04 травня 2026 року
м. Київ
справа №420/10080/25
адміністративне провадження №К/990/16417/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Желєзного І.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №420/10080/25
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06 жовтня 2023 року по 14 березня 2025 року включно;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06 жовтня 2023 року по 14 березня 2025 року у сумі - 139750,85 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 85 копійок;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 за період з 25 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року включно у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 за період з 25 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року включно у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду з позовом від 11 вересня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06 жовтня 2023 року по 06 квітня 2024 року, включно.
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, за період з 06 жовтня 2023 року по 06 квітня 2024 року, у сумі 138 993,6 (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 60 копійок.
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 за період з 25 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року, включно, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24.
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 за період з 25 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року включно у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено.
Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, в частині висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06 жовтня 2023 року по 06 квітня 2024 року, включно; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, за період з 06 жовтня 2023 року по 06 квітня 2024 року, у сумі 138 993,60 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В решті, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року залишено без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №420/10080/25 в порядку спрощеного позовного провадження.
В касаційні скарзі позивач, посилаючись на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає та обґрунтовує, що указана справа має виняткове значення для позивача, оскільки, існуванням такого застосування норми статті 117 КЗпП України суттєво звужено права військовослужбовців на отримання повного захисту своїх порушених прав. Факт можливості для військовослужбовця компенсації втрати частини доходів, передбачену законодавством, у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних сум, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не нівелює різницю між підходом до військовослужбовців та звичайних робітників, яким право на стягнення середнього заробітку зберігається.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі наводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник підставами касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року по справі № 520/1897/22 та в постанові від 26 травня 2025 року по справі №400/8927/23.
Отже, доводи, які викладені в касаційній скарзі, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України, що є підставами для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі №420/10080/25.
2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/10080/25.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.В. Білак
І.В. Желєзний
Судді Верховного Суду