Номер провадження: 11-кп/813/1286/26
Справа № 947/39299/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2025 у кримінальному провадженні №12025167480000189 від 02.10.2025 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянин України, з середньо освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та недієздатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1-3 ч. 2 п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України встановлено засудженому ОСОБА_8 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Виконання покарання у вигляді пробаційного нагляду покладено на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого. Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Також вироком вирішено долю речових доказів та стягнуто процесуальні витрати.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним за наступними обставинами.
ОСОБА_8 , 29.08.2025, більш точний час встановити не вдалось, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого наркотичний засіб обіг якого обмежено - канабіс, який знаходився у речовині рослинного походження сіро-зеленого кольору, у 10 пакетах та почав незаконно зберігати при собі для особистого вживання без мети збуту.
В подальшому, 02.10.2025 приблизно о 12:00 годині перебуваючи в АДРЕСА_2, був зупинений працівниками Національної поліції України, які в нього виявили та в подальшому в ході огляду місця події вилучили 10 зіп пакетів в середині яких знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка містить наркотичний засіб обіг якого обмежено - канабіс, кількісний вміст якої становить 8,88 г., який ОСОБА_8 незаконно зберігав при собі для особистого вживання, без мети збуту.
В подальшому, 02.10.2025 з о 16:26 по 17:00 годині під час проведення невідкладного обшуку за адресою АДРЕСА_1 , у ОСОБА_8 , було вилучено трубку для куріння на внутрішніх стінках, якого знаходяться нашарування речовини темно-коричневого кольору, яка містить наркотичний засіб обіг якого обмежено - екстракт канабісу, кількісний вміст якої становить 0,387 г., який ОСОБА_8 незаконно зберігав при собі для особистого вживання, без мети збуту.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оскаржуючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , доведеність його вини, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій не погоджується з вироком суду в частині призначеного покарання та вважає його занадто суворим.
Доводи обґрунтовує тим, що вчинений кримінальний проступок, пов'язаний зі зберіганням невеликої кількості наркотичного засобу (канабіс) виключно для особистого вживання без мети збуту чи розповсюдження та наслідки його дій не завдали шкоди здоров'ю інших осіб чи суспільству в цілому.
Зазначає, що суд хоча і врахував пом'якшувальні обставини, не повною мірою оцінив особу ОСОБА_8 ; малозначність правопорушення; соціальну ситуацію обвинуваченого, а саме його безробітний статус ускладнює виконання обов'язків пробаційного нагляду; можливість виправлення без обмеження свободи.
Просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином сповіщеним про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. При цьому клопотань про його обов'язкову участь у судовому засіданні не заявлялось.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора та захисника, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за його відсутності.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_8 в присутності захисника ОСОБА_7 звернувся до суду з заявою, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, ознайомлений із обмеженням прав на апеляційне оскарження і згодний на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).
Стороною захисту не оспорюються фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , доведеність його вини.
Разом з тим, щодо доводів захисника з приводу суворості призначеного покарання, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, судом до обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , віднесено визнання обвинуваченим вини у скоєнні кримінального правопорушення, каяття у скоєному та усвідомлення суспільної небезпеки свого діяння. При цьому, обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України суд не вбачав.
Також судом при призначенні покарання враховано відсутність у обвинуваченого судимостей, те, що він на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Тобто суд, враховуючи викладені обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання, вважав, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини надавали суду першої інстанції підстави прийти до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити зазначене покарання, оскільки саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів враховує також сталу практику Верховного Суду, згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 вчинив злочин, який пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, які набувають все більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей.
При цьому, щодо доводів апеляційної скарги стосовно можливості призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, то колегія суддів зазначає, що відповідно до положень кримінального закону, штраф як вид покарання має майновий характер та підлягає реальному виконанню, що передбачає наявність у особи відповідних фінансових можливостей для його сплати.
Водночас у поданій апеляційній скарзі захисник сам зазначає, що обвинувачений є безробітним, отже не має стабільного джерела доходу, що об'єктивно ставить під сумнів його здатність виконати таке покарання.
За таких обставин призначення штрафу не відповідатиме меті покарання, визначеній кримінальним законом, зокрема в частині його реального виконання та забезпечення належного превентивного впливу.
Отже, апеляційний суд вважає, що призначене покарання за своїм видом і розміром є законним, достатнім, співрозмірним, справедливим та призначене у відповідності до вимог ст. 50 та 65 КК України тому підстав для його пом'якшення, не знаходить.
Таким чином колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об'єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а призначене обвинуваченому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даними про його особу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 370, 374, 404, 409, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2025 у кримінальному провадженні №12025167480000189 від 02.10.2025 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4