Справа № 560/12990/23
04 травня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
за участі:секретаря судового засідання секретаря судового засідання Гарматюк А.В. представника боржника: Миханчук Л.К.
розглянувши заяву боржника про відстрочення виконання рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшла заява Головного управління ДПС у Хмельницькій області про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі №560/12990/23 в якій останній просить відстрочити виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по справі № 560/12990/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії строком на один рік.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено те, що виконання судового рішення в частині виплати індексації заробітної плати на даний час унеможливлено відсутністю в ГУ ДПС у Хмельницькій області додаткових кошторисних призначень за відповідною Бюджетною програмою.
Листом від 01.04.2026 № 1932/8/22-01-10-01-13 Головне управління ДПС у Хмельницькій області просило вжити заходів щодо додаткової потреби кошторисних призначень на квітень 2026 року за загальним фондом державного бюджету за КПКВК 3507090 «Виконання судових рішень на користь фізичних та юридичних осіб», КЕКВ 2800 «Інші видатки». При цьому звертало увагу, що кошторисом Головного управління ДПС у Хмельницькій області на 2026 рік по КПКВК 3507090 «Виконання судових рішень на користь фізичних та юридичних осіб» затверджені видатки в сумі 542900,00 грн.
Станом на 21.04.2026 року залишок на рахунку за бюджетною програмою КПКВ 3507090 «Виконання судових рішень на користь фізичних та юридичних осіб» КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» згідно виписки Головного управління Державної казначейської служби України становить 0,00 грн.
Ухвалою суду призначено судове засідання для розгляду заяви про розстрочення виконання рішення у справі №560/12990/23.
Представник боржника в судовому засіданні просила задовольнити подану заяву.
Стягувач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви належним чином повідомлена.
Розглянувши вказану заяву, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з вимогами частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частинами 4, 5 статті 378 КАС України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Аналіз наведених норм права вказує, що суд за заявою сторони у справі може розстрочити виконання судового рішення. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, якщо суд встановить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Необхідною умовою для розстрочення виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 819/150/17.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що реальне виконання судового рішення віднесено законодавцем до одного з основних завдань адміністративного судочинства, і саме на цій підставі відстрочення або розстрочення виконання судового рішення поставлено у залежність від обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20.0.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1 та 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.
Суд зазначає, що станом на момент розгляду цієї заяви, рішення суду залишається не виконаним.
Згідно з поясненнями боржника, рішення суду буде виконано після надходження коштів.
Суд зазначає, що положення статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України спрямовані на забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень.
Надані боржником пояснення не звільняють його від обов'язку виплатити заборгованість, навіть якщо такий обумовлений вчиненням дій іншими суб'єктами.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що доводів, які б свідчили про наявність інших обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його не можливим заявником не наведено, відповідних доказів не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області про відстрочення виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року по справі №560/12990/23 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, - з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 04 травня 2026 року
Головуючий суддя О.П. Шевчук