Справа № 583/1312/26
3/583/560/26
Іменем України
04 травня 2026 року Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєва А.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт НОМЕР_1 від 13.12.1997зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
10.03.2026 о 17 год. 00 хв. ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 здійснювала торгівлю на розлив горілчаними виробами, не будучи зареєстрована як суб'єкт громадського харчування, чим порушила 4,7 ст. 71 Закону № 3817, який встановлює обмеження щодо продажу пива, алкогольних напоїв, вин спиртових тютюнових виробів та електронних сигарет, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 156 КУпАП
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, пояснила, що взагалі на розлив спиртні напої не продавала.
Захисник Білера П.П. у судове засідання надав письмову заяву, у якій просить провадження в справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. У письмових поясненнях зазначив, що ліцензія на торгівлю спиртними напоями мається, а 10 березня 2026 року ОСОБА_1 в магазині не тільки на розлив, а взагалі спиртні напої не продавала.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті (ст. 279 КУпАП).
Стаття 256 КУпАП визначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
У протоколі, що надійшов до суду, не викладена суть правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП. Зокрема, не зазначено, якими саме алкогольними напоями і в якій кількості здійснював торгівлю ОСОБА_1 , кому була здійснена реалізація таких напоїв.
Крім того, відсутні пояснення особи, понятих які були залучені в якості понятих при складенні протоколу. Також відсутні свідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», передбачені обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, яка передбачає окремі випадки щодо заборони, зазначені у пункті частини першої статті.
Згідно з п. 10 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів з рук.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Так, диспозиція частини третьої статті 156 КУпАП передбачає відповідальність осіб за торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами з рук.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП полягає у торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами з рук, тобто торгівля означеними виробами суб'єктами, які відповідно до вимог законодавства не мають права на здійснення такої торгівлі. До того ж не має значення наявність та дійсність акцизних марок тощо.
Надавши оцінку зібраним по справі доказам, суд дійшов переконання, що протокол про адміністративне правопорушення, розписка про зберігання та пояснення особи не є достатніми доказами, котрі дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст.156 КУпАП.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, синдром на перрі (без додання спирту) тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах), долучено запис ліцензіата Фізична-Особа-Підприємець ОСОБА_2 .
В матеріалах справи відсутні відомості про рідину, яка міститься у 5 пляшках 0.5 л. «Козацька Рада»; 5( п'ять») 0,5 л. «Неміров»; 5(п'ять) по 0,5 л.», «Горобина « 5 (п'ять) по 0,5, 5 по 0,5 « «Улюблена водка», матеріали справи про адміністративне правопорушення містять розписку ОСОБА_1 про зберігання зазначених пляшок, проте відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №777693 вказано, що речі не вилучались.
Крім протоколу про адміністративне правопорушення, розписки про зберігання та витягу з реєстру про реєстрацію ФізичноїОсоби- Підприємця, будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт торгівлі саме алкогольними виробами з рук не надано. Таким чином, у матеріалах справи недостатньо доказів для встановлення об'єктивної сторони правопорушення (торгівлі алкогольними виробами з рук).
Крім того, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 156 КУпАП полягає у здійсненні торгівлі, тобто процесу обміну товарами та грошима.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані щодо отримання ОСОБА_1 грошей від продажу алкогольного напою, тобто виручки, яка відповідно до санкції ч. 3ст. 156 КУпАП повинна бути конфіскованою у разі визнання особи винною у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Відсутні такі дані і в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Зазначене виключає об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення та унеможливлює його склад.
Суд звертає увагу на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов'язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Враховуючи викладене вище та приймаючи остаточне рішення у справі, враховується, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
Так, у рішенні в справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до положеньст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності
Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, доходжу висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останньої у розумінні ст. 251 КУпАП.
Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП у діях ОСОБА_1 відсутній.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження за справою про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1, ч. 7 ст. 283 КУпАПс удовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 156, 221, 247, 283-285 КУпАП, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 156 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя А.І.Савєльєва