Номер провадження: 11-кп/813/395/26
Справа № 522/22593/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 та прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2024 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на території м Одеси без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останній раз:
-25.05.2021 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт;
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України у кримінальному провадженні № 2021162510000850 від 07.07.2021 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Зазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та йому призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71,72 КК України, при призначенні покарання за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25.05.2021 року і остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців 10 (десяти) днів позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відрахований з моменту приведення вироку до виконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зарахувати попереднє ув'язнення ОСОБА_7 з 13.12.2021 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишений без змін у виді тримання під вартою.
Також даним вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2024 року виправлено описку, допущену у вироку Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2024 року відносно ОСОБА_7 , виклавши абзац резолютивної частини вироку наступним чином: «Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зарахувати попереднє ув'язнення ОСОБА_7 з 13.11.2021 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі».
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 06.07.2021 року, приблизно о 20:20 годині, ОСОБА_7 , вступивши у попередню змову з ОСОБОЮ 1 (матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження), направлену на відкрите викрадення чужого майна, знаходились на Приморському бульварі в м. Одесі в пошуках об'єкту злочинного посягання та можливості реалізувати свій корисливий мотив.
Приблизно о 20 годині 30 хвилин, перебуваючи в тому ж місці, вони помітили раніше їм незнайомого потерпілого ОСОБА_11 , який прогулювався по Приморському бульвару в м. Одесі. В той же час, ОСОБА_7 та ОСОБА 1 вирішили реалізувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, помітивши мобільний телефон, який потерпілий тримав в руках, який і визначили предметом свого злочинного посягання.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 та ОСОБА 1, прослідували за потерпілим по Приморському бульварі та, дійшовши до Думської площі в м. Одесі, де поруч не було свідків, які могли би перешкодити досягнення злочинної мети, направленої на заволодіння майном, належним потерпілому, приступили до реалізації свого злочинного плану.
Відповідно до завчасно розподілених ролей, ОСОБА_7 та ОСОБА 1 підійшли впритул до потерпілого. Розуміючи, що їх дії є помітними для оточуючих та носять відкритий характер, розуміючи наслідки цих дій та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_7 різко, шляхом ривку, вирвав з рук потерпілого мобільний телефон марки «ХІАОМІ Redmi Note 9S», в корпусі синього кольору, серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вартістю 5748 гривень, та передав його ОСОБА 1, який стояв поруч, та який почав покидати місце вчинення кримінального правопорушення. Після чого потерпілий прослідував за ОСОБА_7 , але ОСОБА 1 відштовхнув потерпілого, тим самим надав можливість ОСОБА_7 та ОСОБІ1 зникнути відкрито з викраденим майном.
Виконавши всі дії, які ОСОБА_7 та ОСОБА 1 вважали за необхідні, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, вони залишили місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Даним кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_11 завдано матеріальний збиток у розмірі 5 748 гривень.
Вимоги апеляційної скарги
Не погоджуючись із вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 подали аналогічні за змістом апеляційні скаргу, в яких сторона захисту просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 в зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що вирок суду першої 1-ої інстанції не відповідає вимогам статті 374 КПК України, оскільки винуватість ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_7 не підтверджена матеріалами провадження, так як зібрані у справі докази суперечать один одному, не узгоджуються між собою, є недопустимими та не підтверджують участі ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Сторона захисту вважає, що оголошені судом показання потерпілого ОСОБА_11 слід визнати недопустимим доказом, оскільки він безпосередньо судом допитаний не був, у зв'язку зі смертю. При цьому, потерпілий ОСОБА_11 не був допитаний під час досудового розслідування в порядку ст.225 КПК України.
Витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального правопорушення за заявою потерпілого є процесуальним рішенням і дією слідчого, не має доказової бази, тому підлягає виключенню зі складу доказів.
На підставі викладеного, сторона захисту просить вирок суду скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України через недоведеність його причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25.05.2021 року виконувати окремо.
В апеляційній скарзі прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 , не оспорюючи висновків суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого, вважає його таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор зазначає, що судом не були враховані положення статті 80 КК України, яка передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Прокурор зазначив, що відповідно до повідомлень начальника Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 31.10.2023 року та 11.03.2024 року, станом на 11.03.2024 року ОСОБА_7 перебуває на обліку у центрі пробації, як засуджений 25.05.2021 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання виді 80 годин громадських робіт. Разом з тим, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2021 року відносно ОСОБА_7 застосовано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що унеможливило виконання вироку Дарницького районного суду м. Києва від 25.05.2021 року.
Таким чином, з урахуванням положень ч.4 ст. 80 КК України обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину, з огляду на що строк виконання вироку Дарницького районного суду м. Києва від 25.05.2021 року сплинув 06.07.2023 року, що не було враховано судом 1-ої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому.
На підставі викладеного, прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України призначити покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 , його захисник - адвокат ОСОБА_8 частково підтримали апеляційні скарги сторони захисту, просили вирок суду змінити, виключити посилання суду на призначення покарання із застосуванням положень ст.ст. 71,72 КК України, від інших доводів відмовились, у зв'язку з чим змінені вимоги апеляційної скарги прокурора просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував проти змінених вимог апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 , натомість, частково підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив вирок суду змінити, виключити посилання суду на призначення покарання із застосуванням положень ст.ст. 71,72 КК України.
Судовий розгляд у суді апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України, проведено також за відсутності потерпілої сторони, у зв'язку із смертю потерпілого ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частинами першою та другою ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
За ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вислухавши пояснення свідків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що події інкримінованого кримінального правопорушення мали місце, а винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.
Суд 1-ої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, правильно кваліфікувавши дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, вчинений повторно.
В судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину не визнавав.
Натомість, під час апеляційного розгляду змінив свою позицію, не оспорюючи доведеність вини та міру призначеного покарання.
Просив вирок змінити та виключити посилання суду на призначення покарання із застосуванням положень ст.ст. 71,72 КК України.
Щодо встановлених фактичних обставин та кваліфікації дій обвинуваченого, сторона захисту в апеляційному суді змінила свою позицію, тому в цій частині вирок суду не перевіряється.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 згідно ст.66, ст. 67 КК України, - судом не встановлені.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, оскільки, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, даних про особу обвинуваченого, виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства та що саме покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 .
Колегія суддів вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців відповідає загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного злочину, його обставинам, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Підстав вважати покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 , несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора в частині того, що судом 1-ої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 не були враховані положення статті 80 КК України, апеляційний суд визнає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, суд 1-ої інстанції відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України, при призначенні покарання за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднав невідбуте покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25.05.2021 і остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців 10 (десяти) днів позбавлення волі.
Водночас, положеннями ч. 3 ст. 80 КК України передбачено зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини 1 цієї статті, подвоюються.
Так, відповідно до повідомлень начальника Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 31.10.2023 року та 11.03.2024 року, станом на 11.03.2024 року перебуває на обліку Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, оскільки ОСОБА_7 був засуджений 25.05.2021 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання виді 80 годин громадських робіт та відносно ОСОБА_7 проводяться першочергові розшукові заходи у зв'язку із ухиленням від відбування покарання.
Разом з тим, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2021 року відносно ОСОБА_7 застосовано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що унеможливило виконання вироку Дарницького районного суду м. Києва від 25.05.2021 року.
У частині 4 статті 80 КК України також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах 1 та 3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.
Таким чином, з урахуванням положень ч.4 ст. 80 КК України обчислення строку давності в цьому провадженні починається з дня вчинення нового злочину, а саме з 06.07.2021 року, з огляду на те, що строк виконання вироку Дарницького районного суду м. Києва від 25.05.2021 року сплинув 06.07.2023 року, ці обставини не були враховані судом 1-ої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку щодо неврахування судом 1-ої інстанції положень ст. 80 КК України, тому з мотивувальної та резолютивної частини вироку слід виключити висновки суду щодо призначення покарання за сукупністю вироків із застосуванням положень ст.ст 71,72 КК України, оскільки на момент ухвалення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2024 року строк виконання вироку Дарницького районного суду м. Києва від 25.05.2021 року сплив.
Пункт 4 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлює, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, а також незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Водночас, в апеляційній скарзі прокурор заявив вимоги про скасування вироку суду в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку, проте, оскільки в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 420 КПК України для постановлення вироку апеляційним судом, на підставі чого апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Отже, апеляційним судом встановлені обставини, згідно з яким вирок суду 1-ої інстанції підлягає зміні, у зв'язку з чим апеляційні скарги як сторони захисту, так і прокурора підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 24, 80, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 та прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2024 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частини вироку суду посилання суду на призначення покарання із застосуванням положень ст.ст. 71,72 КК України.
В решті, вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4