Справа № 201/6273/26
Провадження № 1-кс/201/1700/2026
01 травня 2026 року м. Дніпро
Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого 1 відділу Слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026051000000194 від 25 березня 2026 року, за підозрою:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Краматорськ Донецької області, громадянина України, документованого паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 05 березня 2020 року органом 1443, РНОКПП НОМЕР_2 , з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026051000000194 від 25 березня 2026 року за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV) від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ на територію України.
На виконання вказаного наказу, 24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, що мають важливе народногосподарське та оборонне значення, здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який діє і на теперішній час.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у м. Краматорську Донецької області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, маючи злочинний умисел направлений на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, діючи з корисливих мотивів, використовуючи інтернет-месенджер «Telegram», зареєстрований на його власний номер м.т. НОМЕР_3 , назва акаунта « ОСОБА_8 » встановив зв'язок з ОСОБА_9 , який використовує інтернет-месенджер «Telegram», назва акаунта « ОСОБА_10 », унікальне посилання « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Громадянин України ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Краматорську Донецької області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, з ідеологічних мотивів та з метою надання представнику іноземної організації допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, використовуючи власний акаунт у інтернет-месенджері «Telegram», зареєстрований на його власний номер м.т. НОМЕР_3 , назва акаунта « ОСОБА_8 », шляхом надіслання повідомлень ОСОБА_9 , зареєстрованому в інтернет-месенджері «Telegram», назва акаунта « ОСОБА_10 », унікальне посилання ОСОБА_11 , повідомив ОСОБА_9 у вказаний спосіб, інформацію про розташування особового складу та військової техніки Сил оборони України, а саме в зазначені проміжки часу: 02 квітня 2026 року з 07 години 08 хвилин по 18 години 15 хвилин; 04 квітня 2026 року з 16 години 37 хвилин по 17 годину 06 хвилин; 05 квітня 2026 року з 10 години 27 хвилин по 14 годину 24 хвилини, чим надав допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
При цьому, ОСОБА_6 достовірно усвідомлював, що така інформація буде використана представниками іноземної організації у проведенні підривної діяльності проти України.
30 квітня 2026 року о 13 годині 55 хвилин ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Того ж дня, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: наданні представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання.
В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що і просить слідчий слідчого суддю.
Водночас, у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Також, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали та просили обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся та не заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до таких висновків.
З матеріалів клопотання встановлено, що 25 березня 2026 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026051000000194, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України
30 квітня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідча суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження, стороною обвинувачення доведене, що повідомлена ОСОБА_6 підозра є обґрунтованою, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, що підтверджується матеріалами клопотання, а саме:
- протоколом огляду сайту «Миротворець» від 06 квітня 2026 року;
- протоколом огляду телеграм каналів «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5» від 08 квітня 2026 року;
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21 квітня 2026 року (нетаємно);
- протоколом обшуку від 30 квітня 2026 року;
- протоколом затримання особи від 30 квітня 2026 року, складеним відповідно до вимог ст. 615 КПК України;
- протоколом допиту підозрюваного від 30 квітня 2026 року;
- протоколами проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного від 30 квітня 2026 року;
- матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, які згідно ст. 99 КПК України є документами.
Таким чином, існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 міг вчинити інкримінований йому злочин.
Проте слідча суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існує ризик знищення, приховування або спотворення ОСОБА_6 будь-яких речей чи документів, що стосуються обставин вчинення даного кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів, про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування, а саме, маючи доступ до власних облікових записів в застосунку «Телеграм» підозрюваний може за допомогою іншого пристрою видалити відповідні дані, які стосуються вчинення ним протиправних дій та повідомити осіб, котрим він поширював відповідну інформацію та які також можуть видалити сліди переписок із ним.
Доведений і ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків, експерта за провадженням (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки на даний час органом досудового слідства не встановлені всі особи причетні до вчинення даного злочину, а також свідки протиправної діяльності, що створить передумови для продовження спілкування ОСОБА_6 з вказаними особами та впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.
Також прокурором доведена наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 111 КК України).
Доведений і ризик перешкоджання ОСОБА_6 проведення досудового розслідування іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), а саме: зможе попередити інших невстановлених осіб, із котрими він підтримував контакт для здійснення протиправної діяльності, про необхідність зміни акаунту чи способів зв'язку, чим унеможливить подальше документування вчиненого злочину.
Також прокурором доведена наявність ризику, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_6 в умовах воєнного стану ініціативно надавав допомогу представнику іноземної держави у веденні підривної діяльності проти України, зважаючи на лояльність підозрюваного до рф, котра здійснює збройну агресію проти України, існує ризик вчинення останнім цього ж злочину, або подібних злочинів.
Інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України слідчою суддею не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Між тим, приписами ч. 6 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
За таких обставин, проаналізувавши всі обставини справи, ураховуючи особу підозрюваного, який раніше не судимий, не працюючого, проживаючого на території, де ведуться активні бойові дії, слідча суддя вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку, а тому клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Виходячи з п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Розглядаючи питання щодо обрання підозрюваному альтернативного запобіжного заходу, слідча суддя виходить із того, що частина 3 ст. 176 КПК України зобов'язує суддю насамперед розглянути можливість застосування менш суворих заходів, аніж позбавлення волі.
Разом з тим, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак, ретельно оцінивши в сукупності всі надані матеріали кримінального провадження та обставини, у тому числі: середній вік та стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки за місцем мешкання, майновий стан, відсутність повідомлень про підозру у інших кримінальних провадженнях, слідча суддя приходить до висновку не визначати підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 197, 369-372, 376, 395 КПК України, слідча суддя
Клопотання слідчого, погоджене прокурором, - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме до 28 червня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошений 04 травня 2026 року.
Слідча суддя ОСОБА_1