"04" травня 2026 р.
Справа № 642/1278/26
Провадження№2/642/995/26
04 травня 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання- Брус М.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Холодногірського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який виконує функції органу опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -
23 лютого 2026 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, який виконує функції органу опіки та піклування, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Службі у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради як дитина, позбавлена батьківського піклування.
До Служби у справах дітей по Холодногірському району 10.02.2025 надійшов лист від КНП ХОР «Обласний клінічний перинатальний центр», із проханням сприяти забезпеченню прав матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її новонародженої дитини (хлопчика), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі слів лікарів, занепокоєння викликав психічний стан матері, а саме її неадекватна поведінка. Мати дитини була виписана з пологового 10.02.2025, щодо новонародженого було прийнято рішення про подовження перебування у вищезазначеному перинатальному центрі у зв'язку зі станом здоров'я. Для з'ясування обставин справи, представниками Служби у справах дітей по Холодногірському району, фахівцем відділу соціальної роботи по Хололногірському району та інспектором ювенальної превенцїї відділу поліції, 10.02.2025 було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що жодних умов для проживання новонародженої дитини ОСОБА_2 створено не було, були відсутні: дитяче ліжечко, колиска, в наявності не було жодних предметів гігієни для дитини. Відповідно до висновку ЛКК № 10 від 14.02.2025 наданого КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3», на момент огляду, ОСОБА_2 мала діагноз: F 60.9 «Розлад особистості неуточнений», активної психосоматики виявлено не було.
З інформації відділу соціальної роботи по Холодногірському району від 28.01.2026 № 67 вбачається, що за сприянням відділу, у лютому 2025 в помешканні ОСОБА_2 було створено умови для проживання новонародженої дитини, її забезпечено місцем для відпочинку, предметами домашнього вжитку, засобами гігієни для матері та дитини, засобами для годування та сезонним одягом для новонародженого, але повторний плановий візит до ОСОБА_2 показав, що дитячі речі, ліжко для дитини та спальне місце жінки знову були відсутні, оскільки мати не мала наміру забирати новонароджену дитину з пологового відділення. В подальшому ОСОБА_2 на контакт з фахівцями відділу не виходила, за отриманням соціальних послуг не зверталася.
Листом від 03.04.2025 № 163 КНП ХОР «Обласний клінічний перинатальний центр» повідомлено, що за час перебування дитини у закладі, мати дитину не навідувала, станом її здоров'я не цікавилась, та було зазначено, що 06.03.2025 новонародженого було переведено до КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» в стані середньої важкості.
Відповідно до інформації наданої КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» від 04.04.2025 № 509, протягом часу перебування дитини у лікарні, мати з хлопчиком у відділенні не перебувала, дитину не навідувала, станом його здоров'я не цікавилась.
Після стабілізації стану новонародженого, 08.04.2025 дитину було переведено до КНП «Міська клінічна лікарня № 19» ХМР, де був складений акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту у пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 08.04.2025.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька внесено до актового запису про народження дитини відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Рішенням Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 16.04.2025 № 129, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.06.2025 № 277, малолітнього влаштовано в прийомну сім'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 . За час перебування дитини в прийомній сім'ї, ОСОБА_2 , до Служби у справах дітей по Холодногірському району з питань повернення малолітнього до неї на виховання чи з інших питань, що стосуються дитини, не зверталась, на зв'язок жодним чином не виходила.
Отже, ОСОБА_2 , від народження та до теперішнього часу, сином не опікується, матеріально його не забезпечує, вихованням та розвитком не займається, бажання повернути дитину на виховання не виявляє, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала з підстав викладених в ньому, просила суд постановити рішення, яким позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітнього сина та стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, шляхом перерахування коштів на користь прийомних батьків, до яких буде влаштовано дітей.
Відповідачка у судові засідання жодного разу не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву не надавала,
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі«Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Положеннями вказаної вище статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.
Батьківські права є в той же час і обов'язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов'язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.
Судом встановлено, що відповідачка по справі ОСОБА_2 є матір'ю малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. (а.с. 12)
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька внесено до актового запису про народження дитини відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. (а.с. 25 - 26 зв.ст.)
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Службі у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради як дитина, позбавлена батьківського піклування.
Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, який, відповідно до Положення, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 № 7/15 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» в редакції рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 08.11.2017 № 799/17, виконує функції органу опіки та піклування при розгляді в суді справ, пов'язаних із захистом житлових, майнових та особистих немайнових прав дітей.
10.02.2025 надійшов лист від КНП ХОР «Обласний клінічний перинатальний центр», із проханням сприяти забезпеченню прав матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її новонародженої дитини (хлопчика), ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.13)
Представниками Служби у справах дітей по Холодногірському району, фахівцем відділу соціальної роботи по Холодногірському району та інспектором ювенальної превенцїї відділу поліції, 10.02.2025 було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що ОСОБА_2 проживає сама, в кімнаті будинку готельного типу. В кімнаті були відсутні меблі, ліжком для жінки слугувало дверне полотно встановлене на відрах, відсутній сезонний одяг та взуття, предмети домашнього побуту. Зі слів матері, вона викинула всі речі у сміття, пояснення з цього приводу надавала неадекватні. Жодних умов для проживання новонародженої дитини ОСОБА_2 створено не було, були відсутні: дитяче ліжечко, колиска, в наявності не було жодних предметів гігієни для дитини. (а.с. 14-17)
Відповідно до висновку ЛКК № 10 від 14.02.2025 наданого КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3», на момент огляду, ОСОБА_2 мала діагноз: F 60.9 «Розлад особистості неуточнений», активної психосоматики виявлено не було. (а.с. 18)
Відповідно до інформації наданої КНП «Міська поліклініка № 24» ХМР від 19.02.2025, ОСОБА_2 , вперше була оглянута лікарем акушером-гінекологом на терміні 28 тижнів, тоді ж, 28.11.2024 і була взята на облік по вагітності. В подальшому на планові огляди не з'являлась, на телефонні дзвінки не відповідала, у зв'язку з чим 13.01.2025 була госпіталізована до КНП ХОР «Обласний клінічний перинатальний центр» із загрозою переривання вагітності. (а.с 19)
З листа, наданого відділом соціальної роботи по Холодногірському району, від 28.01.2026 № 67 вбачається, що за сприянням відділу, у лютому 2025 в помешканні ОСОБА_2 було створено умови для проживання новонародженої дитини, її забезпечено місцем для відпочинку, предметами домашнього вжитку, засобами гігієни для матері та дитини, засобами для годування та сезонним одягом для новонародженого, але повторний плановий візит до ОСОБА_2 показав, що дитячі речі, ліжко для дитини та спальне місце жінки знову були відсутні, оскільки мати не мала наміру забирати новонароджену дитину з пологового відділення. (а.с.21)
Листом від 03.04.2025 № 163 КНП ХОР «Обласний клінічний перинатальний центр» повідомлено, що за час перебування дитини у закладі, мати дитину не навідувала, станом її здоров'я не цікавилась, та було зазначено, що 06.03.2025 новонародженого було переведено до КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» в стані середньої важкості. (а.с.22)
Відповідно до інформації наданої КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» від 04.04.2025 № 509, протягом часу перебування дитини у лікарні, мати з хлопчиком у відділенні не перебувала, дитину не навідувала, станом його здоров'я не цікавилась. (а.с. 23)
08 квітня 2025 року було складено акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту у пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я (а.с. 24-25 зв.ст.)
Рішенням Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 16.04.2025 № 129, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. (а.с. 26)
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.06.2025 № 277, малолітнього влаштовано в прийомну сім'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 27)
У матеріалах справи також містяться письмові пояснення прийомної матері ОСОБА_5 , з яких вбачається, що мати дитини жодного разу не зверталась до прийомних батьків з питань спілкування з дитиною, не цікавилась її розвитком, станом здоров'я тощо. (а.с.28)
Відповідно до інформації наданої КНП «Міська дитяча поліклініка № 2» ХМР від 22.01.2026, догляд за дитиною здійснюють тільки прийомні батьки, на даний час дитина здорова. (а.с. 30-31)
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Статтею 164 Сімейного кодексу України визначені підстави для позбавлення батьківських прав.
Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Частиною першою статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року, ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт того, що відповідачка створювала непридатні для життя дитини умови, знехтувала своїми батьківськими правами і взагалі не виконувала батьківських обов'язків, не змінювали своє ставлення до батьківських обов'язків і після проведення профілактичних заходів службою у справах дітей, не приймала жодних мір щодо доведення позитивної зміни свого відношення до батьківських обов'язків, фактично самоусунившись від піклування за дитиною, та з досліджених судом обставин вбачається, що мати з самого моменту народження проігнорувала свої батьківські обов'язки, з того часу не змінила своєї поведінки, не цікавиться життям дитини, будь-які докази щодо намагання самої відповідачки піклуватися про дитину з часу її народження матеріали справи не містять, вона не подавала відповідних заяв чи клопотань про повернення дитини, суд вважає за необхідне прийняти доводи наявності підстав для позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її малолітнього сина.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (частина друга статті 166 СК України).
Відповідно до вимог частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно ст. 245 СК України якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі (далі - Заклад), функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 СК України влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладу, не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З огляду на вказане суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на утримання малолітнього сина, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.12,13,19,81,141, 259,264,265,268,354, 430 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів заробітку( доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, шляхом перерахування коштів на користь опікуна, прийомних батьків, державного закладу, до яких буде влаштовано дитину, починаючи з 23.02.2026 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави 1 331,20 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.05.2026 року.
Суддя О.В. Бородіна