04 травня 2026 року
м. Київ
справа №440/3088/25
провадження № К/990/16601/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «А-Енерго», про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,
10 квітня 2026 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
13 квітня 2026 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Комунальне некомерційне підприємство «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради звернулося до суду з позовною заявою до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, в якій просило визнати протиправним та скасувати висновок Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 21 лютого 2025 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2025-01-07-004180-a.
Позовні вимоги мотивує протиправністю висновку Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 21 лютого 2025 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2025-01-07-004180-a, оскільки відповідно до тендерної пропозиції Учасника ТОВ «А-ЕНЕРГО» було надано файл Довільні документи/Витяг Укртрансбезпеки на перевезення.pdf, в якому зазначено, що ліцензіатом є ТОВ «А-ЕНЕРГО» та перевезення за договором буде здійснюватися саме Учасником ТОВ «А-ЕНЕРГО». Надання дозвільних документів на перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів, виданих Державною службою України з безпеки на транспорті на ім'я Учасника не є порушенням вимог пункту 2 Розділу ІІ «Технічні вимоги до предмета закупівлі». Надавши відповідний документ Учасник повністю виконав вимоги технічного завдання в цій частині. Поряд з цим, відповідно до вимог пункту 3 Розділу ІІ «Технічні вимоги до предмета закупівлі» учасники повинні були виконати дану вимогу або надавши дозвіл на оброблення відходів або декларацію про провадження господарської діяльності. Відповідно до пропозиції Учасника ТОВ «А-ЕНЕРГО» було надано декларацію видану на ім'я учасника №057800/24 від 03 січня 2024 року де зазначено - Дозвільні документи «Дозвіл на оброблення відходів» та Дозвіл №2666/24 від 21 травня 2024 року на ім'я співвиконавця ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО». В свою чергу, замовником не було зазначено, що в дозволі повинні бути конкретні види операцій з видалення, що не може бути підставою для відхилення пропозиції чи бути кваліфіковано як невідповідність. Крім того, у складі тендерної пропозиції Учасником було надано 2 Додатки до Наказів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України «Про видачу ліцензії» на ліцензіатів ТОВ «А-ЕНЕРГО» - наказ №329 від 29 березня 2024 року та ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» - наказ №301 від 20 березня 2024 року, в яких зазначено вид господарської діяльності - Управління небезпечними відходами і комплекс операцій із збирання та оброблення небезпечних відходів. Відповідно до виданих ліцензій Учасник та співвиконавець мають право здійснювати таку операцію як D15 (зберігання перед здійсненням операцій, визначених у позиціях D1-D14).
Полтавський окружний адміністративний суд від 29 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року, адміністративний позов задоволенив.
Визнав протиправним та скасував висновок Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 21 лютого 2025 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2025-01-07-004180-a.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області подало касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Так, обґрунтовуючи передумови допуску скарги до касаційного перегляду, автор покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес.
Водночас автором не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Отже, доводи автора, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні аналогічних судових прав є необґрунтованими.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для відповідача в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, твердження автора про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги автора скарги у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих покликань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 440/3088/25 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «А-Енерго», про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська