Номер провадження: 33/813/668/26
Номер справи місцевого суду: 523/14010/25
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Сегеда С. М.
30.04.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, матеріали адміністративної справи, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв захисник - адвокат Іщенко Олександр Валерійович, на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 19 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням її права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з неї на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, 04 липня 2025 року біля 22 год. 17 хв., водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Чорноморського козацтва, 9, в м. Одесі керувала транспортним засобом «Кia rio», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 19 січня 2026 року про визнання винною і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.18-20).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв захисник - адвокат Іщенко О.В., 18.02.2026 року, за допомогою кур'єрської служби доставки, подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.22-35).
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2026 року клопотання Бірюкової Л.А., в інтересах якої діяли адвокати: Іщенко О.В.і Толпиго Д.М. про поновлення строку на апеляційне скарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 19 січня 2026 року було задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 19 січня 2026 року.
Розгляд справи по суті апеляційної скарги був призначений на 02 квітня 2026 року, потім - на 30 квітня 2026 року, на 09.30 год., про що учасники справи були належним чином повідомлені і просили розглянути справу без їх участі відсутність (а.с. 53-55, 57, 59).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №381534 від 04.07.2025 року (а.с.1);
-довідкою про наявність у ОСОБА_1 права керування т/з категорії «В» (а.с.3);
- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року не піддавалась адміністративному стягненню (а.с. 4);
- цифровими носіями відеозапису події порушення (а.с. 7).
Однак, апеляційний суд не повністю може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу(ст. 251 КУпАП).
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у справі № 216/5226/16-а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами
Не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, працівник поліції зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Невиконання цього обов'язку є істотним порушенням процедури взаємодії з особою та ставить під сумнів законність усіх подальших дій працівників поліції. У даній справі працівники поліції не представилися належним чином, що свідчить про порушення встановленого законом порядку фіксації адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 245, 251, 252 КУпАП доказами у справі можуть бути лише ті фактичні дані, які отримані у спосіб, передбачений законом, а суд зобов'язаний надати оцінку їх належності, допустимості та достовірності. Недотримання працівниками поліції передбаченої законом процедури, у тому числі обов'язку представитися, свідчить про отримання доказів з порушенням закону, що виключає можливість покладення їх в основу обвинувачення.
Із переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що у водія ОСОБА_1 відсутні ознаки алкогольного сп'яніння. Запах алкоголю з порожнини рота є суб'єктивною оцінкою працівника поліції. Також, на відеозаписі поведінка водія цілком нормальна, адекватна обстановці, а порушення координації рухів та порушення мови у ОСОБА_1 , про які йдеться в протоколіпро адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №381534 від 04.07.2025 року (а.с.1) взагалі відсутні. Іншого відеозапису, на якому були б зафіксовані ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні.
Аналіз переглянутого відеозапису свідчить про упередженість дій поліцейських, які, вимагаючи від водія дотримання вимог законодавства, самі нехтували цими вимогами, не зважали на те, що окрім права вимагати, вони наділені ще рядом обов'язків, як то обов'язку повідомити, які саме ознаки стали підставою для пропозиції проходження огляду, в даному випадку працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 дані підстави.
Пункт 2.5 ПДР зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Якщо проведення такого огляду пропонувалося працівниками поліції без видимих на те причин, при відсутності ознак сп'яніння, відмова від проходження медичного огляду на пропозицію поліцейського, правових наслідків не породжує.
Наведене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримані вимоги закону щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Підстав вважати, що водій дійсно умисно, усвідомлено ухилився від проходження обов'язкового огляду на стан алкогольного сп'яніння, не встановлено.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також в передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
У зв'язку з цим, апеляційний суд вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, що підтверджується дослідженим відеозаписом, то були відсутні підстави і для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а тому всі докази, які маються в матеріалах справи і підтверджують здійснення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, слід вважати недопустимими.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи містять направлення особи на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі із зазначенням результату огляду (а.с. 6), проте суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно відеозапису, який мається в матеріалах справи, дане направлення на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не складалось, останній не роз'яснювалось право на проходження такого огляду і його копія ОСОБА_1 не вручалась.
Більше того, апеляційний суд зазначає, що даного огляду проведено не було, зазначення факту відмови особи від такого проходження в направленні відсутнє, що суперечить відповідним положенням Інструкції про проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, та підтверджує відповідні доводи апелянта в цій частині.
З огляду на те, що запропонований працівниками поліції порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння не відповідає вимогам, передбаченим ст. 266 КУпАП, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1ст. 130 КУпАП.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Бірюкової Л.А., в інтересах якої діяли адвокати: Іщенко О.В. і Толпиго Д.М., підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП.
Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що не всі доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і взяті Одеським апеляційним судом до уваги.
Керуючись п.7 ч.1 ст. 247, ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяли захисники: адвокат ОСОБА_2 і адвокат Толпиго Денис Миколайович, задовольнити частково.
Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 19 січня 2026 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда