною перешкодою до визначення ознак стану алкогольного сп'яніння як обставини, що обтяжує покарання, у разі встановлення цієї обставини за результатами оцінки всієї сукупності доказів щодо встановлення такого стану.
Не зважаючи на фактичне невизнання обвинуваченим факту його перебування 11 червня 2021 року під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, ця обставина підтверджується дослідженими під час судового розгляду та наведеними у вироку належними та допустимими доказами, зокрема:
- копією медичної картки стаціонарного хворого № е4933 від 11.06.2021 о 15.40 ОСОБА_15 встановлено діагноз закрита травма хребта, перелом остистого відростку С7 хребця;
- оглядом лікаря приймального відділення від 11.06.2021 о 15.15 год. ОСОБА_15 проводились такі лабораторні обстеження: загальний аналіз крові + глюкоза крові, коагулограма, група крові, аналіз крові на алкоголь № 30, ЕКГ, КТ головного мозку, рентгенографія черепа, огляд хірурга, огляд травматолога;
- копією результату токсикологічного дослідження № 30 проведеного Дніпропетровською обласною клінічною лікарнею «ім. І.І. Мечникова» ДОР» де у ОСОБА_7 виявлено етанол 1,184 ‰;
- довідкою № 475, виданої КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня І.І. Мечнікова» м. Дніпро, де вказано, що 11.06.2021 у приймально-діагностичне відділення поступив ОСОБА_7 , де у нього набраний зразок крові на наявність алкогольного сп'яніння флакон № 30, результат позитивний - 1, 184 ‰.
Крім того, перевіряючи доводи захисту про те, що ОСОБА_7 лише напередодні події вжив близько 0,5-0,7 л. пива та не перебував під час вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, судом було взято до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи № 452 від 13.11.23, проведеної на виконання ухвали суду від 09.02.2023, відповідно до якої з урахуванням даних медичних документів на ОСОБА_7 , комісія експертів дійшла до наступних висновків:
- проміле - це одна тисячна частина будь якої величини, інакше - десята частина відсотка, тобто в пляшці пива 0,5 л міцністю 4% міститься 0,40‰ етанолу, тобто в пляшці 0,5 л 4% пива міститься приблизно 20 г етилового спирту;
- ступінь сп'яніння після вживання особою чоловічої статі пляшки пива об'ємом 0,5 літри міцністю 4% визначається газохроматографічним методом кількісного визначення алкоголю в крові в проміле. В залежності від концентрації етанолу в крові людини та з урахуванням ступеню алкогольного сп'яніння можливо лише умовно оцінити ступень сп'яніння;
- для визначення характерних ознак для особи, яка вживала алкоголь та знаходиться у відповідному ступеню сп'яніння, існують комплекси інших клінічних складових факторів, детермінуючих ступінь та виразність алкогольного сп'яніння. Такий комплекс, крім концентрації алкоголю в крові, включає в себе: характер вжитої їжі, інтенсивність та термін всмоктування алкоголю, стать, вік, маса тіла, наявність соматичних захворювань, супутніх інтоксикацій, травм, психічні та неврологічні розлади, індивідуальні особливості організму, тощо. Дана відповідь входить до компетенції лікаря нарколога при попередньому огляді, під час обстеження, після ДТП;
- згідно методичних рекомендацій «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» Київ 2004 рік прийнято вважати фактором окислення та виведення із організму етилового алкоголю умовно на початку фази елімінації приблизно 0,10-0,20 ‰ за годину. Прийнято вважати фактором окислення та виведення із організму етилового алкоголю умовно на початку фази елімінації приблизно 0,10-0,20 ‰ за годину. Теоретично, вживання 0,5 л 4% пива у людини вагою 60 кг, може призводити до концентрації 0,3‰ алкоголю в крові, на початку фази елімінації, тобто повне виведення з організму вжитого пива буде відбуватися через 1,5-3 години;
- згідно проведених розрахунків за формулою Відмарка (за умови того, що забір крові на токсикологічне дослідження виконаний в фазі елімінації), комісією експертів встановлено, що концентрація алкоголю в крові 1,18‰ може відповідати вжитому 1686 г або 1, 686 л 4% пива. Але слід враховувати, що такі показники, як фактор редукції, фактор окислення є суто індивідуальними, тому були взяті приблизні цифри, без урахування точних даних його фізіологічних та психологічних функцій організму;
- на питання чи можливий вплив лікарських засобів, які застосовувалися при лікуванні, для надання відповіді на це питання необхідно конкретно встановити час їх прийому та дози, індивідуальні властивості стану організму, що лишає можливості комісії експертів вказати про можливий вплив на концентрацію етанолу в крові;
- кисломолочні продукти, потрапляючи у шлунок та з'єднуючись з шлунковим соком, призводить до процесу бродіння, що в свою чергу може у незначній кількості збільшувати концентрацію етанолу в крові, однак це дуже малі цифри, які самі по собі не призводять до виникнення алкогольного сп'яніння та суттєво не впливають на встановлену концентрацію етанолу в крові газохроматографічним методом.
Враховуючи наведене у своїй сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп'яніння, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Посилання захисників на довідку КП «Магдалинівська центральна лікарня» Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області, згідно якої ОСОБА_7 був доставлений ШМД до приймального відділення працівниками поліції 11.06.2021 о 11.32 годині, на алкоголь та наркотичні речовини не обстежувався, так як працівники поліції не надали направлення на обстеження, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду.
Підстав вважати недопустимими докази у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікував його дії за ч.3 ст. 286-1 КК, апеляційний суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи обвинуваченого та його захисників в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів і зазначені доводи, викладені захисниками в апеляційній скарзі, були предметом дослідження та перевірки під час судового розгляду.
При цьому, суд дотримався вимог ст. 10 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, судом апеляційної інстанції по справі не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисників обвинуваченого ОСОБА_7 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2026 року - є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2026 року, яким ОСОБА_7 засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4