Справа № 694/1181/26 1-кс/694/303/26
про застосування запобіжного заходу - домашній арешт
24.04.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , вкримінальному провадженні №12026250360000405 від 03.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, який має середню технічну освіту, не одруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку не має, учасником бойових дій, інвалідом, ліквідатором наслідків ЧАЕС не є, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,
з участю підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 ,
Старший слідчий СВ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання вказує, що у провадженні СВ Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12026250360000405 від 03.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 09.04.2026 близько 12 год 00 хв ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні поліклінічного відділення КНП «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», розташованого за адресою: вул. Сошенка, 43, м. Звенигородка Черкаської області, переслідуючи злочинний намір, спрямований на порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під час проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів в м. Звенигородка Черкаської області, умисно, незаконно, в корисливих цілях збув, продавши за 300 гривень, особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_9 , який надав добровільну згоду на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді оперативної закупівлі, засіб, який відповідно висновку експерта №СЕ-19/124-26/4472-НЗПРАП від 22.04.2026 містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою наркотичного засобу метадону становить 0.071 г., який він отримав у КНП «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», розташованому за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 79-В, м. Звенигородка Черкаської області як курс лікування (замісної терапії).
Окрім того, він же, 23.04.2026 близько 12:00 год, знаходячись в приміщенні поліклінічного відділення КНП «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», розташованого за адресою: вул. Сошенка, 43, м. Звенигородка Черкаської області, переслідуючи злочинний намір, спрямований на порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під час проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів в м. Звенигородка Черкаської області, умисно, незаконно, в корисливих цілях, повторно збув, продавши за 500 гривень, особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_9 , який надав добровільну згоду на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді оперативної закупівлі, п'ять таблеток «Метадону-ЗН», які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, які він отримав у КНП «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», розташованому за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 79-В, м. Звенигородка Черкаської області як курс лікування (замісної терапії).
Таким чином ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто у незаконному збуті наркотичних засобів та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно.
23 квітня 2026 року ОСОБА_7 затримано о 12:18 годин в порядку ст. 208 КПК України.
23 квітня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.
В матеріалах кримінального провадження міститься достатньо фактичних даних для обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, які містяться у протоколах слідчих дій та інших документах.
Слідчий вказує, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовані тим, що підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлює, що за вчинений злочин, в разі доведення його вини, йому загрожує максимальне покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі із конфіскацією майна, згідно санкції інкримінованої статті (ч.2 ст. 307 КК України), а тому, зважаючи на тяжкість покарання, підозрюваний, з метою уникнення від покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик незаконного впливу на свідків також можливий шляхом використання ОСОБА_7 знайомств, зв'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі. Незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого, як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що у рамках досудового розслідування задокументовано під час проведення НСРД два факти збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон, що свідчить про системний характер вказаного правопорушення. Разом з тим обидва факти мали місце корисливий мотив. Таким чином, існують достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може продовжити злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги вище викладене, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, розмір доходу в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначили, що тримання під вартою є занадто суворим та крайнім видом запобіжного заходу, який у цьому випадку не буде виправданим, оскільки підозра пред'явлена ОСОБА_7 є необґрунтованою, спровокованою, при цьому свою вину у скоєному останній визнає частково, зазначає, що пригостив знайомого таблетками, оскільки він про це попросив, зробив це безкоштовно, пішов на такі дії виключно в умовах провокації, оскільки знайомий умовляв його поділитися таблетками. Також, відсутні підстави вважати наявним ризик впливу на свідків, на яких наполягають прокурор та слідчий, оскільки свідки відсутні, а поняті вже допитані. Окрім того, підозрюваний має зареєстроване місце проживання, та місце проживання за адресою матері, де безпосередньо і мешкає упродовж останніх двох років, раніше не судимий, до вчинення правопорушень не схильний, тому може перебувати під цілодобовим домашнім арештом, під наглядом, та виконувати покладені на нього обов'язки щодо явки до слідчого, прокурора або суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , слідчий суддя виходить з того, що у даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати можливою причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 307 КК України, що дає підстави для застосування до нього одного з запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження. Такими доказами є: дані протоколу огляду покупця та вручення йому грошових коштів від 09.04.2026; дані протоколу добровільної видачі від 09.04.2026; дані протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 10.04.2026; дані висновку експерта № СЕ-19/124-26/4472-НЗПРАП від 22.04.2026; дані протоколу помітки грошових коштів віл 23.04.2026; дані протоколу добровільної видачі від 23.04.2026; дані протоколу затримання особи ОСОБА_7 від 23.04.2026 в порядку ст. 208 КПК України; дані протоколу допиту свідка ОСОБА_9 ; інші матеріали кримінального провадження.
Водночас, слідчий суддя зазначає, що на питання суду: чому правопорушення не було припинено після першого епізоду, зрозумілої відповіді не отримано.
Щодо наявності вказаних ризиків слідчий суддя приходить до наступного.
Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Так, слідчий суддя вважає доведеним ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин за ч.2 ст. 307 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 ), відповідальність за який передбачає покарання у виді позбавлення волі до десяти років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Водночас, ризики, передбачені п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим і прокурором в судовому засіданні в достатній та переконливій мірі не доведені, оскільки свідки в кримінальному провадженні відсутні, не доведено обставин, які б свідчили про схильність підозрюваного до вчинення правопорушень.
Відтак, слідчий суддя вважає доведеним лише ризик, передбачений п.п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За результатами встановлених в судовому засіданні обставин та з врахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії»). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
Тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення підозрюваного на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Наразі слідчий суддя не вбачає виключних обставин для утримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, оскільки останній має постійне місце проживання, мешкає разом з матір'ю, не працює, неодружений, не має на утриманні будь-яких осіб, раніше не судимий, характеризується посередньо, тому зможе виконувати обов'зки, покладені на нього судом, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом.
Виходячи з такого, слідчий суддя не вбачає достатніх підстав та необхідності в обранні найтяжчого запобіжного заходу. Встановлений у судовому засіданні ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, на думку слідчого судді, не дає достатніх підстав для застосування найтяжчого виняткового запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає достатнім запобіжним заходом цілодобовий домашній арешт, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. На переконання слідчого судді, на даній стадії досудового розслідування та за встановлених обставин під час розгляду клопотання цілодобовий домашній арешт у поєднанні з покладеними на підозрюваного обов'язками врівноважить можливі ризики і інтереси сторін, є співміврним зособою підозрюваного ОСОБА_7 , характером та тяжкістю діяння, яке йому інкримінується, упередить переховування від органів досудового розслідування та суду.
Окрім цього, відповідно до норм ст. 181 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись вимогами статтями 132, 176 178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні № № 12026250360000405 від 03.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровськ, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, який має середню технічну освіту, не одруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку не має, учасником бойових дій, інвалідом, ліквідатором наслідків ЧАЕС не є, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , терміном 60 діб, тобто до 21.06.2026.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчих із числа слідчої групи за першою вимогою;
- не залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора та суду, окрім випадків необхідності надання підозрюваному невідкладної медичної допомоги за межами місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- не спілкуватися із свідками в цьому кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою мають право з'явитися у житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту час визначити до 21.06.2026 року включно.
Ухвалу направити на виконання до Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали складено 01.05.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1