04 травня 2026 року
м. Київ
справа №260/8248/25
провадження № К/990/16538/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
13 квітня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просила:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 02 червня 2024 року по 25 липня 2025 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату позивачу за період з 02 червня 2024 року по 25 липня 2025 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 року, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 12 січня 2026 року адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 25 липня 2025 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 18 червня 2024 року по 25 липня 2025 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишив без руху, та надав десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.
02 березня 2026 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліку, яка обґрунтована тим, що у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням та недостатністю коштів немає можливості забезпечити сплату судового збору за подання апеляційної скарги в межах строків, визначених ухвалою. Зазначає, що у зв'язку з введенням на території України воєнного стану військова частина обмежена у фінансуванні витрат на сплату судового збору. У зв'язку з цим, просить продовжити строк на усунення недоліку апеляційної скарги.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 березня 2026 року відмовив у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 260/8248/25 повернув відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, частини другої статті 298 КАС України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 20 лютого 2026 року.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору (постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19).
Також Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які покликається автор в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 260/8248/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді А. В. Жук
В. Е. Мацедонська