Справа № 560/3239/26
іменем України
04 травня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не в повному обсязі виплатив належні позивачу кошти при звільненні, зокрема, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік.
Позивач стверджує, що на подані ним рапорти у 2024 році та після звільнення з військової служби, військовою частиною НОМЕР_1 не нараховано та не виплачено грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік.
Ухвалою суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідний рапорт на виплату не подавався, а тому необхідно відмовити позивачу в задоволенні його вимог у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 04.07.2024 по 04.02.2026.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.02.2026 № 32 позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2026 рік.
З наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.02.2026 №32 також вбачається, що позивачу було виплачено одноразову грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік терміном 35 діб, а також 14 діб (як учаснику бойових дій).
Позивач після звільнення зі служби, звернувся до відповідача із заявою у якій просив здійснити виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік, однак відповіді не отримав, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року (Постанова №704).
Відповідно до пп. 3 п. 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Порядок №260).
Пунктами 1,2,6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XXIII Порядку №260).
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 6 розділу XXIII Порядку №260).
Отже, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку, або без вибуття у відпустку за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу командира військової частини.
Розділом XXIII Порядку №260 чітко передбачено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення один раз на рік.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.02.2026 № 32 позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2026 рік.
Варто зазначити, що право на отримання грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовця може бути реалізоване протягом поточного року за умови подання відповідного рапорту.
Позивач стверджує, що на поданий ним рапорт у 2024 році, військовою частиною НОМЕР_1 не нараховано та не виплачено грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік.
Також позивач зазначає, що рапорт про нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення до військової частини НОМЕР_1 подавався, проте через недбале ставлення до військової служби посадовими особами частини йому та іншим військовослужбовцям грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік виплачена не була (доказів на обґрунтування зазначеного твердження позивачем не надано).
Разом з тим, суд звертає увагу, що відомості щодо надходження рапорту позивача про нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у 2024 році у матеріалах справи відсутні.
Також матеріали справи не містять доказів звернення позивача до командування військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Я.В. Драновський