23 квітня 2026 рокуСправа №460/7824/25 пров. №А/857/8327/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (суддя Зозуля Д.П., м.Рівне, повний текст складено 26 грудня 2025 року), -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі Головне управління), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2024 № 10534/1700240523, № 10535/1700240523 (далі ППР-1, ППР-2 відповідно).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (далі АТ).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не взято уваги, що станом на момент проведення перевірки, платником податків-фізичною особою, ОСОБА_1 до перевірки не надано документів, пов'язаних з предметом перевірки, у зв'язку з чим при проведенні перевірки використано інформацію, наявну в податкових базах Головного управління.
Головним управлінням було скеровано запит від 30.04.2021 №4991-3/6/17-00-24-01-03 на адресу Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» (далі ПАТ) про надання інформації та її документального підтвердження щодо основного боргу, анульованого у 2019 році.
09.08.2021 Головним управлінням отримано відповідь від ПАТ (вх. №24099/6/17-00) про підтвердження того, що банком проведено анулювання основної кредитної заборгованості фізичним особам.
Підтверджуючих документів щодо здійснених банком операцій з анулюванням (прощення) заборгованості ПАТ контролюючому орагну не надано, з покликанням на банківську таємницю.
У додаткових поясненнях скаржник також зазначив, що ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 3 лютого 2026 року у справі №570/3458/14-ц задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ошурка Й.М. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий лист, виданий 16.07.2015 Рівненським районним судом Рівненської області у справі №570/3458/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 860809,43 грн, таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене підпунктом «д» ппідпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі ПК), у вигляді прощення боргу оскільки такий борг було списано у зв'язку з реалізацією ПАТ свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача, а тому є безпідставним посилання контролюючого органу на те, що кошти у розмірі 1 800 852,76 грн є оподатковуваним доходом позивача. Відтак, нарахування на зазначену суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору є необґрунтованим.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 30.09.2008 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «СВЕДБАНК» (далі ВАТ) було укладено кредитний договір №1701/0908/71-142 (далі Кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_1 одержала кредитні кошти в сумі 60000 дол. США на строк до 29.09.2038.
Відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору, кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунку за договором купівлі-продажу б/н від 30.09.2008 між позичальником та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С.Є., з метою придбання будинку житлового та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У той самий день, з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, між ОСОБА_1 та ВАТ було укладено іпотечний договір №1701/0908/71-142-Z-1 (далі Іпотечний договір), посвідчений 30.09.2008 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С.Є., зареєстрований в реєстрі за №2161, за умовами якого в іпотеку передано належне ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухоме майно: земельна ділянка, площею 0,1008 га, кадастровий номер: 5624680700:02:008:0079 (далі Земельна ділянка), та розміщений на ній житловий будинок, загальною площею 193,2 м2, житловою площею 101,4 м2, за адресою: АДРЕСА_1 (далі Житловий будинок).
За згодою сторін предмет іпотеки було оцінено на загальну суму 725650,00 грн, що становило еквівалент 149279,98 дол. США (пункт 5 Іпотечного договору).
Згодом, сторони вищевказаного Іпотечного договору збільшили договірну вартість предмета іпотеки та визначили її в сумі 119700,00 дол. США, що становило еквівалент 956391,03 грн., згідно з договором про внесення змін та доповнень №1 від 05.12.2011 до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С.Є., зареєстрованим у реєстрі за №658.
Надалі, правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ за Кредитним договором та Іпотечним договором стало ПАТ, а після перейменування - АТ.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 травня 2015 року у справі № 570/3458/14-ц, яке набрало законної сили 07.07.2015 (далі Рішення суду), позов ПАТ задоволено повністю, вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у загальній сумі 860809,43 грн та судовий збір у сумі 3654,00 грн.
19.07.2019 ПАТ звернулося до ОСОБА_1 з повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості, у якому містилась вимога банку про повернення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 2921905,54 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 19.07.2019 та, у відповідності до статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон № 898-IV), попередження про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону № 898-IV.
Рішенням державного реєстратора Ященка В. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер: 47987387 від 29.07.2019 здійснено реєстрацію права власності на Земельну ділянку (розмір частки 1/1) та розміщений на ній Житловий будинок (розмір частки 1/1) за ПАТ на підставі Кредитного договору та Іпотечного договору.
31.01.2020 між ПАТ та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, на підставі яких за останньою зареєстровано право власності на Земельну ділянку та розміщений на ній Житловий будинок.
26.12.2019 ПАТ направлено на адресу позивача довідку №764 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу. В довідці зазначено, що у зв'язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону № 898-IV на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість позивачу прощенно (анульовано) залишок заборгованості за Кредитним договором. У відповідності до вимог ПК до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2019 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 1800852,76 грн.
Згідно з інформацією ПАТ в листі від 03.08.2021 №678-20.2-258190, скерованому на адресу Головного управління, в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 ОСОБА_1 банком у «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1ДФ) за 2019 рік, відображено нарахований та виплачений позивачу дохід за ознакою доходу « 126» - у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в розмірі 1800852,76 грн.
У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 ПК та наказу Головного управління № 1084-п від 30.04.2024 з 03.06.2024 по 07.06.2024 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податку-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та cвоєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.
За результатами перевірки складено акт від 14.06.2024 № 9004/Ж5/17-00-24-05-18/2740804621 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань подання до органів ДПС декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, повноти декларування отриманих доходів та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору» (далі Акт перевірки).
Перевіркою встановлено наступні порушення:
1. пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. «в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК, встановлено неподання Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.
2. абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п 179.7 ст. 179 ПК, донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2019 рік на загальну суму 324153,50 грн.
3. пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, в результаті чого донараховано військового збору за 2019 рік на загальну суму 27012,79 грн.
На підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 18.07.2024:
- № 10535/1700240523 яким позивачу збільшено суму за платежем ПДФО до 324153,50 грн, з яких 324153,50 грн ПДФО та 0,00 грн штрафні санкції;
- № 10534/1700240523 яким позивачу збільшено суму за платежем військовий збір до 27012,79 грн, з яких 27012,79 грн військовий збір та 0,00 грн. штрафні санкції.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Відповідно до статті 62 ПК одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Приписами підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 ПК передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Відповідно до статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
За змістом підпункту 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Пунктом 164.1 статті 164 ПК передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 ПК загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Згідно з підпунктом 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК є вичерпним.
Так, згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
У постанові від 28 липня 2021 року Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/12872/17 сформував наступні правові висновки:
- додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг;
- під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором;
- якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Таким чином, основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/6896/17, від 01 жовтня 2019 року у справі №826/4578/17, від 29 січня 2019 року у справі № 821/707/17.
Разом з тим, відповідно до абзацу 2 підпункту 165.1.17 пункту 165.1 статті 165 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом частини другої статті 36 Закону № 898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Частиною першою статті 37 Закону № 898-IV встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно з частиною третьої статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Тобто законодавець пов'язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов'язання.
Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за Іпотечним догором вважається належним виконанням позивачем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору.
У випадку погашення зобов'язання за іпотечним кредитом в іноземній валюті за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття кредитором права власності на такий предмет іпотеки, у платника податків не виникає оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) боргу.
З матеріалів справи встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором в іпотеку було передано належні позивачу Земельну ділянку та Житловий будинок.
У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за Кредитним договором, Рішенням суду позов ПАТ задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором у сумі 860 809,43 грн, а також судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
19.07.2019 ПАТ направило позивачу повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та анулювання залишку заборгованості, у якому містилась вимога банку про повернення заборгованості за Кредитним договором у загальній сумі 2921905,54 грн та, у відповідності до статей 35, 36 Закону № 898-IV, попередження про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону № 898-IV, а 29.07.2019 за банком зареєстровано право власності на предмет іпотеки на підставі Кредитного та Іпотечного договорів.
26.12.2019 ПАТ направлено на адресу позивача довідку №764 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, у якій зазначено, що у зв'язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону № 898-IV на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість позивачу прощено (анульовано) залишок заборгованості за Кредитним договором. Вказано, що відповідно до вимог ПК до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2019 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 1800852,76 грн.
Таким чином, банк реалізував передбачене статтею 37 Закону № 898-IV право на звернення стягнення шляхом набуття права власності на майно, яким забезпечувалося виконання основного зобов'язання Кредитного договору - Житловий будинок та Земельна ділянка, за ціною, яка перевищує визначену у судовому рішенні (справа № 570/3458/14-ц) суму боргу за кредитом.
За таких обставин зобов'язання позивача за Кредитним договором припинилося повним його виконанням внаслідок задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє додаткове благо, передбачене підпунктом «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК, у вигляді прощення боргу, оскільки припинення зобов'язання відбулося внаслідок реалізації банком права на предмет іпотеки та прийняття у власність Житлового будинку та Земельної ділянки позивача, а не через безоплатне списання боргу.
Отже, нарахування на зазначену суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору є необґрунтованим. Оскільки позивач не отримувала у 2019 році дохід від ПАТ, у останньої не виникло обов'язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, є протиправним.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 802/1728/16-а.
При цьому покликання контролюючого органу на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року у справі №570/3458/14-ц, якою задоволено заяву представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Так, у зв'язку з тривалим невиконанням Рішення суду, ПАТ ще у 2019 році звернулося до ОСОБА_1 з повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та анулювання залишку заборгованості, а в подальшому набуло право власності на такий предмет іпотеки.
У свою чергу, визнання ухвалою суду від 03 лютого 2026 року виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, свідчить відсутність невиконаного зобов'язання на момент постановлення такої ухвали після реалізації основним кредитором прав іпотекодержателя.
Таким чином, наведені доводи фактично підтверджують, що зобов'язання було припинене внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, а не внаслідок безоплатного прощення боргу, що виключає наявність у позивача доходу, який підлягає оподаткуванню.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні ППР-1 та ППР-2 є протиправними та підлягають скасуванню.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 04.05.2026.