29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 308/2857/26 пров. № А/857/20843/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Кушнір В.О.,
за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2026 року (судді Логойда І.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Ужгород повний текст рішення складено 27.03.2026) у справі №308/2857/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції третя особа Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції третя особа Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області в якій просить скасувати постанову старшого інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департамента патрульної поліції майора поліції Сафронова Євгена Юрійовича серії ЕНА №6647189 від 11.02.2026, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП закрити.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2026 року задоволено позов.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує серед іншого, що 24 вересня 2024 року між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області та ТОВ «Техно-Буд-Центр» було укладено Договір № 16 про закупівлю послуг з поточного ремонту автомобільних доріг державного значення у Закарпатській області. Відповідно до розділу XI Договору, Договір набув чинності з моменту підписання і діє до 31 жовтня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Дія договору про закупівлю може продовжуватись шляхом укладання додаткової угоди. Однак, дані події мали місце в 09 лютого 2026 року, а дія Договору № 16 закінчилась 31.10.2024. Станом на 09 лютого 2026 року на ділянці км 31 - км 32 автомобільної дороги М-25 «Соломоново - Чоп - Велику Добронь - Косино (пункт контролю) - Яноші» поточний ремонт автомобільної дороги проведений не був. Тобто, Службою не проводився контроль щодо виконання покладених на неї завдань, а саме організацію ремонту та утримання ділянки автомобільної дороги М-25 «Соломоново - Чоп - Велику Добронь - Косино (пункт контролю) - Яноші». Згідно Положення про Службу (яке наявне в матеріалах адміністративного позову арк. 14) Служба зобов'язана організовувати будівництво, ремонт, облаштування, модернізацію та утримання інфраструктури, об'єктів щодо яких виконує функції Замовника. Згідно п. 7.2 Положення про Службу Начальник несе персональну відповідальність за виконання покладених на Службу завдань та несе відповідальність за стан та розвиток мережі автомобільних доріг, сприяє мобілізації коштів та фінансуванню нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та утримання згідно із законодавством.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно з постановою серії ЕНА №6647189 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1020 грн. за те, що 09.02.2026 року о 11 год. 50 хв. дорога М-25 з км 31 по 32 км, будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан не вжив заходів щодо ліквідації ям глибиною 16 см на ділянці дороги довжиною 1 км, не огородив, не позначив дорожніми знаками, чим порушив п. 1.5 ПДР України не прийняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) передбачено обов'язки посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, а саме: - забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; - при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; - впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; - у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла; - обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху; - своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.
Відповідно до статті 14 Закону №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами частин 1 та 2 статті 24 Закону № 3353-XII визначено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положенням пункту 1.5 Правил дорожнього руху визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Частина 1 статті 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 статті 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року справа №537/4012/16-а, від 17.07.2019 справа №295/3099/17.
Відповідно до пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» від 30.03.1994 року визначено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, зобов'язані серед іншого, своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об'єктів відповідно до технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14.02.2012 року №54, ДСТУ 3587:22 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану», ДСТУ 8749:2017 «Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт»: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальним, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.
Згідно зі статтею 9 Закону № 3353-XII до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів серед іншого належить, зокрема, передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам.
Пунктом 1.1. Положення про Службу, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 07.07.2023 року № Н-292 визначено, що Служба - державна неприбуткова організація, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та відновлення та розвитку інфраструктури України (далі Уповноважений орган управління), що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 року № 29 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» перейменовано з Державного агентства автомобільних доріг України на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, та яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року № 456 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.
Згідно пункту 6.1.7 Положення про Службу визначено, що Служба має право передавати підрядним підприємствам, установам та організаціям, з якими укладаються відповідні договори, об'єкти будівництва, ремонту, облаштування та модернізації, які закріплені за Службою на праві оперативного управління (обліковуються на її балансі) в експлуатаційне утримання на період дії договору. Пунктом 6.1.8 Положення, закріплено право Служби делегувати підрядним підприємствам, установам та організаціям, з якими укладаються договори, повну безумовну майнову, іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху.
Експлуатаційне утримання автомобільних доріг охоплює комплекс заходів, що повинні здійснюватися на постійній основі з метою забезпечення належного стану автомобільних доріг відповідно до встановлених нормативів та забезпечення безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.
Судом встановлено, що заперечуючи правомірність оформлення постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.140 КУпАП позивач послався на Договір №16 на закупівлю послуг Поточний ремонт автомобільних доріг державного значення Закарпатської області згідно переліку №1 від 24.09.2024 року, який був укладений між Службою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд-Центр».
Згідно цього договору, Товариство здійснює своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з Поточного ремонту автомобільних доріг державного значення Закарпатської області згідно переліку №1 (п. 1.1. Договору). Згідно п. 1.3 Договору, послуги надаються відповідно до діючих норм і правил. Відповідно до п. 1.5. укладеного договору, виконавець приймає на себе зобов'язання на надання послуг із поточного ремонту автомобільних доріг державного значення Закарпатської області, технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі Замовника, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про дорожній рух». Відповідно до пункту 1.8. укладеного договору передбачено, зокрема, що виконавець за письмовим розпорядженням замовник зобов'язаний подати виконавцю письмовий припис про усунення допущених недоліків, а за необхідності про призупинення наданих послуг. Матеріали (устаткування), що не відповідають нормативним вимогам, мають негайно усуватися з ділянки виконання робіт і замінюватись за рахунок виконавця. Неякісно виконані послуги (роботи), виконані з використанням матеріальних ресурсів, що не відповідають установленим вимогам, замовником не оплачуються виконавець у визначені замовником терміни зобов'язаний привести їх у відповідність до встановлених вимог.
Зазначені аварійні роботи мають бути виконані, крім випадку надходження письмової заборони Замовника на виконання окремих конкретних робіт.
Ділянка автомобільної дороги М-25 КПП «Соломоново» Велика Добронь Яноші, км 24+100-км 24+450, км 36+500км 36+600, км 29+750 км 32+845 входить до списку доріг, яким відповідно до договору №16 повинні надаватися послуги поточного ремонту.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, у даному випадку, виконує функції замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та їх складових та, зокрема, не володіє необхідними матеріально-технічними ресурсами.
Заперечення відповідача щодо закінчення строку дії укладеного договору, спростовуються положеннями даного договору, відомостей, що такий є нечинним, визнаний недійсним у суду немає, умовами такого визначено гарантійний період згідно з чинним законодавством, виконавець відповідно до Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги» та норми Глави 82 Цивільного кодексу України в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущених з вини виконавця.
До матеріалів справи доданий акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, що складений 09.02.2026 без доказів вручення позивачу чи виконавцю за договором, доданий припис складений 11.02.2026 із зазначенням підпису одержувача без зазначення прізвища такого у день складення постанови, а отже, відсутня можливість у позивача довести до виконавця за договором про ліквідацію пошкоджень.
У наданому акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 09.02.2026, форма якого є додатком до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, містяться дані про невідповідність обстеженої ділянки дороги ДСТУ 3587:2022 із зазначенням розміру ям.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт фіксації наявності на певній ділянці дороги ями не доводить вину позивача у невжитті своєчасних заходів щодо належного експлуатаційного стану цієї ділянки, що є порушенням ДСТУ 3587:2022. При виявленні гранично допустимих строків проведення робіт із ліквідації недоліків дорожнього покриття з моменту виявлення, законодавець визначив спочатку можливість усунення недоліків, зокрема, згідно вимог ДСТУ 3587:2022, однак доказів вручення акту позивачу 09.02.2026 матеріали справи не містять, а отже зазначене у постанові порушення 09.02.2026 не мав позивач можливість усунути, визначені ДСТУ 3587:2022. У акті також працівники патрульної поліції для обстеження вказаної ділянки автомобільної дороги не вказано про виклик відповідальних осіб за виявлені недоліки, відсутній запис працівників поліції, який саме пункт ДСТУ 3587:2022 було порушено позивачем, тобто акт обстеження вулично-шляхової мережі від 09.02.2026 не відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395.
Відповідно до п.3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 (далі Інструкція), при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: 1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Додатком 2 до Інструкції, яким затверджено форму акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, передбачено проведення обстеження поліцейським у присутності представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання обстежуваної ділянки, та двох свідків.
Проте, в порушення вимог Інструкції у даному випадку обстеження ділянок вулично-шляхової мережі проведено поліцейським одноособово, за відсутності представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання обстежуваної ділянки. До цього Акту додано схему.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доказів, які б об'єктивно та поза розумним сумнівом доводили той факт, що ОСОБА_1 щодо якого складено оскаржувану постанову, 09.02.2026 на дорозі М-25 з км 31 по 32 км, не вжив заходів щодо ліквідації ям глибиною 16 см на ділянці дороги довжиною 1 км, не огородив, не позначив дорожніми знаками, чим порушив п. 1.5 ПДР України не прийняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, матеріали справи не містять.
Доводи апелянта є спростованими, оскільки суд першої інстанції врахував відсутність у справі належних доказів, перевірив оскаржену постанову відповідача за визначеними частиною 2 статті 2 КАС України критеріями, вірно керувався чинними нормами законодавства та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, які б були підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Також колегія суддів вважає, що в даному провадженні суд перевіряє порушення Правил дорожнього руху в частині притягнення позивача на підставі частини 1 статті 140 КУпАП, а тому правопорушення яке було зафіксовано працівником поліції не може вказувати про встановлення вини позивача, а має розглядатися з урахування належності та наявності відповідних доказів поданими сторонами. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Крім цього, у контексті оцінки решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2026 року у справі №308/2857/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
В.О. Кушнір
Повний текст постанови складено 04.05.2026