Справа № 560/14370/25
іменем України
04 травня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач, ТЦК та СП), у якому просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правил військового обліку та даних про розшук ТЦК; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правил військового обліку, дані про перебування у розшуку ТЦК та повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з огляду на таке.
Вважає протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку та відомостей про перебування у розшуку ТЦК та СП.
Зазначає, що у військово-обліковому документі та мобільному застосунку Резерв+ одночасно відображено взаємовиключні відомості: з одного боку - «Дані уточнено вчасно», з іншого - інформацію про порушення правил військового обліку та розшук ТЦК та СП.
Стверджує, що відображення таких даних порушує його права та створює для нього негативні правові наслідки, зокрема ризик адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також позивач посилається на те, що відповідач не надав жодного належного документа, який би підтверджував факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 або 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема протоколу чи постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним.
З електронного військово-облікового документа, сформованого 20.05.2025 о 17:52, вбачається, що щодо ОСОБА_1 відображено запис: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку».
У цьому ж документі зазначено: причина розшуку - «Не уточнив вчасно облікових даних (ст. 22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)»; дата початку розшуку - 15.05.2025; категорія обліку - військовозобов'язаний; ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_5 (Волочиськ); номер у реєстрі Оберіг - 130320232651067300010; водночас зазначено - «Дані уточнено вчасно»; дата уточнення даних - 27.04.2025.
Отже, один і той самий електронний військово-обліковий документ одночасно містить відомості про те, що дані позивача уточнено вчасно, і відомості про розшук ТЦК та СП з причини нібито несвоєчасного уточнення облікових даних.
Зі скріншотів мобільного застосунку Резерв+ також вбачається, що щодо позивача відображено повідомлення «Дані уточнено вчасно» та одночасно повідомлення: «Схоже, у вас є порушення правил військового обліку».
03.06.2025 представник позивача - адвокат Бебешко А.С. - звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з адвокатським запитом, у якому просив надати: інформацію щодо підстав внесення до Резерв+ інформації про порушення позивачем правил військового обліку; засвідчену копію документа про оголошення позивача у розшук, якщо такий документ приймався; засвідчену копію постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, якщо така постанова приймалася.
Листом № 10606 від 29.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив адвоката, що у ЄДРПВР міститься запис про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку з 15.05.2025 з тієї причини, що останній не уточнив вчасно облікові дані.
Також у листі зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , і для отримання запитуваної інформації представнику позивача слід звернутися до цього відділу.
Матеріали справи не містять: протоколу про адміністративне правопорушення щодо позивача за статтею 210 або 210-1 КУпАП; постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку; доказів вручення позивачу повістки; доказів неприбуття позивача за викликом до ТЦК та СП; акта про відмову позивача від отримання повістки; рішення, розпорядження, звернення або іншого документа, який став підставою для відображення відомостей про перебування позивача у розшуку ТЦК та СП; звернення відповідача до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21 виходив з того, що невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним. Також у цій справі Верховний Суд сформулював критерії належної обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема логічність мотивів, їх пов'язаність із нормами права, оцінку фактичних обставин та відповідність висновків встановленим фактам.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Відповідно до частини дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Отже, суд виходить з того, що відомості про порушення правил військового обліку, пов'язані з адміністративною відповідальністю за статтями 210, 210-1 КУпАП, не можуть ґрунтуватися лише на припущенні, технічному статусі або невизначеному внутрішньому повідомленні інформаційної системи.
Такі відомості мають мати належне документальне підґрунтя, яке дає змогу встановити: яке саме порушення вчинене, коли воно вчинене, яким документом зафіксоване та чи приймалося рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
З огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, у цій справі відповідач повинен був довести, що станом на 15.05.2025 існували правові та фактичні підстави для внесення до ЄДРПВР відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та відомостей про перебування у розшуку ТЦК та СП.
Однак відповідач відзиву не подав, правомірність спірних дій не довів, доказів існування протоколу, постанови чи іншого документа, який би підтверджував факт вчинення позивачем порушення правил військового обліку, не надав.
Щодо правомірності внесення відомостей про порушення правил військового обліку позивачем, то суд зазначає про таке.
Єдиною документально зафіксованою підставою, на яку послався ТЦК та СП у відповіді адвокату, є те, що позивач нібито не уточнив вчасно облікові дані.
Водночас електронний військово-обліковий документ позивача, наявний у матеріалах справи, містить протилежну інформацію: «Дані уточнено вчасно», дата уточнення - 27.04.2025.
При цьому, суд вказує на те, що відповідач не подав доказів: який саме строк уточнення облікових даних був порушений позивачем; з якої норми закону або підзаконного акта випливав цей строк; коли саме позивач повинен був уточнити облікові дані; чому уточнення даних 27.04.2025 не було визнане своєчасним; яким документом встановлено факт несвоєчасного уточнення позивачем облікових даних; чи складався щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення; чи приймалася щодо позивача постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд не може визнати обґрунтованим внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
У той же час, сам по собі запис у Реєстрі або повідомлення у мобільному застосунку Резерв+ не є достатнім доказом факту вчинення особою адміністративного правопорушення.
Навпаки, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII пов'язує відомості про адміністративну відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП із наявністю даних про протокол та/або постанову про адміністративне правопорушення.
Оскільки таких документів у матеріалах справи немає, відповідач не довів правомірність внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
Із приводу відомостей про перебування позивача у розшуку ТЦК та СП, то суд вказує на таке.
З електронного військово-облікового документа вбачається, що щодо позивача відображено запис: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», дата початку розшуку - 15.05.2025.
Суд виходить із того, що відомості про перебування особи у розшуку ТЦК та СП мають істотне значення для реалізації її прав та можуть спричиняти для особи негативні правові наслідки.
Тому такі відомості повинні ґрунтуватися на чіткій правовій підставі та бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Водночас, відповідач не подав суду доказів: належного виклику позивача до ТЦК та СП; вручення позивачу повістки; відмови позивача від отримання повістки; неприбуття позивача за викликом; складення матеріалів про адміністративне правопорушення; прийняття рішення, розпорядження, звернення або іншого документа, який став підставою для відображення відомостей про перебування позивача у розшуку ТЦК та СП; направлення до органів Національної поліції звернення щодо адміністративного затримання та доставлення позивача.
За відсутності таких доказів суд доходить висновку, що відомості про перебування позивача у розшуку ТЦК та СП є похідними від недоведеного твердження про порушення ним правил військового обліку.
Оскільки відповідач не довів правомірність внесення відомостей про порушення правил військового обліку, він також не довів правомірність відображення відомостей про перебування позивача у розшуку ТЦК та СП.
Щодо належного способу захисту, то суд виходить із таких міркувань.
Позивач просить не лише визнати дії відповідача протиправними, а й зобов'язати відповідача виключити спірні відомості з ЄДРПВР.
Суд вважає, що такий спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки саме наявність спірних відомостей у Реєстрі та їх відображення в електронному військово-обліковому документі є джерелом порушення прав позивача.
Формальне визнання дій відповідача протиправними без зобов'язання усунути їх наслідки не забезпечило б повного відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до змісту частини другої статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин.
У цій справі суд не виходить за межі позовних вимог, а застосовує заявлений позивачем спосіб захисту в частині, яка є доведеною, належною та достатньою для поновлення порушеного права.
Водночас, позовна вимога в частині зобов'язання відповідача повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає.
Суд виходить з того, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач уже направляв до Національної поліції конкретне звернення щодо адміністративного затримання та доставлення позивача.
За таких обставин суд не має фактичних підстав для покладення на відповідача обов'язку повідомляти Національну поліцію України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача, оскільки матеріали справи не підтверджують, що відповідач направляв до органів Національної поліції України відповідне звернення щодо позивача.
Разом з тим, виключення з Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та перебування у розшуку ТЦК та СП усуває правову підставу для подальшого відображення таких відомостей та є достатнім способом поновлення порушеного права у межах доведених обставин цієї справи.
Тому позов у цій справі підлягає частковому задоволенню.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність дій щодо внесення до ЄДРПВР відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та відомостей про перебування позивача у розшуку ТЦК та СП.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать про наявність внутрішньої суперечності у відомостях електронного військово-облікового документа: одночасно зазначено «Дані уточнено вчасно» і «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку» з причини «не уточнив вчасно облікових даних».
Відповідач не подав доказів, які б усували цю суперечність або підтверджували, що станом на 15.05.2025 існували правові та фактичні підстави для внесення спірних відомостей.
Отже, спірні дії відповідача не відповідають критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.
Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів позивача, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 645, 97 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правил військового обліку та відомостей про перебування у розшуку ТЦК та СП.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правил військового обліку та відомості про перебування у розшуку ТЦК та СП.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 645 (шістсот сорок п'ять) грн 97 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Головуючий суддя Є.В. Печений