Справа № 587/5716/25
2/950/384/26
01 травня 2026 року м.Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.
з участю секретаря - Гладкової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Р24.00503.004893136 від 07 лютого 2019 року.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 218 410 грн 48 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 89 425 грн 65 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 5 869 грн 35 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 123 115 грн 48 коп., а також судовий збір у розмірі 3 276 грн 15 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 лютого 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р24.00503.004893136, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти у сумі 100 000 грн 00 коп. на поточні потреби строком на 60 місяців, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та плату за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов договору та графіка щомісячних платежів.
Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, кредитні кошти відповідачу надав, однак відповідач належним чином свої договірні зобов'язання не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Також позивач посилається на те, що 19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, за яким до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У подальшому, 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р24.00503.004893136 перейшло до позивача.
Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено за останньою відомою адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав, доказів повного або часткового погашення заборгованості суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом встановлено наявність усіх передбачених законом умов для заочного розгляду справи, оскільки відповідач належним чином повідомлявся про судовий розгляд, у судове засідання не з'явився, відзиву не подав, а позивач проти заочного вирішення справи не заперечував. За таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, надані позивачем, судом встановлено, що 07 лютого 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р24.00503.004893136.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 100 000 грн 00 коп., а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами та платою за обслуговування кредитної заборгованості.
Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надавався у день підписання договору строком на 60 місяців.
Пунктом 1.3 договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 1,99 відсотка річних від залишкової суми кредиту.
Пунктом 1.4 договору передбачено обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у строки та розмірах, визначених графіком щомісячних платежів.
Відповідно до пункту 2.1 договору позичальник зобов'язався повернути кредит разом із процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості у 60 щомісячних внесках, включно до 7 числа кожного місяця, згідно з графіком щомісячних платежів.
Із наданих суду ордеру-розпорядження про видачу кредиту та виписки за рахунком вбачається, що банк виконав свій обов'язок за договором та надав відповідачу кредитні кошти. Відповідач доказів протилежного суду не подав.
Із довідки-розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 19 грудня 2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором № Р24.00503.004893136 становить 218 410 грн 48 коп., у тому числі основний борг у розмірі 89 425 грн 65 коп., проценти у розмірі 5 869 грн 35 коп. та комісії у розмірі 123 115 грн 48 коп.
Судом також встановлено, що 19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023. За умовами цього договору АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Оптіма Факторинг» права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.
22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» відступило, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло права вимоги, зокрема за кредитним договором № Р24.00503.004893136 від 07 лютого 2019 року, укладеним із ОСОБА_1 .
Факт переходу права вимоги підтверджується договорами факторингу, реєстрами прав вимоги та платіжними документами про оплату за договорами факторингу.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Стаття 77 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.
Оцінюючи копію кредитного договору № Р24.00503.004893136 від 07 лютого 2019 року, суд приходить до висновку, що цей доказ є належним, допустимим і достовірним, оскільки він безпосередньо підтверджує факт виникнення між первісним кредитором та відповідачем кредитних правовідносин, визначає істотні умови договору, розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок погашення та обов'язок відповідача сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості.
Оцінюючи паспорт споживчого кредиту та додатки до нього, суд приходить до висновку, що зазначені документи підтверджують доведення до відповідача інформації про умови кредитування, загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, платежі за договором та порядок виконання зобов'язання.
Оцінюючи заяву-анкету позичальника, суд зазначає, що цей доказ підтверджує волевиявлення відповідача на отримання кредиту та надання ним первісному кредитору персональних і контактних даних, необхідних для укладення кредитного договору.
Оцінюючи заяву про акцепт публічної оферти, суд приходить до висновку, що зазначений документ підтверджує приєднання відповідача до умов банківського обслуговування та узгодження ним відповідних умов кредитування.
Оцінюючи договір добровільного страхування життя, суд зазначає, що цей доказ має значення для встановлення повного комплексу правовідносин, пов'язаних з отриманням кредиту, та підтверджує наявність погоджених сторонами супутніх умов кредитування.
Оцінюючи ордер-розпорядження про видачу кредиту та виписку за рахунком відповідача, суд приходить до висновку, що ці докази підтверджують фактичне надання кредитних коштів відповідачу. Сам факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростований.
Оцінюючи довідку-розрахунок заборгованості, суд зазначає, що вона містить деталізований розрахунок боргу за складовими: тіло кредиту, проценти та комісії. Відповідач альтернативного розрахунку заборгованості, доказів неправильності здійснених нарахувань або доказів погашення боргу не подав. Тому суд бере зазначений розрахунок до уваги як належний доказ розміру заборгованості у сукупності з кредитним договором, графіком платежів та випискою за рахунком.
Оцінюючи договір факторингу № 19/12-2023 від 19 грудня 2023 року, укладений між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг», суд приходить до висновку, що цей договір підтверджує перший етап переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора.
Оцінюючи реєстр прав вимоги до договору факторингу № 19/12-2023, суд зазначає, що такий реєстр індивідуалізує боржника та відповідне зобов'язання, а тому підтверджує включення права вимоги за кредитним договором відповідача до предмета відступлення.
Оцінюючи платіжне доручення про оплату за договором факторингу № 19/12-2023, суд зазначає, що воно підтверджує виконання фактором свого грошового обов'язку перед клієнтом за договором факторингу.
Оцінюючи договір факторингу № 22/12-2023 від 22 грудня 2023 року, укладений між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал», суд приходить до висновку, що саме цей договір підтверджує набуття позивачем права вимоги до відповідача.
Оцінюючи реєстр прав вимоги до договору факторингу № 22/12-2023, суд зазначає, що він підтверджує перехід до позивача права вимоги саме за кредитним договором № Р24.00503.004893136 від 07 лютого 2019 року.
Оцінюючи платіжне доручення про оплату за договором факторингу № 22/12-2023, суд приходить до висновку, що позивач виконав зустрічний обов'язок за договором факторингу, що додатково підтверджує реальність відповідного правочину.
Оцінюючи документи щодо сплати судового збору, суд встановив, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 276 грн 15 коп.
Оцінюючи договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року, додаткову угоду, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 05 вересня 2024 року та платіжний документ про оплату правничої допомоги, суд приходить до висновку, що позивач підтвердив понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп. Зазначений розмір витрат є співмірним із предметом спору, ціною позову, обсягом підготовлених документів і характером виконаної адвокатом роботи.
Стаття 55 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Зазначена норма підлягає застосуванню, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про захист майнового права шляхом примусового стягнення заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд застосовує ці норми, оскільки предметом розгляду є вимога кредитора про захист порушеного майнового права, що виникло з кредитного зобов'язання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Ця норма застосовується тому, що права та обов'язки сторін виникли з кредитного договору та договорів факторингу.
Частина перша статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, тобто боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, тобто кредитора, певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У цій справі відповідач є боржником, який зобов'язаний сплатити кредитору грошові кошти, а позивач як новий кредитор має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Ці норми підлягають застосуванню, оскільки відповідач, отримавши кредитні кошти, не мав права на власний розсуд змінити порядок або строки виконання грошового зобов'язання.
Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Кредитним договором визначено графік щомісячних платежів, тому відповідач був зобов'язаний виконувати грошове зобов'язання саме у погоджені сторонами строки.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Суд застосовує зазначену норму, оскільки відповідач не виконав належним чином обов'язок з повернення кредиту, сплати процентів та платежів, передбачених договором.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ця норма є ключовою для вирішення спору, оскільки кредитний договір був укладений належним чином, не визнаний недійсним, а тому є обов'язковим для відповідача.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, тобто кредитодавець, зобов'язується надати грошові кошти, тобто кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ця норма прямо регулює спірні правовідносини, оскільки між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено саме кредитний договір.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд застосовує ці норми з урахуванням положень статті 1054 ЦК України, оскільки до кредитних правовідносин застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, тобто відступлення права вимоги. Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Частина перша статті 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд застосовує зазначені норми, оскільки позивач набув право вимоги до відповідача на підставі договорів факторингу, а згода відповідача на таку заміну кредитора законом не вимагається.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона, тобто фактор, передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, тобто клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, тобто боржника. Ця норма застосовується, оскільки договори № 19/12-2023 та № 22/12-2023 за своєю правовою природою є договорами факторингу, предметом яких є відступлення права грошової вимоги до боржника.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі обмежується строком кредитування або моментом пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту; після спливу строку кредитування права кредитора охороняються, зокрема, статтею 625 ЦК України. Зазначений висновок застосовується судом у цій справі таким чином, що заявлена позивачем заборгованість розрахована станом на 19 грудня 2023 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного договором на 60 місяців з 07 лютого 2019 року. Позивач не заявляє до стягнення штрафні санкції, інфляційні втрати або три проценти річних за статтею 625 ЦК України. Тому заявлені проценти та платежі за договором підлягають оцінці саме як договірні платежі, погоджені сторонами.
Суд також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, згідно з яким суд має встановити, чи були конкретні умови кредитування доведені до відома позичальника та погоджені ним, а банк не може обґрунтовувати вимоги умовами, які не підписані позичальником або щодо яких не доведено його волевиявлення. У цій справі зазначений висновок не спростовує позов, а підтверджує необхідність дослідження письмових доказів. Судом встановлено, що умови про суму кредиту, строк кредитування, проценти, плату за обслуговування кредитної заборгованості та графік платежів містяться у письмовому кредитному договорі та пов'язаних з ним документах, які стосуються саме відповідача. Тому суд приходить до висновку, що істотні умови кредитування були визначені та погоджені сторонами.
Крім того, суд бере до уваги правові підходи Великої Палати Верховного Суду щодо договорів факторингу, зокрема викладені у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, відповідно до яких договір факторингу є різновидом фінансування під відступлення права грошової вимоги, а передання права вимоги за таким договором є належною підставою для заміни кредитора у зобов'язанні за умови підтвердження самого факту відступлення та індивідуалізації відповідної вимоги. У цій справі право вимоги до відповідача індивідуалізовано кредитним договором, реєстрами прав вимоги, договорами факторингу та платіжними документами, тому позивач є належним кредитором.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами.
Аргумент позивача про існування кредитного зобов'язання підтверджується кредитним договором, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, заявою-анкетною документацією та випискою за рахунком.
Аргумент позивача про надання кредитних коштів підтверджується ордером-розпорядженням і банківською випискою. Відповідач не подав доказів того, що кредитні кошти ним не отримувалися.
Аргумент позивача про порушення відповідачем умов договору підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості та відсутністю доказів належного погашення кредиту.
Аргумент позивача про набуття права вимоги підтверджується договором факторингу № 19/12-2023 від 19 грудня 2023 року, договором факторингу № 22/12-2023 від 22 грудня 2023 року, реєстрами прав вимоги та платіжними документами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору, а позивач як належний кредитор має право на стягнення заявленої заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задовольняється у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 276 грн 15 коп.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частина друга статті 137 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Частина четверта статті 137 ЦПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп. На підтвердження таких витрат надано договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року, додаткову угоду, акт приймання-передачі наданої правової допомоги та платіжний документ.
Разом з тим суд виходить із того, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд не пов'язаний виключно розміром витрат, визначеним у договорі між адвокатом і клієнтом, а повинен перевірити їх реальність, необхідність та розумність з урахуванням конкретних обставин справи.
Суд враховує, що ця справа належить до категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, правова природа яких є типовою. Позовна заява за своїм змістом є типовою для цієї категорії справ, не містить складної правової аргументації, яка б вимагала значного обсягу індивідуальної правничої роботи, а предмет доказування у справі зводився до встановлення факту укладення кредитного договору, надання кредитних коштів, невиконання відповідачем зобов'язання, розміру заборгованості та переходу права вимоги до позивача.
Крім того, розгляд справи відбувся в заочному порядку, без участі сторін у судовому засіданні. Представник позивача не брав участі у судових засіданнях, додаткових письмових пояснень по суті спору не подавав, доказів здійснення значного обсягу процесуальних дій після подання позову суду не надано. Відповідач відзиву не подав, заперечень проти позову не заявив, що також свідчить про відсутність необхідності у підготовці додаткової правової позиції, відповідей на відзив, заперечень чи інших процесуальних документів.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Суд застосовує цей висновок у цій справі, оскільки заявлена сума витрат на правничу допомогу має бути співмірною не лише з ціною позову, а й зі складністю справи, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та способом розгляду справи.
З урахуванням характеру спірних правовідносин, типовості позовної заяви, відсутності складних фактичних і правових питань, розгляду справи в заочному порядку без участі сторін, неподання відповідачем відзиву та відсутності необхідності у вчиненні представником позивача додаткових процесуальних дій, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн 00 коп. є завищеним та не повною мірою відповідає критеріям розумності й співмірності.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 3 500 грн 00 коп. Саме такий розмір, на переконання суду, є розумним, співмірним зі складністю справи, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та достатнім для компенсації необхідних витрат позивача на правничу допомогу.
Судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем існувало дійсне кредитне зобов'язання, банк надав відповідачу кредитні кошти, відповідач порушив обов'язок щодо належного та своєчасного повернення кредиту, сплати процентів і платежів, передбачених договором. Судом також встановлено, що право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на підставі договорів факторингу, а тому позивач є належним кредитором у спірному зобов'язанні. Розмір заборгованості підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 15, 16, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок IBAN № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», код банку 322001, заборгованість за кредитним договором № Р24.00503.004893136 від 07 лютого 2019 року у розмірі 218 410 грн 48 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 89 425 грн 65 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 5 869 грн 35 коп. та заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 123 115 грн 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» судовий збір у розмірі 3 276 грн 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн 00 коп.
Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 225186 грн 63 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Лебединським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Роман БАКЛАНОВ