Номер провадження: 11-кп/813/1189/26
Справа № 946/6794/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
28.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.09.2025 у кримінальному провадженні №12025166150000221 від 04.08.2025 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїлі Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого в ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.09.2025 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту початку виконання ОСОБА_8 громадських робіт.
За вироком суду, ОСОБА_8 визнаний винним за наступними обставинами.
30.07.2025 приблизно о 17:00 год. ОСОБА_8 , знаходячись у спальній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення іншій особі тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, з метою спричинення тілесних ушкоджень, схопив лівою рукою праву руку своєї дружини ОСОБА_9 і умисно наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя, а також декілька ударів (не менше чотирьох) в область тулуба та кінцівок, після чого вийшов з кімнати. Продовжуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на спричинення іншій особі тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 через деякий час зайшов до дитячої кімнати, в якій в цей час перебувала ОСОБА_9 , та штовхнув її на ліжко, після чого схопив за ланцюжок на шиї останньої та почав його стискати, в результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, крововиливу в склері лівого ока, саден на слизових оболонках губ, саден на шиї, множинних синців на тулубі, на верхніх та нижніх кінцівках, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оскаржуючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , доведеність його вини, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій не погоджується з вироком суду в частині призначеного покарання, оскільки воно є за своїм розміром несправедливим через суворість.
Доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 у скоєному проявив щиросердне розкаяння.
Зазначає, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки: проживає разом із батьком та матерю, на обліку у психлікарні не перебуває, працевлаштований.
Вважає, що з урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин суд мав можливість та законні підстави призначити йому менш суворе покарання в межах санкції статті, а саме штраф.
Прокурором ОСОБА_10 подано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що ОСОБА_8 вчинив умисний кримінальний проступок проти здоров'я особи за наявності трьох обтяжуючих обставин, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, у стані алкогольного сп'яніння та у присутності дитини. Таким чином вважає, що суд належним чином оцінив обставини скоєного кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та призначив достатнє та справедливе покарання у виді громадських робіт.
Обвинувачений ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 , будучи належним чином сповіщеними про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили. При цьому клопотань про їх обов'язкову участь у судовому засіданні не заявлялось.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора та захисника, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та потерпілої, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за їх відсутності.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З матеріалів справи вбачається, що учасники судового провадження не оспорюють встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження), про що свідчать відповідні їх письмові клопотання та заяви, суд, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК, дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд у судовому засіданні обвинувального акту, викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку відносно ОСОБА_8 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).
Стороною захисту не оспорюються фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , доведеність його вини.
Щодо доводів захисника з приводу суворості призначеного покарання, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, судом до обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , віднесено щире каяття, а до обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та у присутності дитини.
Також судом при призначенні покарання враховано відсутність у обвинуваченого судимостей, те, що він на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю.
При цьому, колегія суддів враховує також сталу практику Верховного Суду, згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Отже, колегія суддів вважає, що з врахуванням вищезазначених обставин, зокрема, наявності декількох обставин, що обтяжують покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, у стані алкогольного сп'яніння та у присутності дитини, міра покарання обвинуваченому судом першої інстанції обрана, відповідно до ст. 65 КК України правильно, тому підстав для його пом'якшення, не знаходить.
Таким чином колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об'єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а призначене обвинуваченому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даними про його особу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 370, 374, 404, 409, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.09.2025 у кримінальному провадженні №12025166150000221 від 04.08.2025 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4