04.05.26
Справа № 642/372/26
Провадження № 1-кп/642/295/26
30.04.2026 м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, -
Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024220000001440 від 23.12.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України на підставі матеріалів Харківського управління ДВБ НП України, відповідно до яких службові особи державного підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснюють заволодіння державними коштами, в період дії воєнного стану.
27.02.2025 в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 та вилучено зазначені його представником речі, документи та грошові кошти.
28.02.2025 вилучені під час обшуку у ОСОБА_5 речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03.03.2025 було задоволено клопотання прокурора про арешт зазначеного майна.
В подальшому кримінальне провадження № 12024220000001440 було об'єднане з кримінальним провадженням № 42024222030000138 від 25.11.2024 за ч.3 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, досудове розслідування в якому завершено, а обвинувальний акт направлено до Холодногірського районного суду міста Харкова.
На адресу суду звернувся представник ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 з заявою про скасування арешту майна, при цьому просив частково скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03.03.2025 р., на майно власником якого є ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон Iphone 15 Pro max IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 у чохлі сірого кольору; флеш-носій SP-64 Gb, грошові кошти у сумі 196000 гривень, довідку ВЛК №18/4 від 02.01.2024. При цьому посилався на те, що ОСОБА_5 не має жодного відношення до вчинення кримінального правопорушення, він не є підозрюваним або свідком та взагалі не має будь-якого статусу у зазначеному кримінальному провадженні. Крім того, вилучені у ОСОБА_5 грошові кошті не мають будь-якого відношення до кримінального провадження, та він має беззаперечні докази законності набуття грошових коштів вилучених під час обшуку та належності їх членам сім'ї.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. Показав, що з моменту проведення обшуку та вилучення майна 27.02.2025 стосовно ОСОБА_5 не було проведено жодної слідчої дії, він навіть не допитувався слідчим, у нього немає будь якого процесуального статусу і він не є обвинуваченим по вказаному кримінальному провадженню. Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м.Харкова від 03.03.2025 на майно вилучене під час обшуку накладено арешт. Вказана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку, але в задоволенні апеляційної скарги було відмовлено.
Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду клопотання.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечувала та зазначила, що в рамках кримінального провадження ухвалою суду від 03.03.2025 на майно вилучене під час обшуку накладено арешт. Стосовно ОСОБА_5 проводились слідчі процесуальні дії, але на теперішній час він має статус 3-ї особи щодо якої вирішено питання про арешт майна. Всі вилучені речі мають статус речових доказів і будуть використані для доведення вини обвинувачених, при цьому питання про долю речових доказів вирішується в судовому засіданні. Підставою для накладення арешту є наявність можливої спецконфіскації. Всі речові докази знаходяться на зберіганні в камері речових доказів, а грошові кошти - у відповідній банківській установі.
Також в письмових запереченнях прокурор зазначила, що 27.02.2025 в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 та вилучено зазначені його представником речі, документи та грошові кошти, які були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Вилучені предмети (мобільні телефони, комп'ютерна техніка) відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, так як зберегли на собі сліди вчинення злочину, містять відомості щодо обставин його вчинення у вигляді дзвінків, переписок з іншими особами, обмін інформацією, фотографії документів тощо, що може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
03.03.2025 слідчим суддею Московського районного суду м. Харкова постановлено ухвалу про арешт вказаного майна.
05.03.2025 ОСОБА_5 було допитано в якості свідка у присутності його адвоката ОСОБА_4 , однак ОСОБА_5 відмовився давати відповіді на запитання слідчого на підставі ст. 63 Конституції України.
31.03.2025, під час допитів в якості підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнали обставини вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 зазначені у повідомленій їм підозрі в повному обсязі та надали викривальні показання щодо діяльності злочинної організації, ролі членів злочинної організації, а також пособників у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до їх показань ОСОБА_5 був фіктивно працевлаштований до ХОВЗ ДП СЗ.
В подальшому, під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні 12.09.2025 винесені дві постанови про виділення матеріалів досудового розслідування в окремі кримінальні провадження: №12025220000001051 від 12.09.2025, №12025220000001052 від 12.09.2025 щодо невстановлених осіб, які діяли в якості пособників, а саме: надавали службовим особам ХОВСЗ ДП СЗ свої особисті документи та свої особисті дані, створювали зарплатні проекти в банківських установах для отримання заробітних плат в ХОВСЗ ДП СЗ, будучи фіктивно працевлаштованими та переказували грошові кошти службовим особам ХОВСЗ ДП СЗ, що дозволило службовим особам ХОВСЗ ДП СЗ вчинити вищевказані кримінальні правопорушення.
Інші учасники процесу були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, проте в судове засідання не з'явилися, клопотань чи заяв про відкладення судового засідання не надходило.
Проаналізувавши доводи клопотання про скасування арешту майна, заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов таких висновків.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому, підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
У відповідності з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, розглядаючи клопотання про скасування арешту, суд встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування.
Як вбачається з доданих до клопотання про скасування арешту документів, ухвалою слідчого судді накладено арешт, шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування вилученим в ході обшуку 27.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_5 , майном, а саме: службове посвідчення ОСОБА_5 6 КХ №1574 від 05.03.2024 ДП ХОВСЗ ДССЗ та ЗІ України; обкладинку до посвідчення із жетоном «Спецзв'язок 20-037»; банківську картку «ПУМБ» НОМЕР_3 ; банківську картку «Приватбанк» НОМЕР_4 ; банківську картку «Ощадбанк» НОМЕР_5 ; мобільний телефон Iphone 15 Pro max IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 у чохлі сірого кольору; грошові кошти у сумі 196000 гривень; копію довідки ДП СЗ ХОВСЗ №03/03-32 від 16.05.2024 на 1 арк.; копію посвідчення ТЦК та СП 010235 від 17.12.2024 на 2 арк.; копію повістки №36406 від 03.02.2024 на 1 арк.; довідку №43 від 15.01.2024 ДПСЗ ХОВСЗ на 1 арк.; довідку №03/3-32 від 16.05.2024 ДПСЗ ХОВСЗ на 1 арк.; копію повідомлення ТЦК та СП №06/02-371 від 17.12.2024 на 2 арк.; копію особової картки працівника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ХОВСЗ від 21.04.2024 на 2 арк.; копію розпорядження ТЦК та СП №1020/1 від 12.06.2024 на 2 арк.; копію протоколу про адміністративне правопорушення від 04.02.2025 №247 на 1 арк.; копію військового квитка ОСОБА_5 на 4 арк.; довідку ВЛК №18/4 від 02.01.2024 на 1 арк.; довідку №б/н від 27.12.2023 ДПСЗ ХОВСЗ на 1 арк.; копію посвідчення НОМЕР_6 від 17.06.2024 ТЦК та СП на 2 арк.; картку реквізитів «Ощадбанк» на 1 арк.; картку реквізитів «ПУМБ» на 1 арк.; договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність пов'язану з забезпеченням збережених матеріальних та грошових цінностей між ХОВСЗ та ОСОБА_5 на 1 арк.; флеш-носій SP-64 Gb.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.04.2025 апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2025 року про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12024220000001440 від 23.12.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України залишено без змін.
Щодо доводів заявника про скасування арешту з майна, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
Вилучені грошові кошту можуть підлягати спеціальній конфіскації на підстави вище викладених обставин.
Вилучені предмети відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, так як могли зберегти на собі сліди вчинення злочину, та відомості щодо обставин його вчинення у вигляді дзвінків, переписок з іншими особами, обмін інформацією, фотографії документів тощо, що може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024220000001440 від 23.12.2024 було об'єднано з кримінальним провадженням, відомості про яке внесені до ЄРДР за №420242220300000138 від 25.11.2024.
Прокурором під час розгляду клопотання надано копії наступних документів: постанова про визнання речових доказів від 28.02.2025; ухвала слідчого судді від 03.03.2025; квитанція №3506; акт прийому-передачі від 08.08.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 05.03.2025; повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень від 31.03.2025; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_7 ; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 .
Також прокурором зазначено про виділення матеріалів досудового розслідування в окремі кримінальні провадження №12025220000001051 від 12.09.2025, №12025220000001052 від 12.09.2025 щодо кримінальних правопорушень пособників, які на даний час не завершені і повернення речових доказів може зашкодити досудовим розслідуванням.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Тобто, до ухвалення рішення по справі суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме: 1) у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або 2) у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Кримінальний процесуальний кодекс Українине визначає перелік обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак тлумачення зазначеної норми свідчить, що, перевіряючи наявність першої підстави, суд повинен враховувати обставини, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Така підстава як необґрунтованість накладеного арешту не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого судового рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає процедуру такого перегляду - виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».
Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно з урахуванням обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту.
При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України) суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту, покладається обов'язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Поряд з цим, в ході розгляду вказаного клопотання не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна або арешт накладений необґрунтовано.
У свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі потреби кримінального провадження виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому таке втручання держави у право власності є розумним та пропорційним меті кримінального провадження.
Крім того, суд звертає увагу, що питання дослідження доказів відбувається судом в ході розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, при цьому, доля речових доказів вирішується судом згідно ст.ст. 100, 373 КПК України під час ухвалення вироку у справі.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 369-372, 392, 394 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 04.05.2026.
Суддя ОСОБА_1