Справа № 560/14387/25
іменем України
04 травня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) , у якому просить: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку; зобов'язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виключивши ОСОБА_1 з військового обліку.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду в складі судді Тарновецького І.І. від 22.08.2025 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 справу прийнято до провадження суддею Печеним Є.В., розгляд справи розпочато спочатку, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з огляду на таке.
Вказує, що у сформованому через мобільний застосунок «Резерв+» електронному військово-обліковому документі його категорію обліку зазначено як «військовозобов'язаний».
На думку позивача, такі відомості є недостовірними, оскільки він ще у 2010 році був визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
На підтвердження цієї обставини позивач посилається на військовий квиток серії НОМЕР_1 , у якому, за його твердженням, міститься запис про зняття його з військового обліку 19.07.2010 на підставі медичного огляду, проведеного військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 03.02.2010, із застосуванням статті 74а Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.
Зазначає, що звертався до відповідача із заявами про внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Стверджує, що листом від 30.06.2025 № 1/4222 відповідач повідомив, що за даними Реєстру позивач обліковується як непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Посилається на те, що попри таку відповідь відповідача, у сформованому через мобільний застосунок «Резерв+» електронному військово-обліковому документі позивач і надалі відображався як військовозобов'язаний.
Вказує, що після повторного звернення відповідач листом від 07.07.2025 № 1/4823 повідомив позивача про необхідність особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з оригіналом військового квитка та свідоцтвом про хворобу, у разі наявності.
Позивач вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень та орган, пов'язаний із веденням військового обліку, зобов'язаний забезпечити повноту, достовірність та актуальність відомостей Реєстру.
На переконання позивача, невнесення відповідачем змін до Реєстру порушує його право на достовірні відомості про себе у Реєстрі та створює стан правової невизначеності щодо його військово-облікового статусу.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Із копії електронного військово-облікового документа, сформованого 13.07.2025 о 14:36, вбачається, що щодо позивача - ОСОБА_1 зазначено такі відомості: категорія обліку - «військовозобов'язаний»; ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Славута); номер у Реєстрі «Оберіг» - НОМЕР_2 ; дата уточнення даних - 26.05.2025; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .
У зазначеному електронному військово-обліковому документі не відображено відомостей про постанову ВЛК, дату ВЛК, підставу зняття або виключення позивача з військового обліку.
Із копії заяви позивача про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вбачається, що позивач просив відповідача внести зміни до Реєстру, посилаючись на те, що у мобільному застосунку «Резерв+» він відображений як військовозобов'язаний, тоді як у наявному в нього військовому квитку серії НОМЕР_1 , за твердженням позивача, міститься запис про зняття з військового обліку у 2010 році за результатами медичного огляду ВЛК.
Із копії військового квитка серії НОМЕР_1 , долученої до матеріалів справи, вбачається наявність запису щодо зняття позивача з військового обліку у 2010 році на підставі медичного огляду ВЛК.
Листом від 30.06.2025 № 1/4222 відповідач повідомив позивача, що відповідно до наявних відомостей він обліковується як непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Суд оцінює копію військового квитка серії НОМЕР_1 у сукупності з листом відповідача від 30.06.2025 № 1/4222.
У сукупності ці докази підтверджують, що у відповідача наявні облікові дані про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.
Після отримання зазначеної відповіді позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, у якій зазначив, що, незважаючи на зміст листа від 30.06.2025 № 1/4222, у мобільному застосунку «Резерв+» він продовжує відображатися як військовозобов'язаний, а відомості щодо непридатності до військової служби та виключення з військового обліку в електронному військово-обліковому документі відсутні.
Листом від 07.07.2025 № 1/4823 відповідач повідомив позивача, що під час розгляду його заяви були виявлені розбіжності між копіями документів, наданими позивачем, та інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», у зв'язку з чим позивачу запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 з оригіналом військового квитка та свідоцтвом про хворобу, у разі наявності.
Суд встановив, що відповідач у наданих позивачу відповідях: не зазначив, які саме розбіжності виявлені між копіями документів позивача та відомостями Реєстру; не навів конкретних відомостей Реєстру, які, на думку відповідача, потребують уточнення; не пояснив, чому листом від 30.06.2025 № 1/4222 повідомив позивача про наявність відомостей щодо його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку, однак у сформованому 13.07.2025 електронному військово-обліковому документі такі відомості не відображені; не повідомив, чи перевіряв наявні у нього паперові облікові документи щодо позивача; не зазначив, чи вчиняв дії щодо витребування архівних документів або перевірки облікової справи позивача; не прийняв мотивованого рішення та не надав мотивованої відповіді по суті питання про приведення відомостей Реєстру у відповідність до наявних у відповідача облікових даних про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відзиву на позов, доказів правомірності своєї поведінки, копій облікової справи позивача, витягів із Реєстру або доказів вчинення дій щодо усунення встановлених розбіжностей відповідач до суду не подав.
Відповідач також не подав суду доказів того, що після виключення позивача з військового обліку у 2010 році його було повторно взято на військовий облік у встановленому законом порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно із статтею 2 Закону № 1951-VIII, основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Частиною першою статті 3 Закону № 1951-VIII передбачено, що основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Відповідно до статті 6 цього Закону, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов'язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.
Згода призовників, військовозобов'язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.
У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.
За пунктом 1 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Відповідно до частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від: 1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у пунктах 1-5, 8, 8-1, 10, 11 частини першої статті 7 цього Закону; 2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 частини першої статті 7 цього Закону. 3) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - відомості, зазначені у пунктах 12 і 13 частини першої статті 7 цього Закону; 4) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - відомості, зазначені у пунктах 15 і 15-1 частини першої статті 7 цього Закону; 5) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, - відомості, зазначені у пунктах 16 і 16-1 частини першої статті 7 цього Закону; 7) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, - відомості, зазначені у пунктах 12, 16-2, 17 частини першої статті 7 цього Закону; 8) органу прокуратури вищого рівня, що організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, - відомості, зазначені у пункті 18 частини першої статті 7 цього Закону; 9) Державної судової адміністрації України - відомості, зазначені у пунктах 11, 19 частини першої статті 7 цього Закону; 10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону; 11) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, - відомості, зазначені у пункті 31 частини першої статті 7 цього Закону; 12) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей ветеранів та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - відомості, зазначені у пункті 22 частини першої статті 7 цього Закону; 13) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, - відомості, зазначені в пункті 29 частини першої статті 7 цього Закону; 14) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації, - відомості, зазначені у пункті 30 частини першої статті 7 цього Закону; 15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у пунктах 7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 частини першої статті 7 цього Закону; 16) центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у галузі реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, - відомості, зазначені у пункті 28 частини першої статті 7 цього Закону; 17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у пунктах 1-4, 7, 13, 16-2, 25 частини першої статті 7 цього Закону; 18) інших державних органів - держателів (розпорядників, адміністраторів) інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних, крім тих, що містять відомості, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності, - відомості, зазначені у частині першій статті 7 та у частині першій статті 8 цього Закону.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", "Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Реєстр здійснює отримання даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з Єдиним державним демографічним реєстром для: 1) проведення зіставлення, звірки та верифікації інформації про фізичну особу відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри"; 2) використання при наданні публічних (електронних публічних) послуг відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг"; 3) внесення до Реєстру унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Реєстр здійснює електронну інформаційну взаємодію з інформаційно-комунікаційними системами з використанням системи електронної взаємодії електронних ресурсів.
У разі відсутності технічної можливості передачі даних засобами системи електронної взаємодії електронних ресурсів електронна інформаційна взаємодія може здійснюватися з використанням інших інформаційно-комунікаційних систем із застосуванням у них відповідних комплексних систем захисту інформації з підтвердженою відповідністю за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством, інших захищених методів, у тому числі з використанням змінних носіїв.
Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з статтею 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Відповідно до пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Порядок № 1487 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форму такого документа (далі - Порядок № 559 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 8 Порядку № 559, військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність); 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов'язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність для військовозобов'язаних та резервістів; 11) відомості про виконання військового обов'язку (категорія обліку); 12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв'язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов'язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 559, військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Суд бере до уваги, що позивач у заявах та позові посилається на наказ Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94.
Разом з тим цей наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 16.07.2024 № 478, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2024 за № 1154/42499, а тому не може бути застосований судом як чинний нормативно-правовий акт до спірних правовідносин.
Суд також враховує, що позовні вимоги сформульовані позивачем через словосполучення «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв+)».
Разом з тим суд розмежовує ці поняття: Реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, а мобільний застосунок «Резерв+» є засобом електронного доступу та відображення окремих відомостей, зокрема через електронний військово-обліковий документ.
Тому суд оцінює спір саме як спір щодо невчинення відповідачем належних дій з перевірки, уточнення та актуалізації відомостей Реєстру, які відображаються у сформованому через мобільний застосунок «Резерв+» електронному військово-обліковому документі позивача.
Щодо встановлення порушеного права позивача, то суд зазначає про таке.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про усунення розбіжності між відомостями, які, за твердженням позивача, підтверджуються його військовим квитком, та відомостями, що відображені в електронному військово-обліковому документі, сформованому через мобільний застосунок «Резерв+».
Відповідач листом від 30.06.2025 № 1/4222 повідомив, що за наявними відомостями позивач обліковується як непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Натомість електронний військово-обліковий документ, сформований 13.07.2025, відображав категорію обліку позивача як «військовозобов'язаний», без зазначення відомостей про постанову ВЛК, дату ВЛК, підставу зняття або виключення з військового обліку.
Отже, наявні у справі докази свідчать про існування неузгодженості між інформацією, повідомленою самим відповідачем у листі від 30.06.2025 № 1/4222, та відомостями, які відображалися в електронному військово-обліковому документі позивача.
Суд враховує, що копія військового квитка серії НОМЕР_1 у сукупності з листом відповідача від 30.06.2025 № 1/4222 підтверджують наявність у відповідача облікових даних про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що після виключення позивача з військового обліку у 2010 році його було повторно взято на військовий облік у встановленому законом порядку.
Не подані такі докази до матеріалів справи і відповідачем.
За таких обставин, суд не встановив наявності правової підстави для відображення позивача як військовозобов'язаного лише на підставі електронного військово-облікового документа, правильність якого і є предметом спору.
Тому суд дійшов висновку, що порушення права позивача полягає не у тому, що відповідач не виключив його з військового обліку повторно, а у тому, що відповідач не привів відомості Реєстру у відповідність до наявних у нього облікових даних про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку та не усунув відображення позивача як військовозобов'язаного за відсутності доказів повторного взяття його на військовий облік.
Із приводу наявності протиправної бездіяльності відповідача, то суд вказує на таке.
За встановлених судом обставин відповідач не мав підстав обмежитися загальним повідомленням про необхідність особистої явки позивача з оригіналами документів.
Відповідач повинен був здійснити належну перевірку: наявних у нього облікових документів щодо позивача; відомостей Реєстру; документів, поданих позивачем; відомостей, які відображаються в електронному військово-обліковому документі; підстав виникнення розбіжності між листом відповідача від 30.06.2025 № 1/4222 та електронним військово-обліковим документом позивача; наявності або відсутності документів, які могли б підтверджувати повторне взяття позивача на військовий облік після 2010 року.
Суд виходить з того, що за результатами такої перевірки відповідач мав або привести відомості Реєстру у відповідність до наявних у нього облікових даних про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, або надати позивачу мотивовану відповідь із зазначенням конкретних фактичних і правових підстав неможливості такого приведення.
При цьому, сам факт виявлення відповідачем розбіжностей не звільняв його від обов'язку діяти активно, послідовно, добросовісно та обґрунтовано.
Навпаки, виявлення розбіжностей створювало для відповідача обов'язок їх перевірити та надати позивачу зрозумілу відповідь із зазначенням конкретних причин, документів і правових підстав.
Суд враховує сформований у сталій практиці Верховного Суду підхід, за яким принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень вимагає врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також ретельного збирання і дослідження матеріалів, які мають доказове значення.
Зокрема, такий підхід відображений у постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 200/5699/21.
У цій справі відповідач не подав суду доказів того, що ним: перевірено облікову справу позивача; перевірено наявні архівні документи щодо висновку ВЛК 2010 року стосовно позивача; встановлено конкретний зміст розбіжностей між копіями документів позивача та даними Реєстру; встановлено наявність правових підстав для відображення позивача як військовозобов'язаного після повідомлення відповідача про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; встановлено факт повторного взяття позивача на військовий облік після 2010 року; прийнято мотивоване рішення або надано мотивовану відповідь щодо приведення відомостей Реєстру у відповідність до наявних облікових даних; забезпечено узгодження відомостей, які містяться в Реєстрі, з відомостями, що відображаються в електронному військово-обліковому документі.
Як судом зазначено вище, відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме відповідач мав довести правомірність своєї бездіяльності та подати суду всі наявні документи й матеріали, які могли бути використані як докази у справі.
Оскільки таких доказів відповідач не подав, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своєї поведінки.
Отже, бездіяльність відповідача, яка полягає у невчиненні належних дій щодо перевірки, уточнення та актуалізації відомостей про військово-обліковий статус позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів після отримання його заяв про внесення змін до відомостей Реєстру, є протиправною.
Щодо способу захисту порушеного права, то суд виходить із таких міркувань.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до Реєстру, виключивши його з військового обліку.
Суд враховує, що матеріали справи містять докази наявності відомостей про виключення позивача з військового обліку у 2010 році, а саме копію військового квитка серії НОМЕР_1 у сукупності з листом відповідача від 30.06.2025 № 1/4222.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що після такого виключення позивача було повторно взято на військовий облік у встановленому законом порядку, зокрема відповідачем.
За таких обставин, буквальне зобов'язання відповідача повторно виключити позивача з військового обліку було б юридично неточним, оскільки суд не встановив факту повторного взяття позивача на військовий облік після 2010 року.
Інакше кажучи, суд не встановив, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин був належним чином повторно взятий на військовий облік, з якого його необхідно було б повторно виключати.
Разом з тим, відмова у позові без покладення на відповідача обов'язку виправити або актуалізувати відомості Реєстру не забезпечила б ефективного захисту права позивача, оскільки в електронному військово-обліковому документі він продовжував відображатися як військовозобов'язаний, попри наявність у відповідача відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 виходив із того, що суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача тоді, коли виконані всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не потребує додаткової перевірки або оцінки з боку суб'єкта владних повноважень. Якщо ж суб'єкт владних повноважень не перевірив усіх умов або має оцінити документи, належним способом захисту є зобов'язання вирішити питання з урахуванням правової оцінки суду.
У цій справі суд не підміняє собою орган військового обліку та не приймає нового рішення про виключення позивача з військового обліку.
Натомість суд зобов'язує відповідача актуалізувати відомості Реєстру відповідно до тих облікових даних, про наявність яких сам відповідач повідомив позивача листом від 30.06.2025 № 1/4222.
Таке зобов'язання не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідач не довів наявності будь-якої іншої правової підстави для відображення позивача як військовозобов'язаного, а також не подав доказів повторного взяття позивача на військовий облік після його виключення з військового обліку у 2010 році.
Тому суд, керуючись частиною другою статті 9 та пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, вважає за необхідне обрати спосіб захисту, який відповідає характеру встановленого порушення: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невчинення належних дій з перевірки, уточнення та актуалізації відомостей Реєстру; зобов'язати відповідача актуалізувати відомості Реєстру щодо позивача шляхом відображення наявних у відповідача облікових даних про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.
Такий спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на усунення стану правової невизначеності щодо відомостей про позивача в Реєстрі, але водночас не створює юридично хибного враження про повторне виключення особи з військового обліку, оскільки факт повторного взяття її на такий облік судом не встановлений.
З огляду на це позовна вимога про зобов'язання відповідача внести зміни до Реєстру шляхом виключення позивача з військового обліку підлягає задоволенню частково та в інший спосіб, а саме: шляхом зобов'язання відповідача актуалізувати відомості Реєстру відповідно до наявних у нього облікових даних про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.
Суд окремо оцінює посилання позивача на наказ Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 з огляду на таке.
Так, станом на час розгляду відповідачем заяв позивача у червні-липні 2025 року зазначений наказ уже втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 16.07.2024 № 478.
Тому суд не застосовує наказ № 94 як чинний нормативно-правовий акт до спірних правовідносин.
Разом з тим помилкове посилання позивача на наказ № 94 не є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки обов'язок відповідача забезпечувати належне ведення військового обліку, повноту та актуальність відомостей Реєстру випливає, зокрема з положень Закону № 1951-VIII, Порядку № 1487, Порядку № 559, Закону № 393/96-ВР, статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи підтверджують наявність у відповідача облікових даних про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.
Водночас, судом не встановлено, що після виключення позивача з військового обліку у 2010 році його було повторно взято на військовий облік у встановленому законом порядку.
За таких обставин, порушення права позивача полягає не у невиключенні його з військового обліку повторно, а у невчиненні відповідачем належних дій щодо приведення відомостей Реєстру у відповідність до наявних у відповідача облікових даних.
Відповідач не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.
Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів позивача, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605, 60 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невчиненні належних дій щодо перевірки, уточнення та актуалізації відомостей про військово-обліковий статус ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів після отримання його заяв про внесення змін до відомостей Реєстру від 28.05.2025 та 14.07.2025 відповідно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 актуалізувати відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 шляхом відображення наявних у відповідача облікових даних про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя Є.В. Печений