Справа № 932/9152/25
Провадження № 2/201/1058/2026
Іменем України
04 травня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (третя особа - Дніпровська міська рада) про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов'язання провести дії по приватизації квартири,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Позивачка ОСОБА_1 з 2011 року зареєстрована та проживає в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира належить до державного житлового фонду і перебуває у віданні Дніпровської міської ради.
Право на вселення підтверджується ордером № 106-11 серія Б від 06.05.2011, виданим виконкомом Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська. Нотаріально засвідчена копія цього ордера збережена Позивачкою, хоча оригінал після вселення був зданий до житлово-експлуатаційної організації.
14.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту житлового господарства ДМР із заявою про приватизацію квартири, додавши наступний пакет документів: нотаріально засвідчена копія ордера від 06.05.2011 (засвідчена нотаріусом Новіковою Н.А. ще 11.05.2011), відомості про реєстрацію за адресою квартири з 13.05.2011 по теперішній час, нотаріально засвідчена заява ОСОБА_1 про попередні місця проживання (з 1990 по 2011 роки) та підтвердження невикористання права на приватизацію, відповіді Департаменту адміністративних послуг ДМР від 15.04.2025 та 26.05.2025, які підтверджують, що орган реєстрації не володіє архівом картотек за старі періоди, оскільки вони не були передані від попередніх структур, інформація АТ «Ощадбанк» від 25.02.2025, згідно з якою на ім'я ОСОБА_1 не відкривались приватизаційні рахунки, оскільки відповідні списки від органів місцевого самоврядування до банку не надходили.
Листом Департаменту житлового господарства ДМР від 28.03.2025 № 3/16-1547 Позивачці було відмовлено у приватизації з двох причин через ненадання належним чином засвідченої копії ордера, а також через відсутність відомостей про реєстрацію та невикористання житлових чеків у період з 01.01.1993 по 13.05.2011.
Позивачка вважає незаконним та необґрунтованим. Щодо копії ордера, вважає твердження про "неналежне засвідчення" безпідставним, оскільки надана копія була завірена нотаріусом. Крім того, згідно з правилами, оригінал ордера є документом суворої звітності й має зберігатися в ЖЕК (КП «Жилсервіс-14»). Однак у відповіді КП «Жилсервіс-14» від 20.05.2025 № 60 зазначено, що цей ордер у них відсутній. Позивачка не може нести відповідальність за втрату документа підприємством, а нотаріальна копія є достатнім доказом права на вселення.
Щодо довідок за період 1993-2011 років, то позивачка вважає незаконним вимогу відповідача про надання документів, які неможливо отримати через бездіяльність державних органів. Так, вона змінила паспорт у 2012 році через уточнення даних, тому старі відмітки про прописку в новому документі відсутні. Для підтвердження минулого проживання вона надала: копію попереднього паспорта НОМЕР_1 , довідку коменданта гуртожитку від 12.12.2024 (про проживання по АДРЕСА_2 у 1999 році) та копію заяви про видачу паспорта від 12.10.2012. Департамент адміністративних послуг та ГУ ДМС у відповідях від 26.05.2025 та 19.06.2025 визнали, що не можуть надати інформацію за ці роки через ліквідацію підрозділів МВС без передачі архівів та відсутність картотек. Стосовно житлових чеків, те, що вона вжила всіх можливих заходів, звернувшись до АТ «Ощадбанк». Банк у листах від 28.07.2025 № 103.40/631- 05/4177/2025/с, № 103.40/631-05/4175/2025/с, № 103.40/631-05/4176/2025/с повідомив, що не має інформації про використання чеків за її старими адресами ( АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 ), бо міська влада свого часу не подала відповідні списки мешканців до банку.
Предмет позову
Визнати незаконною відмову органу приватизації - Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в приватизації ОСОБА_1 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформленою листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 28.03.2025 № 3/16-1547.
Зобов'язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради провести дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідач в особі представника ОСОБА_2 надав відзив (а.с. 69-70). Посилаючись на норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» про те, що закон, що визначає право на безоплатну приватизацію один раз, п.п. 18, 20 Положення № 396, вважає, що позивачка не надала повного пакету документів, зокрема ордеру та довідки про невикористання чеків. Зазначає, що згідно із п. 69 Постанови Ради Міністрів УРСР № 470 від 11.12.1984 , яка регулювала правила обліку та надання житла, ордер мав бути зданий у ЖЕК, а його відсутність свідчить про протиправне вселення. Оскільки в КП «Жилсервіс-14» оригіналу ордера немає, нотаріальна копія не є належним чином засвідченою. Норма статті 58 ЖК України визначає ордер як єдину підставу для вселення. Відповідач стверджує, що позивачка має зобов'язані надати довідки з усіх попередніх місць проживання після 1992 року. Оскільки таких довідок у паперовому вигляді немає, відповідач не має права проводити приватизацію, навіть якщо архіви втрачені. Вважав, що Департамент має дискреційні повноваження у питанні приватизації згідно із ст. 19 Конституції, ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Просив відмовити у позові.
Рух справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28.07.2025 р. до Соборного районного суду міста Дніпра передано за підсудністю цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада, про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов'язання вчинити певні ді.
Ухвалою судді від 24.09.2026 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 41).
Підготовче засідання у справі закрите 15.01.2026 (а.с. 84).
Позивачка 28.04.2026 надала заяву, якою позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити (а.с. 89).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надіслання судової повістки до електронного кабінету. Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивачка ОСОБА_1 з 2011 року зареєстрована, проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що видно з витягу з реєстру територіальної громади від 03.07.2024 (а.с. 13).
ОСОБА_1 був виданий № 106-11 серія Б виконавчим комітетом Жовтневої районної ради міста Дніпропетровська 06.05.2011 на право вселення у казану квартиру. У позивачки наявна нотаріально засвідчена копія (а.с. 8).
Зазначає, що після вселення ордер зданий у житлову-експлуатаційну організацію.
14.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, як до органу приватизації, із заявою про передачу у приватну власність квартири.
Листом від 28.03.2025 Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради позивачці відмовлено у приватизації квартири з тих підстав, що до заяви не надана засвідчена належним чином копія ордера № 106-11 серія Б від 06.05.2011, а відомостей про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з 01.01.1993 по 13.05.2011 (а.с. 9).
На звернення позивачки КП «Жилсервіс-14» ДМР надано відповідь листом Відповідно до 20.05.2025 № 60 про те, що підприємство не володіє цим ордером, оскільки такий на підприємстві відсутній (а.с. 22).
В паспорті позивачки відомості про попередні місця її реєстрації за період з 1992 по 2011 рік відсутні, паспорт виданий 03.10.2012 (а.с. 27). Позивачка вказує, що через заміну паспорта всі відмітки про попередні місця реєстрації до 2011 року залишились в заміненому паспорті.
Факт заміни позивачці паспорту в 2012 році підтверджується інформацією ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 19.06.2025, копією смогом паспорту НОМЕР_2 , виданого 29.09.1997 Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області та копією заяви ОСОБА_1 про видачу паспорта від 12.10.2012 (а.с. 7, 20).
На звернення позивачки листом від 26.05.2025 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради отримала повідомлено про неможливість надати інформацію про первинну реєстрацію ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_3 з 1990 по 1999 рік; АДРЕСА_2 з лютого 1999 по червень 1999 року включно; та АДРЕСА_4 з липня 1999 по 13.05.2011, у зв'язку із тим, що картотека з питань реєстрації фізичних осіб за вказаними адресами в розпорядженні Департаменту станом на 23.05.2025 відсутня. (а.с. 12).
На звернення позивачки щодо даних про реєстрацію в період з 1992 по 13.05.2011 ГУ ДМС у Дніпропетровській області, листом від 19.06.2025 поідомлено, що інформацію щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 1990 по 13.05.2011 року отримати неможливо, оскільки до серпня 2012 року послуга з питань реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб здійснювалась відділами у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, які входили в структуру МВС України. Зазначені органи проводили лише реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання на території їх обслуговування. Масиви картотек та інші обліки, документи зберігались в житлово- експлуатаційних організаціях, інших підприємствах, установах та організаціях, які забепечували їх ведення. У 2012 році від діли у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб були ліквідовані без правонаступництва та наявні архівні документи не передавались на постійне зберігання до територіальних органів або підрозділів ДМС (а.с. 18, 19).
Позивачка на підтвердження попереднього місця проживання та не використання свого права на приватизацію до дати звернення до органу приватизації (тобто до березня 2025 року) надавала нотаріально засвідчену заяву від 13.12.2024 про підтвердження адрес попередніх місць реєстрації в період з 1990 по 13.12.2024, де зазначила , що право на приватизацію до 13.12.2024 нею не використовувалось (а.с. 10).
Реєстрація ОСОБА_1 в період з 12.02.1999 до 28.04 1999 за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується довідкою коменданта гуртожитку від 12.12.2024 (а.с. 16), в період з 27.07.1999 по 13.05.2011 за адресою: АДРЕСА_4 копією попереднього паспорта.
З метою надання інформації про невикористання житлових чеків за приватизацію державного житлового фонду зверталась до AT «Ощадбанк», який відповідно до постанови КМУ № 305 від 26.04.1993 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» (далі - Постанова № 305) є уповноваженим по виконанню функцій з відкриття громадянам України іменних приватизаційних депозитних рахунків та забезпечує відкриття громадянам України іменних приватизаційних рахунків на повну вартість житлового чека.
Відповідями AT «Ощадбанка» від 28.07.2025 № 103.40/631-05/4177/2025/с, № 103.40/631-05/4175/2025/с, № 103.40/631-05/4176/2025/с повідомлено, що банк не може надати інформацію щодо використання/невикористання житлових чеків за приватизацію державного житлового фонду за адресами проживання позивачки, оскільки в банку відсутні списки громадян, які мають право прийняти участь в приватизації державного житлового фонду за зазначеними адресами (а.с. 23 - 26).
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
У частині третій статті 9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом № 2482-XII.
Згідно із частиною одинадцятою статті 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
З аналізу вимог статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України (у редакціях на момент виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, оскільки за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у його правомірному користуванні.
У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у ньому й бере участь суб'єкт публічного права, адже спірні правовідносини врегульовано нормами ЖК УРСР і стосуються захисту житлових прав особи, що є вирішальним.
У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду, тобто перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватноправових відносинах.
Тому справи за позовами про зобов'язання провести приватизацію квартири розглядаються у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суди позов має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII) закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним.
До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04.09.2008 № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі - Закон № 500-VI), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону № 500-VI, частина друга статті 2 Закону № 2482-XII).
Згідно з п. 17 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Серед них має бути і копія ордера про надання жилої площі, а також документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка, звертаючись у 2025 році до органу приватизації, надала вичерпний перелік документів для приватизації спірної квартири до заяви про приватизацію.
Відмовляючи в наданні адміністративної послуги у вигляді безоплатної приватизації квартири, Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради у листі від 28.03.2025 зазначило підставу такої відмови як ненадання ордера про надання житлової площі та доказів того, що позивачка раніше не приватизувала житло.
З матеріалів справи видно, що позивачка вжила всіх вичерпних заходів щодо надання ордеру та відомостей про невикористання приватизаційних чеків.
Відповідно до п.10 ч. 1 ст.15 чинного на момент спірних правовідносин Житлового кодексу України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території району, міста, району в місті видають ордери на жилі приміщення (частина перша статті 58, частина перша статті 122, частина друга статті 141).
За змістом ст. 58 ЖК, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення, який видається громадянинові на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Відповідно до пунктів 69,70,72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470 ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.
Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.
При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово- експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.
Отже, ордер маж зберігатися в житлово-експлуатаційній організації, яка обслуговує будинок. Натомість КП «Жилсервіс-14» ДМР не володіє цим ордером і це не з вини позивачки. Остання надала нотаріально засвідчену його копію.
Згідно із Положенням про порядок, передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396 ( Положення № 396) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), звертається в орган приватизації з відповідною заявою та документами, які передбачені пунктом 18 цього Положення. Серед обсягу цих документів громадянин повинен надати документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. В пункті 20 Положення № 396 визначено, що документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
На підтвердження того, що позивачка з 1992 року проживала та була зареєстрована у м. Дніпрі нею надано ряд доказів, які у своїй сукупності вказують на це, серед них копія паспорта, довідка з гуртожитку, позивачка зверталася до органів з питання підтвердження місць реєстрації у тому числі до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур, який є виконавчим органом Дніпровської міської ради, що здійснює повноваження щодо реєстрації місця проживання, надала нотаріально посвідчену заяву про місця реєстрацій.
Пунктом 18 Положення № 396 визначено, що до органу приватизації треба подати ряд зазначених у цьому пункті документів, в тому числі і довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі, а також документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
Відповідно до п. 19 Положення довідка про реєстрацію місця проживання видається органом реєстрації відповідно до вимог Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (із змінами).
Згідно з пунктом 20 Положення № 396 документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім тир/торії проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
Позивачкою вжито заходів для отримання довідки до 13.05.2011, але від незалежних від неї причини неможливо надати до органу приватизації цю інформацію. Стосовно невикористання права на приватизацію житла за попередніми місцями реєстрації в період з 01.01.1993 по 13.05.2011, то орган приватизації , яким є відповідач, не може видати таку довідку через відсутність відомостей про реєстрацію позивачки в період з 01.01.1993 по 13.05.2011.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Згідно з положеннями пункту 10 статті 8 у прив'язці до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому відмова відповідача в приватизації позивачем вищевказаної квартири з посиланням на те, що останнім не надано копії ордеру та відомостей про реєстрацію та документів, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду ОСОБА_1 з 01.01.1993 по 13.05.2011 , є незаконними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18) у справі з аналогічними обставинами щодо ордеру, вищий суд висновував, що спірну житлову площу окрім позивача, ніхто не претендує,квартира є єдиним об'єктом нерухомого майна, позивач вселився у житло на законних підставах і протягом тривалого часу (з 1998 року) добросовісно використовує квартиру як єдине житло, суди зробили правильний висновок про захист його житлових прав - шляхом визнано неправомірною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації квартири та зобов'язання Департамента житлового господарства Дніпровської міської ради провести приватизацію квартири.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20) Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у-справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу- приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов'язку на останнього оформити право власності на приміщення. У справі зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов'язати орган оформити цю приватизацію.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21) Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов'язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов'язати провести приватизацію квартири.
Про ефективність та належність способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов'язання вчинити дії щодо приватизації свідчать і висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову із відповідача підлягає стягненню на користь позивачки сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 4 ст. 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (третя особа - Дніпровська міська рада) про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов'язання провести дії по приватизації квартири - задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову органу приватизації - Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в приватизації ОСОБА_1 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформленою листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 28.03.2025 № 3/16-1547 .
Зобов'язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради провести дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Стягнути з Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складений 04 травня 2026 року.
Суддя О.С. Наумова