Провадження № 2-с/742/18/26
Єдиний унікальний № 742/5610/24
04 травня 2026 року м.Прилуки
Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Павлов В.Г., розглянувши клопотання боржника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу у справі № 742/5610/24 за заявою КП «ПОСЛУГА» -
04.05.2026 р. боржник ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу від 26 вересня 2024 року. Клопотання мотивоване тим, що копію судового наказу вона вчасно не отримала через тривалу відсутність у місті Прилуки у зв'язку з військовими подіями в країні, а про наявність рішення дізналася лише після отримання виконавчого листа.
Дослідивши матеріали справи та обґрунтування клопотання, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Згідно п.3 ч.5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Право доступу до правосуддя, не є абсолютним, а його реалізація має відбуватися із дотриманням процесуального строку, що забезпечує юридичну визначеність та остаточність судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку повинен дати оцінку доводам, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску цього строку.
Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно з матеріалами справи, копія судового наказу направлялася боржнику рекомендованим листом за адресою її реєстрації /а.с.8/. Кореспонденція повернулася до суду з відміткою оператора поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку. Таким чином, судовий наказ вважається врученим належним чином, а процесуальний строк почав свій перебіг з моменту повернення поштового відправлення до суду, тобто з 07.10.2024 року.
Саме лише посилання боржника на введення воєнного стану на території України не може бути безумовною та автоматичною підставою для поновлення процесуальних строків. Питання поновлення строку залежить від того, як саме ці обставини перешкодили конкретній особі вчинити процесуальну дію.
Заявником не надано доказів об'єктивної неможливості подання заяви протягом понад півтора року (з вересня 2024 року). Відсутність за місцем реєстрації без повідомлення суду про зміну місця проживання є ризиком самої особи.
Посилання заявника на військові дії як на загальну причину відсутності в місті не може бути визнано поважною причиною без надання доказів перебування у цей час в іншому місці (довідка ВПО, договори оренди тощо) та підтвердження неможливості дізнатися про стан справи протягом півтора року (з вересня 2024 року по травень 2026 року).
Боржник, діючи добросовісно, мав проявляти розумний інтерес до своїх прав та обов'язків. Враховуючи, що виконавче провадження є відкритим (публічним) реєстром, а судові рішення доступні в ЄДРСР, посилання на те, що про існування наказу від 2024 року боржник дізналася лише у травні 2026 року, свідчить про неналежне ставлення до власних процесуальних прав.
Суд особливо звертає увагу на те, що 10.06.2024 року щодо боржника ОСОБА_1 вже видавався судовий наказ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги на користь КП «ПОСЛУГА». Вказана обставина беззаперечно підтверджує, що боржник була достеменно обізнана про наявність невиконаних зобов'язань перед цим стягувачем (хоча і за інші послуги) та про факт регулярного стягнення таких боргів у судовому порядку.
Процесуальні строки забезпечують своєчасний розгляд справи, тим самим є процесуальною гарантією реалізації особами права на судовий захист, тобто їх встановлення законом або судом сприяє захисту прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, у розумні строки, тобто з мінімальною втратою часу. У цивільному процесуальному праві строки особливо актуальні з точки зору оцінки правомірності поведінки суб'єктів з погляду на її своєчасність.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 були відсутні поважні причини пропуску строку на подачу заяви про скасування судового наказу, а тому процесуальний строк поновленню не підлягає.
Факт безпосереднього отримання копії судового наказу боржником у приміщенні суду 27.04.2026 року не спростовує факту його належного вручення у вересні 2024 року в розумінні ст. 272 ЦПК України та не призводить до автоматичного відновлення чи переривання процесуальних строків. Отримання копії рішення через півтора року після його винесення є наслідком власної бездіяльності боржника.
Згідно ч.ч.7,8 ст.127 ЦПК України, про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно ч.2 ст.171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що суд відмовив заявнику у поновленні строку на подачу заяви про скасування судового наказу, суд повертає заяву про скасування судового наказу заявнику.
Керуючись ст.ст.126,127,170,171,272 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання боржника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 26.09.2024 року у справі № 742/5610/24 - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє її права повторного звернення до суду з аналогічною заявою, якщо будуть надані належні та допустимі докази поважності причин пропуску строку.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.Г. Павлов