(ЗАОЧНЕ)
Справа № 695/391/26
номер провадження 2/695/1432/26
04 травня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Курятник С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся Виконавчий комітет Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До служби у справах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради 29.01.2026 надійшов лист № 6/14/1-06 від Богуславецького старостинського округу №1 про те, що жінка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народила вдома, у житловому приміщенні, яке перебуває у вкрай незадовільному стані та не відповідає встановленим санітарно-гігієнічним і соціально-побутовим нормам, становлять загрозу для життя та здоров'я дитини. Жінку разом із новонародженою дитиною було госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги. ОСОБА_4 проживає у співмешканця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зловживає алкогольними напоями, що створює загрозу для безпеки та неналежного виховання новонародженої дитини. Негайно, після отримання повідомлення, цього ж дня комісією здійснено візит за адресою: АДРЕСА_1 . На момент обстеження вдома перебував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , співмешканець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підтвердив інформацію про народження дитини вдома та про госпіталізацію співмешканки та дитини бригадою швидкої допомоги. З його слів ні він, ні співмешканка не знали про вагітність. На час обстеження умови проживання є незадовільними, електропостачання відсутнє. Відсутність твердого палива. Необхідні речі для новонародженої дитини відсутні. З ОСОБА_5 було проведено бесіду, щодо невідповідних умов для новонародженої дитини, він був проінформований про необхідність створення відповідних умов для забезпечення життя, здоров'я та розвитку новонародженої дитини, а також про можливі правові наслідки у разі невжиття заходів. 02 лютого 2026 року комісією було знову здійснено візит до вищезазначеної родини, умови проживання залишаються незадовільними та не зазнали жодних позитивних змін. Умови для належного виховання та розвитку новонародженої дитини відсутні. Для дитини відсутні предмети першої необхідності, включаючи засоби догляду, одягу, харчування та інші базові речі, необхідні для її існування та розвитку. Виявлені обставини свідчать про неможливість забезпечення безпечних умов проживання та належного догляду за новонародженим у даному середовищі. Як зазначено у позові ОСОБА_3 поводила себе не адекватно, постійно кричала та категорично заперечувала про наявність проблем. Син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у збудженому стані, постійно плакав, виявляв пошуковий рефлекс, відкривав рота. Поведінка дитини сигналізувала про ймовірне почуття голоду. Виявлено ознаки гігієнічної занедбаності, верхній одяг вологий, внаслідок критичного переповнення підгузка. Мати не йшла на контакт і відмовлялась змінювати підгузок. Відповідно до витягу № 0005626252 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька зазначені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками ювенальної превенції було складено адміністративний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП. Відповідно до характеристики №26 від 02.02.2026 Богуславецького старостинського округу №1, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має схильність до конфліктної поведінки, що нерідко проявляється у сварках та бійках. Постійного місця роботи раніше не мала, оскільки через недбале ставлення до виконання обов'язків тривалий час на одному місці не затримувалася. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 02.10.2023 у справі №695/1658/23 було відібрано дітей: малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від їх матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Золотоніського міськрайонного суду від 13.10.2025 у справі №695/3611/25 співмешканець ОСОБА_3 - ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП. Суд зобов'язав його пройти програму для кривдників. Відповідно до листа КУ «ЦНСП» Вознесенської сільської ради від 21.01.2026 №18 встановлено, що ОСОБА_5 відмовився виконати постанову суду щодо проходження програми для кривдників. Як зазначено у позові його відмова свідчить про свідоме ігнорування вимог закону та небажання змінювати небезпечну поведінку, що створює постійну загрозу життю, здоров'ю та психоемоційному стану дитини. Така позиція кривдника підвищує ризик повторення насильницьких дій і підтверджує, що дитина перебуває у середовищі, яке не гарантує її безпеки та належного розвитку. Згідно з Актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 02.02.2026 встановлено висновок про наявність дуже небезпечних умов для перебування новонародженої дитини у сім'ї. Документ чітко свідчить про те, що існує реальна та безпосередня загроза життю, здоров'ю та психоемоційному стану дитини, що зумовлює необхідність її негайного відібрання від батьків, законних представників чи осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною. Такий висновок підтверджує, що залишення дитини у нинішньому середовищі є неприпустимим та суперечить її праву на безпечне та здорове дитинство. Рішенням виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 02.02.2026 № 17 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю. 02 лютого 2026 року о 16 год 00 хв. дитину було передано до КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР» у відділення новонароджених та недоношених дітей. Передача здійснена з метою забезпечення належних умов догляду та охорони здоров'я дитини, враховуючи необхідність термінового медичного нагляду та створення безпечного середовища для дитини. З огляду на викладене Виконавчий комітет Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 12.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з розгляду даної справи.
Відповідач відзив на позов до суду не надала.
Ухвалою суду від 02.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання прибули представники Виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та Служби у справах дітей Виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, які наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечували. Також представник позивача та третьої особи ствердили, що відповідач жодного разу не відвідала дитину після її відібрання та поміщення до КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР», дитиною відповідач не цікавилась.
Відповідач у судові засідання з розгляду справи не прибула, про причини такої неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та завчасно, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, незалежно від того чи отримала відповідач адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.
Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.
Допитана у судовому засіданні 30.04.2026 у якості свідка ОСОБА_8 показала суду, що вона є меншою сестрою ОСОБА_3 , вони мають одну матір та востаннє свідок спілкувалась з нею два роки тому, восени 2024 року. Також ОСОБА_8 ствердила, що їй відомо, що її сестра ОСОБА_3 має трьох дітей: двох старших дочок, відносно яких ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав та новонародженого сина. Як показала свідок вона була призначена опікуном старшої дочки ОСОБА_3 , станом на день розгляду справи судом, дитина вже повнолітня. Менша дочка проживає разом з біологічним батьком. Про те, що сестра народила наприкінці січня, у двадцятих числах 2026 року телефоном свідку повідомив її батько, вітчим ОСОБА_3 , який також сказав, що дитину було відібрано від матері. Дитину ОСОБА_3 народила вдома у с. Богуславець, точну адресу свідок не знає. Також свідок показала, що вона раніше була вдома у співмешканця сестри - ОСОБА_5 , де у подальшому і була народжена дитина, ще до того як її сестра та ОСОБА_9 почали жити разом, і там були жахливі умови. Як показала суду свідок ОСОБА_8 , ОСОБА_3 постійно вживає алкогольні напої, не працює більше 8 років, живе з того, що сидить під магазином у селі і просить, щоб її погодували, купили алкогольні напої.
Допитана у судовому засіданні 30.04.2026 у якості свідка ОСОБА_7 показала суду, що вона є старшою донькою ОСОБА_3 , та востаннє бачила матір у 2024 році, з того часу більше з матір'ю взагалі не спілкувалась. Про те, що матір народила хлопчика дізналась від дідуся два місяці тому, точну дату не пам'ятає. Також ОСОБА_7 показала, що її та її меншу сестру було відібрано від матері 17 березня 2023 року, після того як ОСОБА_7 повідомила тітку про знущання матері, яка і викликала поліцію. Коли вони жили разом з матір?ю умови проживання були дуже погані, їжі не було тижнями, та навіть місяцями, матір зловживала алкогольними напоями, дуже била, була агресивна, незалежно від того, чи була тверезою, чи у стані алкогольного сп'яніння. Про те, що відбувається вдома не розповідала нікому у школі, бо соромилась.
Заслухавши пояснення представників Виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та Служби у справах дітей Виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, покази допитаних у якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір?ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 31.01.2026, виданим Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 0005626252 від 31.01.2026, відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
До служби у справах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради 29.01.2026 надійшов лист № 6/14/1-06 від Богуславецького старостинського округу №1 про те, що жінка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народила вдома, у житловому приміщенні, яке перебуває у вкрай незадовільному стані та не відповідає встановленим санітарно-гігієнічним і соціально-побутовим нормам, становлять загрозу для життя та здоров'я дитини. Жінку разом із новонародженою дитиною було госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги. ОСОБА_4 проживає у співмешканця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зловживає алкогольними напоями, що створює загрозу для безпеки та неналежного виховання новонародженої дитини.
Негайно, після отримання повідомлення, цього ж дня 29.01.2026 комісією у складі: начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Світлани Курятник, в.о. старости Богуславецького старостинського округу №1 Оксани Недолуги, фахівця із соціальної роботи КУ ЦНСП Вознесенської сільської ради Сніжани Хлопенко здійснено візит за адресою: АДРЕСА_1 . На момент обстеження вдома перебував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , співмешканець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підтвердив інформацію про народження дитини вдома та про госпіталізацію співмешканки та дитини бригадою швидкої допомоги. З його слів ні він, ні співмешканка не знали про вагітність. На час обстеження умови проживання є незадовільними, електропостачання відсутнє. Відсутність твердого палива. Необхідні речі для новонародженої дитини відсутні. З ОСОБА_10 проведено бесіду, щодо невідповідних умов для новонародженої дитини, він був проінформований про необхідність створення відповідних умов для забезпечення життя, здоров'я та розвитку новонародженої дитини, а також про можливі правові наслідки у разі невжиття заходів.
З доданих до Акта обстеження умов проживання від 29.01.2026 фотозображень вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, який не придатний для проживання у ньому, деякі стіни цегляні, з інших стін обсипається глина, з надвору вікна оббиті плівкою. Усередині будинку довкола розкиданий брудний одяг, речі домашнього вжитку розкидані на підлозі впереміш із сміттям, із меблів наявний стіл, стільці та ліжко, накрите брудною рядниною, на якому стоять брудні миски з невідомим змістом. На підлозі лежить брудна ряднина зі слідами крові.
02 лютого 2026 року комісією у складі начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Світлани Курятник, старости Богуславецького старостинського округу №1 Оксани Недолуги, фахівця із соціальної роботи КУ ЦНСП Вознесенської сільської ради Сніжани Хлопенко, ст. інспектора ЮП СП ГУНП Золотоніського РВП Юлії Шквари знову здійснено візит до вищезазначеної родини за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначено в Акті обстеження умов проживання від 02.02.2026 умови проживання залишаються незадовільними та не зазнали жодних позитивних змін. Умови для належного виховання та розвитку новонародженої дитини відсутні. Для дитини відсутні предмети першої необхідності, включаючи засоби догляду, одягу, харчування та інші базові речі, необхідні для її існування та розвитку. Виявлені обставини свідчать про неможливість забезпечення безпечних умов проживання та належного догляду за новонародженим у даному середовищі. ОСОБА_3 поводила себе не адекватно, постійно кричала та категорично заперечувала про наявність проблем. Син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у збудженому стані, постійно плаче. Виявляє пошуковий рефлекс, відкриває рота. Поведінка дитини сигналізує про ймовірне почуття голоду. Виявлено ознаки гігієнічної занедбаності, верхній одяг вологий, внаслідок критичного переповнення підгузка. Мати не йде на контакт і відмовляється змінювати підгузок.
Відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками ювенальної превенції 02.02.2026 було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, у якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02.02.2026 близько 14 години ухиляється від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України обов?язків щодо догляду та забезпечення належних умов проживання відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме по місцю проживання у АДРЕСА_1 відсутнє електропостачання та водопостачання, будинок у занедбаному стані, неприємний запах, для малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не створені умови для проживання.
Згідно з характеристикою №26 від 02.02.2026 Богуславецького старостинського округу №1, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має схильність до конфліктної поведінки, що нерідко проявляється у сварках та бійках. Постійного місця роботи раніше не мала, оскільки через недбале ставлення до виконання обов'язків тривалий час на одному місці не затримувалася.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 02.10.2023 у справі №695/1658/23 було відібрано дітей: малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від їх матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду від 13.10.2025 у справі №695/3611/25 співмешканець ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Також постановою Золотоніського міськрайонного суду від 13.10.2025 у справі №695/3611/25 направлено ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку визначеному ст.39-1 КУпАП до відповідального суб?єкта виконавчого комітету Вознесенської сільської ради для проходження програми для кривдників, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 3 місяці.
Відповідно до листа КУ «ЦНСП» Вознесенської сільської ради від 21.01.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився виконати постанову суду щодо проходження програми для кривдників.
Згідно з Актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 02.02.2026 встановлено наявність дуже небезпечних умов для ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебування у сім'ї.
Так в Акті проведення оцінки рівня безпеки дитини від 02.02.2026 зазначено, що дитина перебуває у збудженому стані, постійно плаче, поведінки сигналізує про імовірне почуття голоду, мати дитини кричить та категорично заперечує наявність проблеми, дитина плаче із вираженими хрипами, дитина має зовнішні ознаки недогляду чи занедбаності - низький рівень гігієни дитини у зв?язку з недоглядом та занедбаністю, мати не йде на контакт та відмовляється змінити підгузок, виявлено ознаки гігієнічної занедбаності, верхній одяг вологий, внаслідок критичного переповнення підгузка, мати виявляє ознаки агресії, поведінка матері не відповідає інтересам дитини. Також Актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 02.02.2026 зафіксовано факти неналежного виконання батьківських обов?язків, відсутні продуки харчування, дотримання гігієнічних норм, дитячий одяг, ліки і предмети першої необхідності для немовляти, що створює ризики для здоров?я дитини.
Рішенням виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 02.02.2026 № 17 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю.
02 лютого 2026 року о 16 год 00 хв. дитину було передано до КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР» у відділення новонароджених та недоношених дітей. Передача здійснена з метою забезпечення належних умов догляду та охорони здоров'я дитини, враховуючи необхідність термінового медичного нагляду та створення безпечного середовища для дитини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 150 СК України, які кореспондуються з положеннями абзацу першого статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
При вирішенні даної справи, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 203/3505/19 відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав.
Згідно з Висновком Виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженим рішення виконавчого комітету від 02.02.2026 № 18 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо ухиляється від виконання цих батьківських обов'язків, не забезпечуючи належного догляду за дитиною. Таким чином, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 порушує вимоги ст.150,155,180 Сімейного кодексу України, ст.11,12 Закону України «Про охорону дитинства». Враховуючи всі обставини, керуючись статтею 164 Сімейного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», відповідно до протоколу Комісії з питань захисту прав дитини від 02.02.2026 № 2, орган опіки та піклування Вознесенської сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приймаючи до уваги те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а саме: виховання та матеріального утримання, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, належні побутові умови, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з сином, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, не створює умов для новонародженої дитини, її безпеки тощо, суд вважає вимоги Виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення.
Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав належить розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
У такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).
Таким чином, на підставі викладеного вище, керуючись найкращими інтересами неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 1 331 грн 20 коп.
Керуючись статтями 12, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд
Позов Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (19741, Черкаська область, Золотоніський район, село Вознесенське, вул. Центральна, 21, ідентифікаційний код 04410427), в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , факктично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (19741, Черкаська область, Золотоніський район, село Вознесенське, вул. Центральна, 21) про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя А.В.Ватажок-Сташинська