Справа № 210/3033/25
Провадження № 2/210/104/26
іменем України
04 травня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючої - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В., Балкаєвої О.Є.;
сторони та їх представники, які приймали участь під час судового розгляду справи: в інтересах держави в особі Криворізької міської ради - прокурор Широківського відділу Криворізької південної окружної прокуратури: Ведута Х.С., прокурор Криворізької південної окружної прокуратури: Шелудько Н.Ю., представник відповідача - адвокат Шуліга В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчика Юрія Віталійовича в інтересах Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки,
Описова частина.
Зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що Криворізькою південною окружною прокуратурою на виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земельної ділянки комунальної форми власності, а саме безпідставне збереження ОСОБА_1 коштів з орендної плати у розмірі 590 230,52 грн., яка зберегла за рахунок Криворізької міської ради.
За результатами моніторингу Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно окружною прокуратурою встановлено, що на території Металургійного району міста Кривий Ріг фізична особа ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) використовує з 24.11.2015 без правовстановлюючих документів земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За договором купівлі-продажу від 24.11.2015, ОСОБА_1 стала власником комплексу будівель, що складається з двоповерхової будівлі адміністративно побутових приміщень з підвалом "А-2" загальною площею 493,6 кв.м., господарська будівля "Б-1" загальною площею 34,8 кв.м., замощення І, ІІ огорожа № 1,4.5, ворота № 2, хвіртка № 3, загальною площею 1585,7 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Право власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 784377712110 від 24.11.2015.
У зв'язку з користуванням Відповідачем нежитловою нерухомістю, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , презюмується користування усією спірною земельною ділянкою. Разом з цим, у період з 24.11.2015 між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024. А отже, Відповідач користується земельною ділянкою площею 0,3437 га з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 без будь-яких правовстановлюючих документів не сплачуючи відповідну плату та фактично збільшуючи свої доходи.
При цьому, використання означеної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
За інформацією ГУ ДПС у Дніпропетровській області №9665/5/04-36-24-16-13 від 28.02.2025 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, даних Державного земельного кадастру, право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, площею 0,3437 га за ОСОБА_1 не зареєстровано.
Згідно з інформацією наданою Криворізькою міською радою щодо укладених/діючих договорів оренди, ОСОБА_1 в переліку орендарів відсутня.
Таким чином, ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 площею 0,3437 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , під розміщення комплексу будівель, використовує земельну ділянку без укладеного договору оренди та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування всією земельною ділянкою, тим самим збільшує вартість власного майна та протиправно позбавляє територіальну громаду міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, грубо порушує права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом.
Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку - земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, загальною площею 0,3437 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Криворізької міської ради з 20.10.2010. Таким чином, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , сформована як об'єкт цивільних прав з 20.10.2010 року.
Відповідач з часу набуття права власності на комплекс будівель до теперішнього часу належним чином не оформив речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Таким чином, загальна сума орендної плати яку повинен був сплатити Відповідач за користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 площею 0,3437га, за період з 01.12.2022 по 31.12.2024 (в межах строку позовної давності) складає 590 230,52 грн.
Проте, Відповідач не скористався можливістю у добровільному порядку сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення до суду.
Рух по справі.
Ухвалою Металургійного районного суд міста Кривого Рогу від 11 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 05.08.2025 року закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті та витребувано з Криворізької міської ради завірений належним чином договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером - 1210100000:02:171:0024, укладеним 22.07.2010 з Криворізькою міською радою, зареєстрованим 20.10.2010 в Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за №041010800778 з усіма додатками, додатковими угодами.
Аргументи учасників
11 липня 2025 року представником відповідача направлено до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що ознайомившись із позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Відповідач не є правонаступником за договором оренди землі, оскільки, як вбачається з умов п.1 Договору купівлі - продажу нерухомого майна, відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,3437га., кадастровий номер 1210100000:02:171:0024, яка знаходиться у користуванні Продавця за договором оренди, укладеним 22.07.2010 між ним та Криворізькою міською радою на строк п'ять років, зареєстрованим 20.10.2010 року в Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за №041010800778. З урахуванням дати його державної реєстрації - строк дії вказаного договору оренди земельної ділянки сплив 20.10.2015. Після спливу строку дії договору оренди, колишній орендар зобов'язаний був повернути земельну ділянку орендодавцю. Договір купівлі - продажу нерухомого майна був укладених з відповідачем 24.11.2015. Тобто, на момент укладання договору купівлі - продажу нерухомого майна з відповідачем, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером - 1210100000:02:171:0024 був вже припиненим, а отже, до нового власника приміщень (відповідача) не перейшли обов'язки з орендної плати за не чинним вже на той час вище вказаним договором оренди земельної ділянки. Таким чином, відповідач не є правонаступником укладеного попереднім власником договору оренди земельної ділянки від 22.07.2010, так як строк дії його закінчився. Виходячи з того, що договір оренди земельної ділянки від 22.07.2010 припинив свою дію до того, як відповідач став новим власником майна згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна від 24.11.2015, відповідач є платником саме земельного податку, а не плати за оренду землі.
Представник відповідача звертає увагу, що згідно листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.02.2025, який міститься в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 є платником саме «земельного податку з фізичних осіб» за кодом класифікації доходів бюджету 18010700. У орендної плати за землю інший код класифікації доходів бюджету, а саме: 18010900 «орендна плата з фізичних осіб». Тобто, ОСОБА_2 сплачує кошти як земельний податок. У зв'язку з викладеним, з боку відповідача відсутні порушення прав та/або інтересів Криворізької міської ради, в інтересах якої звернувся з позовом керівник прокуратури.
Представник відповідача зазначає, що Криворізька міська рада не є суб'єктом спірних правовідносин, її права не порушені у спосіб, який вона намагається їх захистити. Обов'язок щодо сплати орендної плати у відповідача не настав, адже відсутній предмет спору, оскільки відповідач не є правонаступником за договором оренди, укладеним 22.07.2010, а, отже, умови цього договору (у т.ч. щодо строків та порядку сплати орендної плати) на відповідача не розповсюджуються.
У зв'язку із викладеним, за відсутності встановлених договірних строків оплати орендної плати, так само як і строків оплати безпідставно збережених коштів у відповідача не виник обов'язок щодо їх оплати, а у позивача не виникло право на звернення до суду з такими позовними вимогами.
Щодо користування земельною ділянкою, представник відповідача зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не користувалась земельною ділянкою площею 0,3437 га., а використовувала лише частину земельної ділянки розміром 0,0494 га. під магазин, за що і сплачувала податок за землю у вказаному розмірі. Позивачем не доведено факту користування відповідачем всією земельною ділянкою площею 0,3437 га. Також відсутні докази використання вказаної земельної ділянки під розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Враховуючи все вище викладене, представник відповідача вважає, позовні вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, які повністю не підлягають задоволенню.
22.09.2025 року прокурором Широківського відділу Криворізької південної окружної прокуратури скеровано до суду пояснення (у порядку ст. 43 ЦПК України), згідно яких, зазначено, що ОСОБА_1 не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як користувача вже сформованої земельної ділянки, є орендна плата. Отже, відповідач, як власник нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,3437 га за адресою: АДРЕСА_1 , повинна вносити плату за землю, однак цього не робить через ухилення від оформлення права користування вказаною земельною ділянкою. Зрештою відсутність укладеного договору оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, площею 0,3437 га не звільняє відповідача від необхідності здійснення плати за неї, оскільки використання землі в Україні є платним. В позовній заяві зазначено факт того, що ОСОБА_1 , всупереч вимогам чинного законодавства, з часу набуття права власності на нерухоме майно до теперішнього часу належним чином не оформила речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачувала за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Щодо підсудності справи, в поясненнях зазначено, що відповідно до відомостей, що розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) вбачається, що основними видами діяльності є роздрібна торгівля напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах та надання інших допоміжних комерційних послуг. З урахуванням виду діяльності відповідача як суб'єкта підприємництва та цільового призначення земельної ділянки, вбачається, що відповідач на спірній земельній ділянці підприємницьку діяльність не здійснює, спірні правовідносини виникли між міськрадою та відповідачем як фізичною особою, тому спір у цій справі підвідомчий місцевому суду.
17 лютого 2026 року на адресу суду надійшла інформація з Криворізької міської ради, а саме: завірений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:171:0024 (державна реєстрація від 20.10.2010 №041010800778).
Під час судового розгляду прокурор Широківського відділу Криворізької південної окружної прокуратури Ведута Х.С. підтримала заявлені позовні вимоги, представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.04.2025 року, встановлено, що об'єкт: двоповерхова будівля адміністративно-побутових приміщень з підвалом «А-2» загальною площею 493,6 кв.м., господарська будівля «Б-1» загальною площею 34,8 кв.м., замощення І, ІІ, огорожа №1, 4, 5, ворота №2, хвіртка №3, перебуває у власності ОСОБА_1 від 24.11.2015 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №784377712110, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 (а.с.11).
На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.11.2015 року ОСОБА_1 стала власницею комплексу будівель, що розташований за номером АДРЕСА_1 (надалі - нерухоме майно). Відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,3437 га, кадастровий номер - 1211000000:02:171:0024, з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться в користуванні Продавця за договором оренди, укладеним 22.07.2010 року між ним та Криворізькою міською радою на строк п'ять років, зареєстрованим 20.10.2010 року в Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за №041010800778 (а.с.13 зворот - 14 зворот).
Згідно пояснювальної записки до розрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у виді орендної плати, у зв'язку з користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на землю за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року спричинених територіальній громаді міста громадянкою ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою площею 0,3437 га на АДРЕСА_2 для розміщення виробничої бази будівельно-монтажних робіт у будівлі АПК.
Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року:
НГО*3,00 % ,
НГО - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 згідно з витягом із технічної документації від 25.07.2023 року №6853/301-23 складає 7 599 035, 15 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації за 2022 рік), а без урахування коефіцієнту індексації за 2022 рік - 1,15 складає 6 607 856, 65 грн.
3% - ставка орендної плати за землю на території м. Кривого Рогу у 2023 році згідно рішення Криворізької міської ради,
0,9% - ставка орендної плати за землю на території м. Кривого Рогу згідно зх. рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу».
Таким чином, річна орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року складає:
6 607 856,65 грн * 3,00% =198 235,70 грн (річна орендна плата);
198 235,70 грн - 25 191,27 грн (сплачено орендну плату за даними ГУ ДПС у Дніпропетровській області) = 173 044, 43 грн (заборгованість за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року).
Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року:
НГО*3,00 % ,
НГО - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 згідно з витягом з технічної документації від 25.07.2023 року №6853/301-23 складає 7 599 035, 15 грн.
3% - ставка орендної плати за землю на території м. Кривого Рогу у 2023 році згідно рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу».
Таким чином, річна орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року складає:
7 599 035, 15 грн * 3,00% = 227 971, 05 грн (річна орендна плата);
227 971, 05 грн - 25 191,27 грн (сплачено орендну плату за даними ГУ ДПС у Дніпропетровській області за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року) = 202 779, 78 грн (заборгованість за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року);
173 044, 43 грн + 202 779, 78 = 375 824, 21 грн (безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період 01.01.2020 року - 06.05.2023 року) (а.с. 18 зворот - 19).
Відповідно до розрахунку Криворізької міської ради за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 розмір орендної плати, що підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, площею 0,3437 га, складається з нормативної грошової оцінки - 6 607 856,65 грн., ставки річної орендної плати - 3% на 2021 рік, та становить 198235,70 грн. (6 607 856,65 грн.*3%=198235,70 грн.; сплачена сума орендної плати 25 191,27 грн., відповідно 198235,70 грн. - 25 191,27 грн. = 173 044,43 грн.
За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 розмір орендної плати, що підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, площею 0,3437 га, складається з нормативної грошової оцінки - 7 599 035,15 грн., ставки річної орендної плати - 3% та становить 227 971,05 грн. (7 599 035,15 грн. *3%=227 971,05 грн.); сплачена сума орендної плати 25 191,27 грн., відповідно 227 971,05 грн. - 25 191,27 грн. = 202 779,78 грн.
За період з 01.01.2024 по 31.12.2024 розмір орендної плати, що підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, площею 0,3437 га, складається з нормативної грошової оцінки - 7 986 585,94 грн., ставки річної орендної плати - 3%, та становить 239 597,58 грн. (7 986 585,94 грн.* 3%=239 597,58 грн.; сплачена сума орендної плати 25 191,27 грн., відповідно 239 597,58 грн. - 25 191,27 грн. = 214 406,31 грн.
Виконавчим комітетом КМР на адресу Криворізької південної окружної прокуратури направлено розрахунки безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3437 га з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 за період з 01.12.2022 по 31.12.2024 року на загальну суму 590 230,52 грн.
Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.07.2023 року № 170598 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 становить 7599035,15 грн (а.с.23 зворот).
Згідно інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області право власності (користування) на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024 за адресою: АДРЕСА_1 за Шинкарук не зареєстровано. Щодо укладених/діючих договорів оренди, ОСОБА_1 в переліку орендарів у період з 24.11.2015 року по теперішній час відсутня. Відповідно інформаційно - комунікаційних систем органів ДПС ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС (Північна ДПІ) як фізична особа-підприємець з 17.06.2004 року. Згідно даних ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2024 року: - за кодом класифікації доходів бюджету 18010700 «Земельний податок фізичних осіб» сплачено коштів на загальну суму 104 387, 24 грн., у тому числі: 2020 рік - 17 382,50 грн; 2021 рік - 17 179,60 грн; 2022 рік - 14 037,00 грн; 2023 рік - 30 588,14 грн; 2024 рік - 25 200,00 грн.; за кодом класифікації доходів бюджету 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» - відсутня (а.с.24-25).
Актом обстеження земельної ділянки від 21.02.2023 року за адресою АДРЕСА_3 , за кадастровим номером: 1211000000:02:171:0024 встановлено, що земельна ділянка використовується для розміщення комплексу будівель. Після проведеного обстеження земельної ділянки, зроблено висновок гр. ОСОБА_1 :
1) звернутися до Криворізької міської ради щодо оформлення право установчих документів на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 ;
2) рекомендовано на період оформлення права оренди на землю укласти попередній договір щодо оформлення договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому (а.с. 26 зворот - 27).
Рішенням Криворізької міської ради №4799 від 30.06.2020 року встановлено ставки плати на землю та пільг із земельного податку на території міста Кривого Рогу у 2021 році (а.с. 28-39).
Рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 року встановлено ставки плати на землю та пільг із земельного податку на території міста Кривого Рогу (а.с.40-51).
Рішенням Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу (а.с. 52).
Рішенням Криворізької міської ради №1140 від 26.01.2022 року, внесено зміни до рішення міської ради №506 від 26.05.2021 року та викладено в новій редакції (а.с.53).
22.07.2010 року між Криворізькою міською радою та ТОВ «ТАСКОМ» в особі директора Вайцеля А.О. укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого на підставі рішення міської ради від 25.02.2010 №3745 Криворізькою міською радою надано ТОВ «ТАСКОМ» в строкове платне користування на 5 років земельну ділянку промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення виробничої бази будівельно-монтажних робіт і будівлі АПК, яка знаходиться на вул. Цимлянській, 7 у Дзержинському районі м. Кривого Рогу (а.с.135-138).
На виконання ухвали суду виконавчим комітетом КМР надано Акт приймання-передачі земельної ділянки між Криворізькою міською радою та ТОВ «ТАСКОМ» про оренду об'єкту нерухомого майна: нежитлові будівлі, що належать ТОВ «ТАСКОМ» згідно зі свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно видане КП ДОР КБТІ від 17.04.2008 серія НОМЕР_2 (а.с. 143).
19.02.2016 року укладено Акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки між Криворізькою міською радою та ТОВ «ТАСКОМ» про передання у стані придатному для подальшого використання, об'єкт майна: комплекс будівель, що належать ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 24.11.20105 року зареєстрованого в реєстрі за №1076, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.11.2015 №12187437, площею 0,3437га на АДРЕСА_5 (кадастровий номер 1211000000:02:171:0024) (а.с.134).
Рішенням Криворізької міської ради №3745 від 25.02.2010 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 та надання її в оренду для розміщення виробничої бази вудівельно-монтажних робіт і будівлі АПК (а.с. 139 - 140).
Згідно довідки від 04.06.2010 року за вих. №533 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.06.2010 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_5 , становить: 1433882,03 грн (а.с. 140 зворот).
На виконання ухвали суду надано креслення перенесення в натуру меж земельної ділянки, кадастровий номер: 1211000000:02:171:0024, акт про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки від 03.03.2010 року та план виносу земельної ділянки площею 0,3437 га (а.с. 141 -142).
Встановлені фактичні обставини та застосовані судом норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Приписами статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з вимогами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи місцевого самоврядування в межах, визначених Основним Законом України (ст.13 Конституції України).
Відповідно до положень ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Частиною 1 ст. 122 Земельного Кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
В силу ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, належать на праві власності територіальним громадам і є комунальною власністю.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (правовий висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19).
За таких обставин, земельна ділянка площею 0,3437 га, кадастровий номер 1211000000:02:171:0024, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є сформованою з 20.10.2010 року.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, земельна ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, площею 0,3437 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , є комунальною власністю територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізька міська рада.
Разом з тим, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна, право власності на об'єкт нерухомого майна вбачається, що об'єкт: двоповерхова будівля адміністративно-побутових приміщень з підвалом «А-2» загальною площею 493,6 кв.м., господарська будівля «Б-1» загальною площею 34,8 кв.м., замощення І, ІІ, огорожа №1, 4, 5, ворота №2, хвіртка №3, перебуває у власності відповідача - ОСОБА_1 від 24.11.2015 року, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна. Таким чином, ОСОБА_1 стала власницею нерухомого майна розташованого на земельній ділянці площею 0,3437 га, кадастровий номер - 1211000000:02:171:0024.
Факт використання вказаного нерухомого майна відповідачем у спірний період, не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нерухомого майна належного Відповідачу неможливе без відповідної земельної ділянки.
Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 року (справа № 922/2060/20) дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак комплекс будівель, що складається з двоповерхової будівлі адміністративно побутових приміщень з підвалом "А-2" загальною площею 493,6 кв.м., господарська будівля "Б-1" загальною площею 34,8 кв.м., замощення І, ІІ огорожа № 1,4.5, ворота № 2, хвіртка № 3, загальною площею 1585,7 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , та належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем комплексом будівель передбачається користування спірною земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного, відповідач отримавши право власності на нерухоме майно, став фактичним користувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці, та відповідно повинна була оформити таке право користування.
Проте, Відповідачем право користування земельною ділянкою протягом періоду з 2022 року по 2024 рік оформлено належним чином не було, та плата за її користування у період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року сплачувалась частково, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС в Дніпропетровській області.
Рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 року встановлено ставки плати на землю та пільг із земельного податку на території міста Кривого Рогу (у подальшому зі змінами).
В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 922/3560/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 904/4737/18 та від 28 вересня 2020 року у справі № 922/4073/19.
При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Так результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.
Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18).
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.
Так, Верховний Суд вже неодноразово наголошував (постанови від 23.05.2018 у справі № 29/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18), що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд) у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до статей 122- 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 року в справі №917/1739/17, від 23.05.2018 року в справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року в справі №922/3412/17.
За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою Відповідач повинна була сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді відповідну плату.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №646/4738/19 вказано, що у пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Також зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Відповідно до частини 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 зазначеного Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.
Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі 922/3684/20, від 05.08.2024 у справі № 922/2060/20.
Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №170598 від 21.07.2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером: 1211000000:02:171:0024 становить 7599035,15 грн.
Так, згідно досліджених матеріалів справи які не спростовані учасниками справи, встановлено, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, площею 0,3437 га за ОСОБА_1 не зареєстровано. Згідно з інформацією наданою Криворізькою міською радою щодо укладених/діючих договорів оренди, ОСОБА_1 в переліку орендарів відсутня. Відповідно інформаційно-комунікаційних систем органів ДПС, ФОП ОСОБА_1 надано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельну ділянку державної або комунальної власності) за 2020-2024 роки та самостійно задекларовано податкові зобов'язання по земельному податку за земельну ділянку площею 0,0494 га, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - За 2020 рік задекларовано 17175,65 грн.; - За 2021 рік задекларовано 17175,65 грн. - За 2022 рік задекларовано 25191,27 грн.; - За 2023 рік задекларовано 25191,27 грн.; - За 2024 рік задекларовано 25191,27 грн.
Тобто, судом встановлено, відповідачем ОСОБА_1 сплачено кошти лише частково.
Таким чином, згідно розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою площею 0,3437 га з кадастровим номером 1211000000:02:171:0024, Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.12.2022 року по 31.12.2024 року, зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки (Позивачу) у розмірі 590 230,52 грн.
Суд звертає увагу, що розрахунки розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювались Криворізькою міською радою з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також враховуючи суму сплачених коштів відповідачем добровільно. Судом перевірені всі надані розрахунки, які є цілком прийнятними, а тому приймаються судом до уваги.
Відповідач всупереч свого процесуального обов'язку, передбаченого ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не спростував надані стороною позивача розрахунки безпідставно збережених коштів за використання спірної земельної ділянки у спірний період, згідно яким розмір безпідставно збережених коштів становить 590230,52 гривень.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельною ділянкою у розмірі 590230,52 гривень.
Щодо юрисдикції
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Перелік осіб, які є учасниками господарських правовідносин урегульований статтею 2 ГК України. До них належать: суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (Постанова ВП ВС від 21 січня 2020 року, справа № 904/740/18, провадження № 12-147гс19).
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пунктами 1, 3 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (Постанова ВП ВС від 2 лютого 2021 року, справа № 906/1308/19, провадження № 12-76гс20).
Під час вирішення питання про те, чи є правовідносини господарськими, а отже, спір - господарським, необхідно керуватися визначеннями, наведеними у статті 2 та частині першій статті 3 діючого на момент виникнення спірних правовідносин ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є:
- по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства,
- по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 та інші).
Відповідно до частини першої статті 173 діючого на момент виникнення спірних правовідносин ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Критеріями належності справи до господарського судочинства, за загальними правилами, є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися суб'єктним складом такого спору, суттю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявленими вимогами, характером спірних правовідносин, змістом та юридичною природою обставин у справі.
Визначаючи співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу, необхідно зазначити таке.
Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 ЦК України).
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Згідно зі статтею 26 ЦК України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа - підприємець набуває статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію підприємницької діяльності цією фізичною особою (Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам собою не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу є усталеним.
Отже, з моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа та як ФОП.
При цьому наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах або ж що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18)).
Відповідно до статті 42 діючого на момент виникнення спірних правовідносин ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на занняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Такий підхід Великої Палати Верховного Суду є також усталеним.
Згідно із частинами першою, другою статті 55 діючого на момент виникнення спірних правовідносин ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є, зокрема, юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
У частині першій статті 58 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що в господарському законодавстві юридична особа та ФОП охоплюються спільним поняттям «суб'єкт господарювання».
У постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими. Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23).
Предметом спору у цій справі є стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.
У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.
У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Представник відповідача не спростував, що ОСОБА_1 з 24.11.2015 року є власником комплексу будівель загальною площею 1585,7, розташованого по АДРЕСА_1 . Поряд із цим, сторона відповідача не надала доказів, що ОСОБА_1 як фізична особа чи як ФОП оформила у спосіб, визначений законом, користування земельною ділянкою, яка розташована під належними їй об"єктами нерухомого майна.
Доказів, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, а так само й доказів, що нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1211000000:02:1710024 використовується у підприємницькій діяльності ФОП Шинкарук сторонгою відповідача не представлено.
Отже, у цій справі спір виник стосовно обов'язків відповідача як фізичної особи, тому він має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи предмет, характер спору та суб'єктний склад сторін, свідчать про те, що правовідносини між сторонами у справі не відповідають ознакам господарських, підстав для визначення цього спору як спору господарської юрисдикції немає.
За таких обставин твердження представника відповідача про те, що спір слід вирішувати в порядку господарського судочинства не заслуговують на увагу.
Судові витрати
Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 7082,77 гривень.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 83, 122, 124, 125, 206 ЗК України, ст. 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву керівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчика Юрія Віталійовича в інтересах Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Криворізької міської ради (ЄДРПОУ 33874388) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки у розмірі 590230,52 грн (п'ятсот дев'яносто тисяч двісті тридцять гривень п'ятдесят дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р ІМ228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код за СДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету -2800) суму сплаченого судового збору в розмірі 7082,77 грн (сім тисяч вісімдесят дві гривні сімдесят сім копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складенота підписаног 04 травня 2026 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: Криворізька міська рада (ЄДРПОУ 33874388, місцезнаходження: 50101, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна 1);
- відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 ).
Суддя: О. В. Чайкіна